На смак, як кохання - Кетрін Сі

Стейсі 

Минуло близько двох місяців, відколи ми з Олівером офіційно разом. Це найщасливіший період мого життя. Кожного дня я прокидаюся з відчуттям, що мене люблять, що я бажана. Олівер робить усе, щоб я не сумнівалася в цьому ні на секунду.

За цей час багато що змінилося. Олівер та Кіра з великими зусиллями, але знайшли спільну мову. Вони досі не найкращі друзі, але принаймні можуть спокійно знаходитися в одній кімнаті без колючих коментарів. Я знайомилася з братами Олівера, і це було напрочуд приємно. Вони дуже схожі між собою – не зовні, а внутрішньо. У кожного своя історія, але в їхніх очах можна побачити ту саму впертість, що й у Олівера. І вони прийняли мене без зайвих запитань.

Щоправда, з його батьками я так і не познайомилася. Вони не захотіли бачити "невістку сина". Спочатку це мене трохи зачепило, та коли я побачила, як через це почувався Олівер, вся злість зникла. Він ніби соромився, ніби відчував провину, ніби це він сам мене не хотів знайомити з ними. Але я просто обняла його і сказала: "Рано чи пізно вони однаково нас приймуть. А якщо ні – це їхній вибір, не наш". Він кивнув, але я бачила, що ця ситуація все одно його ранить.

Сьогодні ми святкуємо маленьку, але важливу дату – два місяці разом. Олівер наполягав, що це привід для особливого вечора. Він приготував романтичну вечерю у ресторані, хоча я підозрюю, що насправді за всім стояли його брати, які вирішили допомогти йому зробити цей вечір ідеальним. Коли ми сіли за стіл, Олівер узяв мене за руку й подивився прямо в очі.

– Ти знаєш, я ніколи не думав, що кохання може бути таким... простим. Що воно не завжди повинно бути драмою чи боротьбою. Що іноді достатньо просто бути разом і відчувати це.

Я усміхаюся. Він правий. Ми пройшли довгий шлях до цього моменту, але зараз усе здається таким природним, таким правильним.

– Це тому, що ми нарешті на своєму місці, – відповідаю я.

Він нахиляється й ніжно цілує мене. Потім усміхається й дістає зі столу оновлене меню ресторану.

– До речі, я хотів тобі дещо показати. – Він відкриває меню на сторінці з десертами й вказує на один із них. – "Смак кохання".

Я здивовано піднімаю брови.

– Це щось нове?

– Так, і ти мене надихнула на його створення, – каже Олівер, ніжно стискаючи мою руку.

Я відчуваю, як тепло розливається по всьому тілу. Це щось більше, ніж просто десерт. Це його спосіб сказати, що я для нього важлива. Що наша історія має значення.

– Тоді я просто зобов'язана його скуштувати, – усміхаюся я.

Олівер подається вперед і, перш ніж покликати офіціанта, шепоче мені на вухо:

– Думаю, тобі сподобається. Як і все, що пов'язано з нами.

Цей вечір – не кінець нашої історії, а лише початок. І попереду ще багато всього. Але я знаю точно – тепер ми разом. І це головне.

ДЯКУЮ, ЩО ЧИТАЛИ ❤️

Кінець