Убивчий білий - Джоан Роулінг

— Ти достатньо знаєш про Чизвелла, щоб прикинутися його хрещеницею?

— Звісно,— відповіла Робін.

— Ану,— мовив Страйк,— здивуй мене.

— Народився у 1944,— одразу почала Робін, не зазираючи в нотатки.— Вивчав античну філологію в Мертон-коледжі в Оксфорді, далі записався в Гусарський полк королеви, служив у Адені й Сингапурі. Троє дітей від першої дружини, леді Патриції Флітвуд: Софія, Ізабелла, Фредді. Софія заміжня, живе у Нортумбер-ленді, Ізабелла керує офісом батька в парламенті...

— Що, правда? — ніби здивувався Страйк, і Робін була потішена тим, що дізналася дещо, чого не знайшов він.

— Це та донька, яку ти знав? — спитала вона, згадавши, що Страйк казав у офісі.

— Та я б не сказав, що знав. Кілька разів зустрічав її з Шарлоттою. Всі її називали Іззі-Чиззі. Такі у вищих класів прізвиська.

— Леді Патриція розлучилася з Чизвеллом, коли від того завагітніла журналістка...

— ...в результаті чого народився син-невдаха, який працює в мистецькій галереї.

Робін посовала мишкою і відкрила збережене фото — цього разу чорнявого і досить вродливого молодика в темно-сірому костюмі; молодик підіймався сходами суду разом зі стильною брюнеткою в темних окулярах, на яку був дуже схожий — хоч не здавалося, що за віком вона може бути його мамою.

— ...але Чизвелл і журналістка розбіглися скоро після народження Рафаеля,— додала Робін.

— Рідні називають його Раф,— сказав Страйк,— і друга дружина його не любить, думає, що Чизвелл мав би відмовитися від нього після аварії.

Робін записала.

— Чудово, дякую. Нинішня дружина Чизвелла, Кінвара, минулого року нездужала,— провадила Робін, відкриваючи фото Кінвари — фігуристої рудої пані у вузькій чорній сукні й діамантовому кольє. Вона була на тридцять років молодша за Чизвелла і напинала губи на камеру. Якби Робін не знала, то подумала б, що це батько й донька, а не подружжя.

— Так, нервове виснаження,— сказав Страйк, обігнавши її.— Так. Як гадаєш, алкоголь чи наркотики?

Робін почула брязкіт і здогадалася, що то Страйк поцілив у смітник порожньою бляшанкою з-під пива. Отже, він сам. Лорелея у крихітній квартирці нагорі не бувала.

— Хтозна? — відповіла Робін, далі роздивляючись Кінвару Чизвелл.

— І останнє,— сказав Страйк.— Щойно дізнався. В Оксфордширі десь на час історії Біллі зникло двоє дітей.

Коротка пауза.

— Ти там? — спитав Страйк.

— Так... Я думала, ти не віриш, що Чизвелл міг задушити дитину.

— Не вірю,— відповів Страйк.— Час не збігається, і якби Джиммі знав, що міністр-торі задушив дитину, то не чекав би стільки років, щоб це монетизувати. Але я досі хочу знати, чи Біллі справді примарилося, ніби він бачив, як когось задушили. Я трохи покопаю імена, які дав мені Вордл, і якщо буде щось варте довіри, попрошу тебе розговорити Іззі. Може, вона згадає щось про дитину, яка зникла неподалік Чизвелл-гаузу.

Робін мовчала.

— Як я казав у пабі, Біллі дуже хворий. Мабуть, нічого не було,— мовив Страйк, ніби захищаючись. Вони з Робін пам’ятали, що раніше він відмовлявся від прибуткових справ і грошовитих клієнтів, щоб розкривати загадки, яких хтось інший не чіпав би.— Я просто...

— ...не можеш спати спокійно, поки цього не розслідуєш,— відповіла Робін.— Гаразд. Я розумію.

Страйк, якого вона не бачила, усміхнувся й потер утомлені очі.

— Ну, нехай щастить завтра,— сказав він.— Якщо буду потрібний, мобільний при мені.

— Що плануєш робити?

— Розберу папери. Колишня Джиммі Найта по понеділках не працює. Поїду до Манчестера з нею розмовляти у вівторок.

Робін відчула раптову ностальгію за минулим роком, коли вони зі Страйком разом їздили розпитувати жінок, залишених небезпечними чоловіками. Цікаво, чи згадав і він про це, коли планував поїздку?

— Дивишся матч Англія — Італія? — спитала вона.

— Так,— відповів Страйк.— Більше нічого, ні?

— Ні,— поспішно відповіла Робін. Вона не хотіла, щоб здалося, ніби вона його затримує.— Поговоримо пізніше.

Вона закінчила дзвінок, не дослухавши прощання, і відкинула мобільний на ліжко.