Хочу тільки тебе - Світлана Литвиненко

-А хто така Кеті? Чомусь я ніяк її не пригадую,- знизила плечима Оля.- А ти знаєш хто вона така?

-Вони ніби вчилися разом в одному університеті,- Кіра не зводила очей з Тимура та Кеті, які стояли неподалік та мило спілкувалися.

  А потім Кеті взяла під руку Тимура і вони пішли, так і не помітивши, що за ними слідкують.

-А пішли за ними,- запропонувала раптом Оля,-дізнаємося більше і тобі буде легше.

-А мені й неважко,- заперечила Кіра,- я довіряю своєму чоловікові. Я впевнена, що це просто ділова зустріч і нічого більше. А може вони взагалі випадково зустрілися…

-Ну, от напевне і дізнаємося, яка у них там зустріч,- Оля потягнула Кіру за руку, намагаючись зрушити з місця,- пішли, бо загубимо їх. Ну, якщо ти зовсім не хочеш, то не будемо. Я взагалі не повинна лізти у ваші стосунки.

-Пішли,- ревнощі змусили Кіру погодитися з Олею,- та вони нас не повинні помітити, бо потім скандалу з Тимуром ніяк не уникнути.

-Ми будемо обережними.

  Тимур разом з Кеті зайшли до кафе, яке було переповнене туристами. Та вільний столик все ж знайшовся. Вони замовили кави та тістечок, продовжуючи, як здавалося Кірі приємне спілкування.

-Дивись, у кутку звільняється столик. Тож давай туди,- смикнула Оля Кіру,- теж кави поп’ємо.

-А може підемо звідси, поки вони нас не помітили,- Кіра хвилювалася.

-Сідай,- Оля вперто продовжувала наполягати на своєму.

-Добре, тільки перестань мене весь час смикати,- Кіра сіла за столик,- я ще ніколи ні за ким не стежила. Це безглузда ідея, не треба нам було цього робити.

-Заспокойся ти нарешті,- Оля зробила замовлення,- Тимур ще той мачо. Вибач, мабуть тобі неприємно. Ну звісно, що неприємно бачити свого чоловіка з іншою. Та краще знати правду чим бути обманутою.

-Олю, для тебе це як розвага, а для мене це…,- Кіра завмерла, бо Тимур їх помітив та підвівшись із-за свого столику, попрямував до них,- мені кінець…

-Яка несподіванка,- намагаючись приховати свій гнів за посмішкою, Тимур уважно подивився на Кіру, яку кинуло в жар.- Стежиш за мною?

-Ми у місті в справах,- поспішила відповісти Оля,- я попросила Кіру поїхати зі мною і вона люб’язно погодилася скласти мені компанію. А зараз ми зайшли до цього кафе випити кави і обговорити деякі плани. Були здивовані тебе тут побачити та ще й не самого.

-Пішли за мій столик, посидимо разом,- Тимур майже повірив Олі.

-Не будемо вам заважати…,- сказала Кіра опановуючи себе,- побачимося вдома.

-Заважати? Чому заважати?- перепитав Тимур, якого ця відмова почала виводити з себе.

-Добрий день,- до них підійшла Кеті та привіталася англійською,- Кіра, оце так сюрприз, бо Тимур казав, що ти вдома з дідусем.

-А що ще казав Тимур?- це питання якось само вирвалося з вуст Кіри.

-Тобі що повністю треба переповідати про що ми говорили?- Тимур перейшов на підвищений тон.

-Не стійте, а сідайте за наш столик, разом кави поп’ємо,- запропонувала Оля, якій зробилося незручно дивлячись на те, як почав злиться Тимур.

-Ми негайно їдемо додому. Кеті вибач мені, але нашу розмову ми продовжимо наступного разу,- Тимур посміхнувся переводячи погляд з Кіри на Кеті.

-Не треба нічого переносити на наступний раз,- Кіра сама дивувалася своїй сміливості,- ми з Олею підемо, а ви продовжуйте спілкування. Оля пішли.

-Буде так, як я сказав. П’єр чекає у машині по-інший бік дороги. То йдіть сідайте до неї, а я проведу Кеті,- наказав Тимур дівчатам.- Ви що не  чули, що я сказав?

-Вже йдемо,- Оля швидко підвелася із-за столика,- тільки не треба так лютувати. Кіро пішли.

-А я може хочу допити свою каву,- Кіра продовжувала впиратися відвернувшись від Тимура.

-Дружина повинна слухатися свого чоловіка,- Тимур наполягав на своєму,- якщо хочеш мені влаштувати скандал, то зробиш це вдома. Чи тобі подобається це робити на людях?

-Я взагалі не люблю скандалів,- Кіра все ж підвелася та одягла куртку,- їдемо.

-Кіро,- Тимур взяв дружину під лікоть та нахилився до її вуха,- ти чудово граєш роль дружини, але це вже занадто.

-А я то гадала… Не важливо,- Кіра подавила сльози,- вибач, що переборщила. За то люди вже напевне повірили у наші так звані стосунки.

  Кіра висмикнула свій лікоть та пішла на вихід вслід за Олею до припаркованої машини. Вони мовчки сіли до салону.

-Це моя вина, що ти посварилася з Тимуром,- сказала Оля,- не треба мені було наполягати на своєму. Варто було підти на автобусну зупинку та поїхати додому.

-Не треба винити себе. Це я мабуть занадто загралася.

-У чому загралася?- незрозуміла Оля.

-Не звертай уваги. Через нервову напругу геть не розумію, що говорю,- Кіра подивилася на Олю,- ми з Тимуром поговоримо і все буде добре. Головне, що ти сьогодні зробила великий крок. Я вірю, що у тебе буде все гаразд і твоє життя зміниться у кращий бік. І ти нарешті станеш сильною та незалежною жінкою.

-Це моя мета, стати самостійною. Кіро ще раз дякую тобі за те, що ти зі мною,- Оля обійняла Кіру.

-Будь ласка,- відповіла Кіра спостерігаючи через бокове скло, як Тимур поцілував Кеті на прощання в щоку.

  Подумала, аби їх тут не було, то беззаперечно поцілував би він Кеті у губи, а не в щоку, демонструючи дружні стосунки. А може не тільки поцілував, а повів би у готельний номер. Кіра намагалася про це не думати, не давати можливість цій фантазії повністю захопити її мозок. Дивно якось, учора Тимур був такий ніжний з Ніколь, а сьогодні з Кеті. А її Кіру взагалі почав ігнорувати.

  Тимур мовчки сів до салону на переднє сидіння біля водія і вони поїхали до провінції. Ніхто не наважувався завести перший розмову, усі були напружені. Час від часу Тимур поглядав на Кіру через дзеркало заднього бачення, а вона, коли це помічала намагалася відвернутися, щоб не зустрітися з ним поглядом. Водночас відчувала і злість, і страх. Злість, тому що він ніби дав їй зрозуміти, що вона йому подобається, що відчуває до неї пристрасть, а насправді це була єдина мить, одна ніч. Переспав з нею один раз і більше не хоче її. Не відчуває до неї більше нічого… А страх перед ним, а точніше перед його гнівом, який він виплесне на неї, щойно вони залишаться на одинці.