Третій рівень. Короткі історії - Андрій Анатолійович Кокотюха

власними емоціями, сумую щодня, коли новини передають про чергові людські жертви. Чоловіки, жінки, діти. Аварії, катастрофи, стихійні лиха, війни, п’яні батьки, релігійні фанатики, маньяки, радикальні ісламісти, терористи-смертники, російська агресія — людині щохвилини загрожують. Проте здоровий цинізм — у тому, що ані я, ані ви не здатні помахом чарівної палички припинити все раз і назавжди. Коли так, мене ані прямо, ані криво жодна з цих трагедій не зачіпає. Чому я маю перейматися намірами однієї людини, здебільшого — незнайомої й неблизької, позбавити життя іншу особу. З якою я так само в цьому житті ніколи не перетнуся.

— Ви зараз нагадуєте мені адвоката диявола. Виправдовуєте вбивства.

— Хіба ми з вами, Крейзі, не однакові? — швидко парирував Савоста, на мить припинивши ворушити пальцями в такт розмові. — Це ж ви щораз знаходили виправдання неприйнятним з усіх точок зору діям отієї четвірки своїх військових товаришів! Я зараз лиш демонструю різний масштаб подібного мислення, — пальці знову заворушилися. — А знаєте, з вами справді цікаво отак сидіти, базікати. Не кожному таке кажу, повірте.

— Вірю. Я згоден, — Крейзі провів перед собою в повітрі горизонтальну риску, мовби підкреслюючи сказане раніше. — Ближче до справ. Кого треба прибрати?

— Ви досі не в курсі всіх застережень, — нагадав Савоста. — Забули? Той, на кого є замовлення, вже чотири рази за два роки уникав вірної смерті. Має досить ресурсів, аби організувати якісні безпекові заходи. Аби дістатися до нього, вам доведеться пройти три рівні.

— Три рівні!

— Перший — прийняти цю пропозицію на наших умовах. Другий рівень визначили мої специ, вивчаючи щоденний розклад мішені. Кожна мішень має охорону. І треба позбутися її так, аби об’єкт того не помітив і не вжив додаткових заходів. Нарешті, третій рівень — виконати свою роботу чисто, не залишивши слідів, та обійти спокуси.

Савоста розплів пальці.

Показав Крейзі «корону» — розчепірені вказівний, середній та безіменний.

— Три. Три рівні.

— Це все? — спокійно перепитав гість.

— Ви не перший кандидат, — рука повернулася на живіт. — Завдання щораз має однакову складність. Проходження трьох рівнів — обов’язкова умова для кожного. Вважайте це іспитом, випробувальним терміном. Далі буде на один рівень менше.

— Екзамен можна не скласти?

— Саме так.

— Чим загрожує, гм, провалений іспит?

— Якщо не пройшли перший рівень — нічим. Якщо пройшли, та далі виникли проблеми, проте роботу все одно зроблено — теж нічим. Крім того, що в обох випадках більше нічого подібного кандидату не запропонують. Сподіваюсь, ви розумієте: ляпати язиком після розставання не в ваших інтересах. Шукатимете іншого, не такого складного заробітку.

— А якщо…

— Матимете постійні контракти, серйозні заробітки й тихе, непомітне, зате забезпечене й захищене життя. Тут не заведено здавати своїх. Навпаки, вас усіляко оберігатимуть. Раптом форс-мажор — витягнуть з-за грат. Вірите?

— Після побаченого й почутого — цілком. Та щось підказує — це ще не все.

Савоста знову легенько ляснув долонею об долоню.

— Що далі, то більше задоволений нашою зустріччю. Не помилився. Інтуїцію маєте таку, як треба.

— Подлянка либонь, — зітхнув гість. — Але валіть далі.

— Тоді прошу на перший рівень, — Савоста розвів руки, немов для обіймів. — Гонорар за іспит стандартний. Незалежно від рівня складності — п’ять тисяч. Доларів.

Крейзі гикнув.

— Скільки?

— Ви почули, — відчеканив Савоста.

— Ви серйозно?

— Дуже. Я — бізнесмен. Якщо ви не впораєтесь, якщо переоціните власні сили, я не буду в збитках. З іншого боку, якщо захочете далі заробляти в десятки разів більше, названа сума вас не зупинить. До всього, п’ять тисяч — одноразова виплата вам. Ще полегшимо вам етап підготовки: надамо максимум потрібної інформації. Виглядатиме все так, мовби я і мої люди навели вас на ціль.

— Як зброю?

— Точно. Вважайте нашу допомогу коригуванням вогню.

— Сам займався коригуванням певний час.

— Тим більше розумієте, про що мова. І будуть додаткові кошти на витрати. Вдасться зекономити — повертати не треба. Ось, матимете бонус. Премію, так би мовити. Заразом пройдете тест. Знатиму, чи розходяться у вас слова із ділом.

— Тобто?

— Пропозиція — о’кей, але грошей мало? Обирайте, що ближче. Не гріє сума? Приємно познайомитись, до побачення. Тобто, прощавайте, видаляємо вас із нашої бази даних. Гріє пропозиція, готові прийняти виклик? Чудово, за таких розкладів гроші не мають великого значення. На кону значно більша сума, відкриється чимало можливостей. Бачте, маєте перше випробування. Скільки берете часу на роздуми?

Крейзі неквапом підвівся.

— Ніскільки. Хай так і буде.

Савоста підвівся слідом за ним, тепер вони стояли навпроти один одного.

— Вітаю з проходженням першого рівня.

Правиця простягнулася через стіл.

Обопільне стискання вийшло міцним.

4

За два тижні серпень перетік у вересень.

Легше від того не стало — шалена літня спека хіба трошки вщухла, вечори ще були задушливими. Та від кондиціонеру в салоні чоловіки відмовилися, натомість той, хто сидів із пасажирського боку, опустив скло. Водій однаково не мав комфорту: його товариш курив, у такий спосіб збавляючи час. А віднедавна придумав собі нову забавку, задля різноманітності. Піднімав скло до половини, глибоко затягувався й пускав сивий струмінь диму у прямокутний отвір. Закурюючи наступну, зменшував отвір й цілив уже туди.

Його звали Ігорем Набоковим.

Товариша, що потерпав за кермом — Олегом Бирком, і він дев’ять місяців тому покинув палити.

Такий дарунок він зробив на день народження дружині. До того смолив одинадцять років, із них у шлюбі був сім. Весь час цигарки очолювали список причин, через які подружжя сварилося. Спершу дружина терпіла, бо, на думку Бирка, приживалася. Далі народилася донька, й на куриво пішла цілеспрямована атака. Олег навіть не міг вийти з цигаркою на балкон, а коли брав дитину на руки, дружина забирала, якщо до того тато влаштував собі перекур.

Навіть обмежити кількість спожитих за добу цигарок й тим самим здобути мир та злагоду в подружньому житті не вдалося. Дружина вимагала взагалі вилучити цигарки з сімейного бюджету. Її категорично не влаштовувала навіть одна сигарета на добу. Першим аргументом проти чоловікової звички була шкода від нікотину не так для курця, як для членів його родини. Потім обрала іншу, дієвішу тактику боротьби — почала рахувати прокурене.

Спершу виводила суму в гривнях, потім пішла далі: додумалася переводити в долари та євро за курсом. Щойно після Майдану національна валюта стрімко обвалилася, дружина отримала додатковий козир. До того претензія звучала: «Ти викурюєш сто п’ятдесят доларів», тепер оперувала іншими, соліднішими цифрами: «Викидаєш на вітер чотири тисячі гривень!».

Зрештою Бирко здався, викинув білий прапор, та все одно вирішив викрутити собі хоч якусь вигоду. Зазвичай доводилося ламати голову