Порожнеча любові - Ярослав Вічний

- Катерино, я... Я справді не знаю, чого очікувати від наших стосунків, - зізнався він. - Але я хочу спробувати. Ви стали для мене дуже важливою.

Катерина посміхнулася і стиснула його руку.

- Тоді давайте пройдемо цей шлях разом, Романе. Я готова чекати і підтримувати вас, скільки потрібно.

Роман відчув, як всередині нього народжується надія. Можливо, з Катериною на його боці, він зможе подолати свої страхи та знайти те, чого йому так бракувало.

Повертаючись додому, Роман думав про те, що відбулося. Він знав, що попереду ще багато роботи над собою, але тепер відчував, що не самотній у цьому. Катерина стала для нього опорою, і Роман був готовий відкритися новим можливостям.

Наступного дня, сидячи в офісі, Роман вирішив, що повинен більше часу проводити з Катериною. Він набрав її номер і запросив на вечерю. Коли вона погодилася, Роман відчув, як всередині нього народжується ентузіазм.

Того вечора, сидячи навпроти Катерини в затишному ресторані, Роман відчував себе більш розслабленим, ніж зазвичай. Він розповідав їй про свою роботу, про свої захоплення, і Катерина уважно слухала, ставлячи зацікавлені запитання.

Роман був вражений, наскільки легко йому вдається спілкуватися з нею. Зазвичай він почувався ніяково в таких ситуаціях, але з Катериною все було інакше. Він відчував, що може бути собою, не приховуючи своєї справжньої сутності.

Коли вони попрощалися після вечері, Роман відчув, що не хоче, щоб ця зустріч закінчувалася. Він хотів ще більше дізнатися про Катерину, про її життя та погляди. Вперше за довгий час він відчував справжній інтерес до іншої людини.

Повертаючись додому, Роман не міг перестати думати про Катерину. Він розумів, що його почуття до неї стають все сильнішими, і це лякало його. Але водночас він відчував, що вона може стати тією, хто допоможе йому зрозуміти себе.

Наступного дня Роман вирішив, що повинен більше часу проводити з Катериною. Він запросив її на вихідні до свого заміського будинку, сподіваючись, що це допоможе їм ще краще пізнати один одного.

Коли Катерина приїхала, Роман відчував, як всередині нього народжується хвилювання. Він показав їй свій будинок та сад, і вони разом прогулялися доріжками, насолоджуючись тишею та спокоєм.

Роман був вражений, наскільки природно йому вдається спілкуватися з Катериною. Зазвичай він почувався ніяково в таких ситуаціях, але зараз відчував себе розслабленим та відкритим.

Вони розмовляли про все на світі - від їхніх захоплень до філософських питань. Роман був здивований, наскільки глибоко Катерина розуміє його погляди та переживання.

Коли настав час прощатися, Роман відчував, що не хоче, щоб цей день закінчувався. Він хотів ще більше дізнатися про Катерину, про її мрії та сподівання. Вперше за довгий час він відчував справжнє бажання побути поруч з іншою людиною.

Повертаючись додому, Роман думав про те, що відбулося. Він розумів, що його почуття до Катерини стають все сильнішими, і це водночас лякало та захоплювало його. Він знав, що попереду ще багато роботи над собою, але тепер відчував, що не самотній у цьому.

Катерина стала для нього опорою, і Роман був готовий відкритися новим можливостям. Він розумів, що його шлях до самопізнання та побудови здорових стосунків буде нелегким, але тепер у нього з'явилася мета, яка надавала йому сил.

Наступного дня, сидячи в офісі, Роман набрав номер Катерини. Він хотів поділитися з нею своїми думками та почуттями, відкритися їй ще більше.

Коли Катерина відповіла на дзвінок, Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання.

- Катерино, я... Я хотів би знову зустрітися з вами, - промовив він, намагаючись приховати тремтіння в голосі. - Є дещо, про що я хочу поговорити.