Острів Каміно - Джон Гришем

— Від вас очікуватимуть, що ви зумієте до нього якомога ближче підібратись. Як це робити — ваша справа.

Принесли рулетики. Мерсер замовила пельмені з омаром у бульйоні. Елейн — креветки з перцем і пляшку білого вина Сансер. Прожувавши кілька шматочків, Мерсер зрозуміла, що мартіні геть пригнітив її смакові рецептори.

Елейн не стала пити другу порцію свого коктейлю й, помовчавши, запитала:

— Можна спитати вас про дещо особисте?

Мерсер засміялася — мабуть, трохи заголосно,— і відповіла:

— Чому ж ні? Але хіба лишилося щось таке, чого ви не знаєте?

— Думаю, такого ще чимало. Скажіть, чому ви жодного разу не приїжджали до котеджу після загибелі Тесси?

Мерсер, посумнівши, відвернулася й замислилася, як відповісти:

— Це надто боляче. Я з шести до дев’ятнадцяти років проводила там кожне літо. Ми з Тессою жили самі, гуляли пляжем, купалися в океані й говорили, говорили, говорили. Для мене вона була не просто бабусею, а всім одразу: моєю опорою, мамою, найкращою подругою. Щороку я терпіла дев’ять місяців із батьком, рахуючи дні до закінчення шкільного року, щоб потім утекти на пляж до Тесси. Я благала батька дозволити мені жити з нею весь рік, але марно. Ви, певно, знаєте про мою матір.

Елейн знизала плечима:

— Лише те, що є в архівах.

— Її запроторили до психлікарні, коли мені було шість. Вона з’їхала з глузду через свої негаразди, і, я підозрюю, через мого батька також.

— А з Тессою ваш батько ладнав?

— Годі вам! У нашій родині ніхто ні з ким не ладнає. Батько ненавидів Тессу, бо вона, мовляв, була чванлива і вважала, що її дочка невдало одружилась. Герберт був із бідної сім’ї, що жила в мемфіському гетто. Він заробив статок, продаючи спочатку вживані автівки, а потім нові. Тесса походила з давньої мемфіської родини з великими аристократичними претензіями, але майже без грошей. Чули коли-небудь стару приказку: «Для перини надто бідний, для соломи надто гордий»? Про Тессину родину краще не скажеш.

— У неї було троє дітей.

— Так. Моя мати, тітка Джейн і дядько Голстед. Хто може назвати сина Голстедом? Тесса. Це в неї було сімейне.

— А Голстед живе в Каліфорнії?

— Так, півстоліття тому він втік із Півдня й оселився в комуні, де згодом одружився на наркоманці. У них четверо дітей, і всі геть божевільні. Через мою матір вони самі всіх нас вважають божевільними, але насправді то вони справжні психи. Славна сімейка!

— Ну-ну, жорстко ви.

— Це я ще добираю слова. Ніхто з них навіть не явився на похорон Тесси, так що я не бачила їх із дитинства — і повірте мені, зовсім не прагну з ними зустрітися.

— У «Жовтневому дощі» описано неблагополучну сім’ю. Ви писали з власного досвіду?

— Вони, звісно, саме так і подумали. Голстед написав мені паскудного листа — таке собі обрамлення для мого роману. То була остання крапля.— Мерсер відкусила половину рулетика й запила водою.— Давайте про щось інше.

— Чудова ідея. Ви казали, що маєте багато запитань.

— А ви запитали, чому я більше не бувала в котеджі. Там уже ніколи не буде так, як раніше, і спогади не дадуть мені спокою. Уявіть лише: мені тридцять один рік, і найщасливіші дні мого життя — у далекому минулому, в тому котеджі разом із Тессою. Не думаю, що зможу туди повернутися.

— Ви й не матимете цього робити. Ми можемо зняти для вас на півроку хороше житло. Але задля переконливості легенди краще, звісно, щоб ви оселилися в котеджі.

— Якщо він не буде зайнятий. Сестра щороку приїжджає туди на два тижні в липні, а до того ж можливо, що котедж здаватимуть в оренду. За ним доглядає тітка Джейн і час від часу здає його друзям. По листопадах там живе якась канадська сім’я, а сама Джейн там зимує з січня по березень.

Елейн поклала до рота шматочок і відпила свій коктейль.

— Мені цікаво,— продовжила Мерсер,— чи ви бачили сам котедж?

— Так. Два тижні тому. Це було частиною моєї підготовки.

— І як він виглядає?

— Дуже мило. Доглянуто. Я залюбки там пожила б.

— Уздовж пляжу, як і раніше, кілька десятків будинків, які здаються в оренду?

— Авжеж. Не думаю, що за одинадцять років там щось особливо змінилося. Така собі атмосфера старомодної відпустки. Пляж гарний і без натовпу.

— Ми жили на тому пляжі. Тесса будила мене зі сходом сонця, і ми йшли перевіряти черепах: дивилися на нові гнізда, які з’явилися за ніч.

— Ви про це написали — чудове оповідання.