Убивчий білий - Джоан Роулінг

— Що? — різко спитала Робін, потягнувшись по згорнутий було записник.

— Рано радієш,— сказав Рафаель,— бо я досі не знаю, чим він шантажував батька, гадки не маю. Я не зовсім член родини, тож на повну довіру не заслуговую. Кінвара вам це казала у Чизвелл-гаузі, пам’ятаєш? Вона була сама вдома, коли прийшов Джиммі. Тато знову поїхав до Лондона. З того, що я чув, виходить, що коли вони з татом уперше про це заговорили, Кінвара була на боці Джиммі. Фіззі гадає, то через сексуальну привабливість Джиммі. Що скажеш, є там щось у ньому?

— Гадаю, хтось міг би так сказати,— байдуже відповіла Робін, роблячи нотатки.— Кінвара радила твоєму батькові заплатити Джиммі, правильно?

— Наскільки я зрозумів,— відповів Рафаель,— Джиммі не починав з шантажу. Кінвара вирішила, що його вимога обґрунтована, казала, що треба йому щось дати.

— Не знаєш, коли саме це було?

— Якби ж то,— похитав головою Рафаель.— Здається, я тоді сидів. Мав серйозніші проблеми... От угадай,— удруге сказав він,— скільки разів вони мене питали, як воно було в тюрмі?

— Не знаю,— сторожко відповіла Робін.

— Фіззі — жодного. Тато — жодного...

— Ти казав, що Іззі приходила до тебе.

— Так,— визнав Рафаель, салютуючи на честь сестри пляшкою.— Так, приходила, спаси її Боже. Старий добрий Торкс щось жартував, мовляв, це ж лячно нахилятися в душі. Я у відповідь припустив,— з жорсткою посмішкою додав Рафаель,— що він у курсі таких речей, адже його давній приятель Кристофер пхає свої руки між ноги молодикам на роботі. Схоже, то біда тільки у виконанні якогось волохатого старого рецидивіста, а коли так робить випускник приватної школи — то це безневинна гра.

Він глянув на Робін.

— Гадаю, ти тепер знаєш, чим тато дражнив того бідолаху Ааміра?

Робін кивнула.

— А Кінвара вирішила, що то мотив для вбивства,— закотив очі Рафаель.— Проекції, чистісінькі проекції — у них у всіх. Кінвара думає, що Аамір убив тата, бо той жорстоко повівся з ним привселюдно. Ох, чула б ти, що тато, бува, казав Кінварі під кінець. Фіззі думає, що це зробив Джиммі Найт, бо розлютився через гроші. Вона сама лютиться через родинні гроші, яких немає, але не може про це говорити, адже у їхньому зникненні наполовину винний її чоловік. Іззі думає, що тата вбила Кінвара, бо почувалася некоханою, зневаженою, непотрібною. Тато зроду не подякував Іззі за все, що вона для нього робила, і навіть оком не повів, коли вона сказала, що йде. Вимальовується картина, так? Нікому з них не стало снаги сказати, що всім іноді кортіло вбити тата, а тепер він помер, і вони проеціюють свої думки на інших. І саме тому,— додав Рафаель,— ніхто не говорить про Ґерайнта Вінна. Він має подвійний захист, бо у великій образі Вінна був задіяний пресвятий Фредді. В усіх перед носом реальний мотив, але про це не личить говорити.

— Говори,— сказала Робін, тримаючи ручку напоготові,— про те, що не личить.

— Ні, забудь,— відповів Рафаель.— Дарма я...

— Не думаю, що ти щось кажеш випадково, Рафе. Досить уже.

Він засміявся.

— Я намагаюся припинити підставляти людей, які цього не заслуговують. Це елемент мого великого проекту спокути.

— І хто цього не заслуговує?

— Францеска, ота мала, з якою я... ну, ти знаєш... у галереї. То вона мені розповіла. Почула від старшої сестри, Вериті.

— Вериті,— повторила Робін.

Борючись із нестачею сну, вона спробувала згадати, коли чула це ім’я. Трохи схоже на «Венецію»... і тут вона пригадала.

— Зажди,— насупилася вона, концентруючись.— Була якась Вериті в одній збірній з Фредді й Ріяннон Вінн.

— Саме ця,— сказав Рафаель.

— Ви всі між собою знайомі,— втомлено мовила Робін, записуючи; це було несвідоме відлуння Страйкових слів.

— Такі вже переваги навчання у приватній школі,— відповів Рафаель.— У Лондоні людина з грошима зустрічає всюди одні й ті самі три сотні людей... Так, коли я прийшов до галереї Драммонда, Францеска одразу розповіла, що її старша сестра колись зустрічалася з Фредді. Мабуть, вирішила, що це робить з нас пару приреченням долі чи що. А коли зрозуміла, що я вважаю Фредді тим ще гівнюком,— провадив Рафаель,— то змінила тактику й розповіла мені брудну історію. Виявилося, що на повнолітті Фредді він, Вериті та ще хтось вирішили покарати Ріяннон за те, що та наважилася посісти місце Вериті у збірній. На їхній погляд, вона була... не знаю, простолюдинка? валлійка?.. Словом, вони підлили їй горілки в склянку. Весело ж, у гуртожитках таке постійно діється. Але Ріяннон погано прийняла міцний алкоголь — хоча, на їхній погляд, мабуть, навпаки добре. І вони зробили цікавенькі фото з нею і поширили серед своїх... інтернет тоді тільки починався. Сьогодні, напевно, за першу добу ті фото подивилося б півмільйона людей, але Ріяннон довелося витримувати посміх лише з боку фехтувальної збірної та ще друзів Фредді. И от,— закінчив Рафаель,— десь за місяць вона вкоротила собі віку.

— О Боже мій,— тихо мовила Робін.

— Так,— відповів Рафаель.— Коли мені про це розповіла мала Франні, я спитав Іззі. Вона дуже засмутилася, попросила мене цього не розповсюджувати... але нічого і не заперечувала. Я почув багато аргументів на кшталт «ніхто б себе не вбив через дурний жарт на вечірці» й усе таке, а ще вона попросила не говорити так про Фредді, бо це розіб’є серце татові. Ну, мерцю серце не розіб’ється, так? І я особисто вважаю, що час уже комусь посцяти у вічний вогонь пам’яті Фредді. Якби цей виродок не народився Чизвеллом, то сидів би. Але, мабуть, ти скажеш, що чиє б гарчало, а моє б мовчало — після того, що я сам зробив.

— Ні,— м’яко відповіла Робін.— Я не думала такого казати.

Войовничий вираз на обличчі Рафаеля розтанув. Він глянув на годинник.

— Я мушу вже йти. Маю бути в іншому місці до дев’ятої.

Робін підняла руку, просячи рахунок. Коли розвернулася до Рафаеля, то побачила, як той буденно роздивляється обох інших жінок у ресторані, а в дзеркалі помітила, що білявка перехопила його погляд.

— Можеш іти,— сказала вона, передаючи офіціантці кредитку.— Не хочу, щоб ти запізнився.

— Та ні, я тебе проведу.

Коли Робін