Убивчий білий - Джоан Роулінг
Страйк придушив позіхання. Пиво і надвечірнє тепло навіювали сон. Пізніше треба буде йти до Лорелеї.
— Тобто ти йому віриш? — спитала Робін.
— Чи вірю я Чизвеллу? — вголос поцікавився Страйк, дивлячись за спиною Робін у дзеркало з екстравагантним гравіюванням.— Якщо треба заприсягтися, я б сказав, що він мені сьогодні розповів щиру правду, бо він у відчаї. Чи я вважаю його гідним довіри? Мабуть, не більше, ніж будь-яку іншу людину.
— Він же тобі не сподобався? — не повірила власним вухам Робін.— Я тут про нього почитала.
— I?
— За смертну кару, проти іммігрантів, голосував проти подовження декретної відпустки...
Робін не помітила мимовільного погляду Страйка на її фігуру й говорила далі:
— ...просторікував про родинні цінності, а сам покинув дружину заради журналістки...
— Гаразд, на пиво я такого не покличу, але щось у ньому викликає жалість. Одного сина втратив, другий убив жінку...
— Так, так,— відповіла Робін.— Він виступає мало не за довічне для дрібних злочинців, а коли його син наїхав на молоду маму, всіма силами домагався короткого тер...
Вона затнулася, коли почувся гучний жіночий голос:
— Робін! Як мило!
До пабу увійшла Сара Шедлок у товаристві двох чоловіків.
— О Господи,— буркнула Робін, не стримавшись, тоді голосно привіталася: — Capo, привіт!
Вона багато б віддала за те, щоб уникнути цієї зустрічі. Сара з радістю розповість Метью, що заскочила Робін і Страйка наодинці в пабі в Мейфері, коли та годину тому казала Метью по телефону, що сама і на Гарлі-стріт.
Сара наполягла на тому, щоб пролізти за стіл і обійняти Робін; остання була упевнена, що Сара б цього не зробила, якби не була з чоловіками.
— Люба, що з тобою сталося? Ти вся липка!
Тут, у Мейфері, вона трималася трішки більш по-світському, ніж в інших місцях, де Робін її бачила, і на кілька градусів тепліше до Робін.
— Та нічого,— буркнула Робін.— Облилася апельсиновим соком.
— Корморане! — радісно мовила Сара і потягнулася цмокнути його в щоку. Страйк, на радість Робін, сидів байдужий і не відреагував.— У вас тут типу відпочинок? — спитала Сара, багатозначно усміхаючись до обох.
— Робота,— прямо відповів Страйк.
Не отримавши запрошення лишитися, Сара пішла до шинкваса разом з колегами.
— Я й забула, що тут «Кристіз» за рогом,— тихо сказала Робін.
Страйк глянув на годинник. Він не хотів іти до Лорелеї в цьому костюмі, та й від залитого соком стільця Робін на ньому лишилися плями.
— Слід обговорити, як саме ми працюватимемо над цією справою, бо завтра вже починаємо.
— Гаразд,— відповіла Робін не без дрожу, бо вже давно не працювала на вихідних. Метью звик, що вона вдома.
— Та нічого,— сказав Страйк, ніби прочитавши її думки,— ти мені знадобишся тільки в понеділок. На цю справу буде потрібно мінімум три людини. Гадаю, на Вебстера ми вже достатньо зібрали, щоб клієнт був задоволений, тож Енді постійно працюватиме над Доком Жуаном. Двом клієнтам зі списку очікування скажемо, що цього місяця їх уже не візьмемо, а Барклея перекинемо на справу Чизвелла. У понеділок підеш до Палати громад.
— Я? — здивувалася Робін.
— Назвешся хрещеницею Чизвелла, яку цікавить кар’єра в парламенті, й почнеш з Ґерайнта, який управляє громадською Деллиною приймальнею — це навпроти приймальні Чизвелла. Заговориш з ним...
Він ковтнув пива, суплячись на Робін понад краєм кухля.
— Що? — спитала Робін, не знаючи, чого чекати.
— Як ти налаштована,— спитав Страйк так тихо, що їй довелося нахилитися, щоб його чути,— щодо того, аби порушити закон?
— Ну, загалом я проти таких речей,— відповіла Робін, не знаючи, веселитися чи непокоїтися.— Я з цих міркувань стала детективом.
— А якщо закон — то сіра зона, а інформацію ніяк інакше не добути? Зважаючи на те, що Вінн однозначно порушує закон, намагаючись змістити з посади міністра Корони за допомогою шантажу?
— Ти хочеш, щоб я лишила жучок у кабінеті Вінна?
— Саме так,— відповів Страйк. Правильно витлумачивши сумнів на її обличчі, він провадив: — Слухай, якщо вірити Чизвеллу, Вінн — необачний патякало, який саме тому працює в її громадській приймальні, а не в міністерстві спорту разом з дружиною. Він рідко зачиняє двері кабінету, голосно обговорює приватні справи виборців, лишає приватні папери на спільній кухні. Є чималий шанс, що ти щось накопаєш без будь-якого жучка, але я не думаю, що на це можна розраховувати.
Робін покрутила склянку з залишками соку, міркуючи, а тоді сказала:
— Гаразд, я це зроблю.
— Правда? — озвався Страйк.— Добре, але з собою ти нічого не пронесеш, бо тебе перевірять на металодетекторі. Я сказав Чизвеллу, що завтра передам йому кілька пристроїв. Коли будеш усередині, він їх тобі віддасть. Тобі знадобиться вигадане ім’я. Власне, можеш знову назватися Венецією Галл. Чизвелл якраз такий тип, у якого може бути хрещениця на ім’я «Венеція».
Робін справді мала друге ім’я «Венеція», але острах і захват так її переповняли, що вона не помітила усмішки Страйка, якого цей факт і досі смішив.
— Тобі також треба продумати маскування,— сказав Страйк.— Нічого серйозного, але Чизвелл згадав твоє обличчя з репортажів про Різника, тож є вірогідність, що і Вінн може.
— Для перуки надто спекотно,— сказала Робін.— Можна спробувати змінити колір очей за допомогою лінз. І, мабуть, надягну окуляри без діоптрій...— знову з’явилася нестримна усмішка.— Палата громад! — захоплено повторила Робін.
Захват збляк, коли на периферії зору Робін, з іншого боку шинкваса, знову з’явилася білява голова Сари Шедлок. Та всілася так, щоб тримати Робін і Страйка у себе перед очима.
— Ходімо,— сказала Робін до Страйка.
Поки йшли до метро, Страйк розповів, що за Джиммі Найтом стежитиме Барклей.
— Сам не зможу,— пожалкував він.— Він і його друзі з «ОПОРУ» мене вже знають.
— То що робитимеш ти?
— Затикатиму дірки, розроблятиму зачіпки, стежитиму за ними вночі, якщо буде треба,— відповів Страйк.
— Бідолашна Лорелея,— мовила Робін.
Це вихопилося у неї мимоволі. Навколо чимдалі гучніше гуркотіли
