Хочу тільки тебе - Світлана Литвиненко

-Ось ми і у Франції. Ти раніше була у цій країні?- поцікавився Тимур, шукаючи поглядом П’єра, який працював шофером у дідуся і який повинен був зустріти Тимура з його дружиною на автомобілі, біля паризького аеропорту імені Шарля де Голля.

-Ні. Раніше я була в Туреччині та в Єгипті на відпочинку,- відповіла чесно Кіра,- ти правильно думаєш, що це завдяки своєму дядечкові.

-Так і подумав. Я чудово розумію, чому ти не відмовила своєму дядечкові, ти просто не змогла, бо багато він зробив для тебе і твоєї сім’ї. Ти ніби виплачуєш йому борг,- Тимуру помітив нарешті П’єра, як і той його,- сьогодні ти дізнаєшся багато чого нового і я прошу тебе за раніш, налаштуватися на спокійне сприйняття будь-якої новини.

-Я починаю хвилюватися. Тимур, що ти таке маєш на увазі, говорячи будь-якої новини?- Кіра подивилася на нього в непорозумінні.

-Ти мабуть французької мови взагалі не знаєш?- Тимур пропустив мимо вух запитання задане нею.

-Ні, не знаю. За то, непогано володію англійською мовою. А ти, як я встигла помітити чудово знаєш французький.

-Деякий період свого життя я жив з дідусем у Франції. Спочатку сядемо до автомобіля, а потім я тобі розповім дещо цікаве. І тоді ти дізнаєшся, що я мав на увазі говорячи будь-якої новини.

  П’єр радо зустрів Тимура. Вони переговорили декілька хвилин на французькій. По вираженню обличчя Тимура, Кіра зрозуміла, що він запитав у водія про стан здоров’я свого дідуся, але у відповідь нічого втішного не почув. Засмучено сів до салону автомобіля поруч з Кірою на задньому сидінні. Коли рушили з місця Тимур сказав:

-Спочатку, після переїзду з України у Францію мій дідусь жив у самому Парижі. А потім, коли познайомився зі своєї майбутньою другою дружиною Мішель, переїхав до північно-східної частини країни у знаменитий виноробний район Шампань. У провінцію, яка знаходиться недалеко від міста Реймс. Це більше ста кілометрів від Парижу. Саме туди ми з тобою зараз і їдемо. До речі, місто Реймс – це так звана столиця французьких шампанських вин. Ці місця оточені безкінечними виноградниками. У цих краях виготовляють саме те шампанське, якого ти перепила у новорічну ніч у будинку свого дядечка,- Тимур посміхнувся згадуючи той вечір,- так що у тебе Кіро, буде тепер унікальна можливість, спробувати цей вишуканий напій безпосередньо на місці виготовлення. Але головне не спитися.

-Ти мене ображаєш,- обурилася Кіра відвернувшись від нього, ще більш нахилившись до бокового скла, милуючись краєвидами французької природи,- ти вважаєш, що я схильна до алкоголю. Та це неправда. Я взагалі його не вживаю. У новорічну ніч у мене був поганий настрій і я тоді трохи випила, щоб розслабитися і не більше. Ти краще скажи, невже твій дідусь вирощує виноград та виготовляє вино?

-Правильно. Та знай, що я зовсім не вважаю тебе п’яницею. Невдало пожартував. Та мені взагалі зараз не до жартів. Вибач,- Тимур хотів доторкнутися своєю рукою до її плеча та потім передумав обмежуючись тільки словами.

-Вибачаю при умові, що ти більше не будеш так говорити,- Кірі було приємно, що він почав якось її поважати.

-Домовилися. Кіро, у маєтку крім мого дідуся, ще проживає моя перша дружина з моїм сином. А також моя тітка зі своїм чоловіком та донькою,- Тимур на провал шокував Кіру, що вона безмовно дивилася на нього пару хвилин,- я раніше не говорив тобі про це лише для того, щоб тебе не на лякати і щоб ти не відмовилася їхати зі мною.

-Як ти міг?-щосили крикнула Кіра, що П’єр навіть пригальмував обертаючись назад та Тимур запевнив його, що все добре і той на помірній швидкості поїхав далі.

-На мій погляд це правильне рішення,- Тимур зробив серйозний вигляд,-бо хіба я не маю рацію, говорячи про те, що ти могла б не погодитися.

-Мабуть би мені довелося погодитися при будь-яких умовах, але не треба було приховувати, що твій дідусь мешкає не сам,- Кіра тяжко видихнула і перевела погляд на виноградні плантації, що розкинулися по обидві сторони траси по якій вони їхали,- я гадала все буде легко, але тепер розумію, що доведеться весь час перебувати у напруженому стані. Побачити всіх твоїх родичів і прикидатися перед ними твоєю коханою дружиною. Не так це вже і просто. 

-А я і не говорив, що буде легко. Я тобі зараз все розповім.

-Ну звісно, тепер ти мені все розповіси,- пробурчала дівчина,- знаєш, тепер мені зрозуміло, чому ти зі мною одружився офіційно. Це зовсім не для дідуся, а для інших членів твоєї родини. Тільки і зараз не розумію, хіба для них це має значення. Тобто те, чи одружений ти чи ні.

-Має,- Тимур кивнув головою,- мені подобається, що ти добре вмієш міркувати. Моя перша дружина Ніколь, вона ж внучка Мішель до сих пір сподівається на те, що ми можемо бути разом.

-Неймовірно… зрозуміло…,- Кіра поправила своє волосся нервовими рухами.

-Коли мій дідусь одружився на Мішель, то вона запропонувала переїхати йому у маєток, який колись належав її батькові. Дідусь погодився. Вони там все відремонтували і їхні виноградні плантації знову ожили. Я тоді навчався у Парижі, а на вихідні їздив до них у маєток. А до Мішель їздила у гості її внучка Ніколь. Ми з нею однакових років. Так і познайомилися. Нас так хотіли одружити, що їм це вдалося,- Тимур нахмурився згадуючи це.

-Хочеш сказати, що тебе, немов силою змусили поставити небажаний підпис. Так що досвід у тебе є,- грубо сказала Кіра посміхнувшись,- тебе колись змусили, а тепер ти змушуєш. Цікаво, як їм це вдалося. Невже ти робив все, що скаже тобі твій дідусь? Ти не міг відмовити йому ні в чому, чи як?

-Я був залежний від дідуся. Моя мама, донька дідуся померла при пологах, а хто мій батько я й досі не знаю. І не намагаюся це виясняти. Одним словом з пологового будинку мене забрали батьки моєї матері. Ми на той час жили в Україні і тільки після того, як померла моя рідна бабуся, яка замінила мені маму, дідусь вирішив переїхати у Францію. Звісно, що мене з собою забрав. Сказав, що я повинен навчатися у найкращому вузі Парижа. Так і було. Тоді мені йшов вісімнадцятий рік,- Тимур ненадовго притихнув, а потім додав,- не встигли ми переїхати до Парижа, як відразу в житті мого дідуся з’явилася та сама Мішель. Та я впевнений, що вона і раніше була знайома з моїм дідусем, тобто була його коханкою, ще коли була жива моя бабуся.