Хочу тільки тебе - Світлана Литвиненко

  Кіра заплющила очі натягнувши ковдру собі на голову. Невже воно так і є, що віднині вона байдужа Тимурові. Тяжко, усвідомлювати це та якось прийдеться з цим змиритися. Щойно хотіла розповісти, про злодія. Вирішила не приховувати від Тимура, що Оля допомагає своєму коханцю красти вино з їхнього погребу. Хотіла бути чесною з Тимуром, але не встигла. Одяглася, пішла на кухню. Вже поснідала, коли до неї підійшла Оля. Вона виглядала схвильовано.

-Кіра я готова.

-До чого ти готова?- незрозуміло перепитала.

-Їхати у місто на прийом до психолога,- Оля демонстративно видихнула,- годину потому, я по інтернету знайшла об’яву приватного психолога у Реймсі. Не вагаючись зателефонувала і мене вже на сьогодні записали. Ти ж поїдеш зі мною? Сама я аж ніяк не можу.

-Переодягнуся і через десять хвилин можемо їхати,- Кіра зраділа за Олю, адже вона була готова змінити своє життя, -твоя рішучість заслуговує на похвалу. Нас П’єр повезе?

-Своєю рішучістю я завдячую тобі. А поїдемо ми рейсовим автобусом, бо П’єр повіз кудись Тимура. Кіра йди швидше переодягайся, не будемо гаяти час. Поговоримо в дорозі.

-Поговоримо,- погодилася Кіра,- бо маю до тебе серйозну розмову.

  Вже їхавши в автобусі Кіра наважилася на розмову. Вона до останнього вагалася чи варто про це говорити зараз. Та все ж вирішила сказати.

-Олю, я знаю про Тома.

-Знаєш про Тома?- Оля була здивованою.- Звідки знаєш?

-Я була у погребі, коли ви крали вино,- почала відверто говорити майже пошепки Кіра, щоб не почули інші пасажири.

-Я не крала,- стала заперечувати Оля.

-Ти допомагала красти. Крім мене про це ніхто не знає. Олю, ти повинна припинити це,- Кіра вже почала переживати чи правильно вона зараз чинить, затіявши розмову про це.

-Мені важко йому сказати ні. Та я хочу, бо розумію, що це неправильно,- погодилася Оля,- дякую, що нікому про це не розповіла.

-Я хотіла сказати Тимурові та він через свою зайнятість не став мене вислуховувати,- зізналася Кіра.

-Будь ласка не кажи йому,- почала благати Оля,- цього більше не повториться. Я зараз їду на прийом до психолога, щоб навчитися говорити людям ні. Я твердо вирішила змінити себе і своє життя.

-Ти Олю прийняла правильне рішення. Я з тобою,- Кіра вірила Олі.

  Оля чудово знала місто. Тому дівчата без проблем знайшли кабінет приватного психолога. Це знаходилася в центрі. Роблячи висновок з відгуків, які Оля прочитала в інтернеті для Кіри, цей психолог мав гарну репутацію.

-А ти мамі сказала куди поїхала?- запитала Кіра вже зайшовши на поріг будівлі де знаходився кабінет психолога.

-Мамі не наважилася сказати. Розумієш, ніхто крім тебе не знає. А грошей я попросила в Андре, бо треба буде заплатити за прийом. Андре навіть не став допитувати для чого мені гроші потрібні. Та це він тільки сьогодні дав.

-Наступного разу я позичу грошей у Тимура,- пообіцяла Кіра,- головне, щоб тобі цей самий психолог допоміг.

-А чому позичиш, а не візьмеш?- поцікавилася Оля.

-Ти зараз зосередься на зустрічі,- Кіра уникнула відповіді.

  Оля вже годину була на прийомі, а Кіра сиділа в коридорі та очікувала на неї. В цей час вона думала про Тимура. Їй би зараз теж не завадила порада психолога. Хай би порадив, як впоратися з біллю, яка бушувала у неї в середині. Як перестати думати про нього? Як зрозуміти його? По закінченню прийому Оля задоволено вийшла з кабінету і на радісних емоціях обійняла Кіру.

-Франсуа найкращий психолог на світі. Він такий мудрий, такий симпатичний,- Оля ніби розцвіла.

-Олю, у мене таке враження, що психолог тобі більш сподобався чим сам прийом,- Кіра підозріло подивилася на Олю,- але не забувай, головне лікування.

-Його лікування на мене діє як чарівний бальзам,- Оля взяла Кіру під руку і вони разом вийшли на вулицю,- ми будемо зустрічатися з ним два рази на тиждень. Будемо говорити і говорити. Мені здалося, що я йому теж сподобалася. Франсуа такий красень. Такого зросту як і я, брюнет, а очі… Кіро, я бачу Тимура.

-Олю, я теж бачу Тимура, а поруч з ним Кеті…