Порожнеча любові - Ярослав Вічний

Вони розмовляли про все на світі - від їхніх захоплень до філософських питань. Роман був здивований, наскільки глибоко Катерина розуміє його погляди та переживання.

Коли настав час прощатися, Роман відчував, що не хоче, щоб цей день закінчувався. Він хотів ще більше дізнатися про Катерину, про її мрії та сподівання. Вперше за довгий час він відчував справжнє бажання побути поруч з іншою людиною.

Повертаючись додому, Роман думав про те, що відбулося. Він розумів, що його почуття до Катерини стають все сильнішими, і це водночас лякало та захоплювало його. Він знав, що попереду ще багато роботи над собою, але тепер відчував, що не самотній у цьому.

Катерина стала для нього опорою, і Роман був готовий відкритися новим можливостям. Він розумів, що його шлях до самопізнання та побудови здорових стосунків буде нелегким, але тепер у нього з'явилася мета, яка надавала йому сил.

Наступного дня, сидячи в офісі, Роман набрав номер Катерини. Він хотів поділитися з нею своїми думками та почуттями, відкритися їй ще більше.

Коли Катерина відповіла на дзвінок, Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання.

- Катерино, я... Я хотів би знову зустрітися з вами, - промовив він, намагаючись приховати тремтіння в голосі. - Є дещо, про що я хочу поговорити.

Катерина відповіла з розумінням:

- Звичайно, Романе, я буду рада зустрітися. Коли і де ви хотіли б зустрітися?

Роман запропонував зустрітися в їхній улюбленій кав'ярні. Коли вони домовилися про час, Роман відчув, як всередині нього народжується хвилювання. Він знав, що повинен бути відвертим з Катериною, але водночас боявся, що його справжня сутність відштовхне її.

Того вечора, сидячи навпроти Катерини в затишній атмосфері кав'ярні, Роман зібрався з думками і почав розмову.

- Катерино, я... Я хотів би поговорити з вами про наші стосунки, - почав він, намагаючись приховати тремтіння в голосі. - Я відчуваю, що між нами виникає щось особливе, але водночас я боюся, що не зможу бути тим, ким ви хочете мене бачити.

Катерина уважно слухала, її очі сповнені співчуття.

- Романе, я розумію ваші побоювання. Але я хочу, щоб ви знали - я приймаю вас таким, який ви є, - сказала вона, обережно торкнувшись його руки. - Ваша справжня сутність не лякає мене, навпаки, вона мене захоплює.

Роман відчув, як його напруга потроху спадає. Він не очікував такої відкритості від Катерини.

- Але ж ви бачите, який я насправді, - тихо промовив він, опустивши погляд. - Я... Я не вмію будувати справжні стосунки. Моя емоційна відчуженість може завдати вам болю.

Катерина обережно взяла його за руку.

- Романе, я знаю, що вам нелегко відкриватися. Але я готова пройти цей шлях разом з вами, крок за кроком. Я бачу, який ви є, і я хочу допомогти вам знайти себе.

Роман відчув, як його серце стрибнуло. Він не очікував такої підтримки від Катерини.

- Я... Я не знаю, що й сказати, - промовив він, дивлячись їй в очі. - Ви справді розумієте мене краще, ніж будь-хто інший.

Катерина посміхнулася.

- Романе, я хочу, щоб ви знали - я готова чекати і підтримувати