Іліада (переказ для дітей) - Гомер
Що ж сталося? Ахеєдь Сінон, який удає з себе перебіжчика, пояснює, нібито ахейці вирішили припинити безнадійну облогу Іліона та повернутися на батьківщину. Цього дивовижного коня вони спорудили для троянців, щоб ті принесли його в жертву богові Посейдону.
Даремно жрець Посейдона Лаокоонт застерігав сп'янілих від радощів гаданої перемоги підданців старого Пріама. Олімпійські боги вже винесли вирок: місто має загинути. На очах у всіх троянців із моря вийшли дві величезні змії й задушили жерця Лаокоонта та обох його синів.
Увесь день святкували легковірні троянці свою перемогу. Вони розламали складений колись богами мур, бо не спромоглися втягти дерев'яного коня до міста крізь браму. А вночі підступний Сінон відчинив у череві коня непомітні дверцята й випустив захованих там воїнів. Тим часом під місто повернулося вже ахейське військо.
Це була остання ніч неприступної Трої. Почалася жахлива різанина. Ахейці вбивали беззбройних воїнів, забирали в полон жінок та дітей, підпалювали будинки. Жорстокий Неоптолем власноручно вбив старого царя Пріама, що шукав порятунку при жертовнику Зевса> Так завершилася десятирічна облога Іліона, якого боги прирекли на загибель. В епічному творі "Ностой" ("Повернення"), автором якого називають Гагія З Тройзена, розповідалося про повернення на батьківщину тих ахейських героїв, що залишилися живими. Серед них був і відомий вам Одіссей, син Лаерта, з Ітаки, дивовижні пригоди якого лягли в основу іншої поеми Гомера — "Одіссеї".
ПОЖЕЖА ТА ВТЕЧА ЕНЕЯ
Тієї фатальної ночі з охопленого полум'ям Іліона пощастило втекти лише героєві Енею з старим батьком Анхісом, малим сином Асканієм і кількома супутниками... Про долю Енея та його нащадків римський поет Публій Вергілій Марон склав епічну поему "Енеїду". Як ви знаєте, наша нова література почалася з перелицьованої "Енеїди" Івана Котляревського. В такий спосіб українська література пов'язується з гомерівським епосом.
Андрій Білецький
СЛОВНИК МІФОЛОГІЧНИХ ІМЕН І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ
АВЛІДА — давньогрецьке місто на узбережжі Егейського моря. Поблизу нього безвітря затримало ахейські кораблі, що пливли воювати Трою.
АВТОМЕДОНТ —візничий мірмідонського вождя Ахіллеса.
АГАМЕМНОН — син аргоського царя Атрея, володар Мікен, вождь усіх ахейців у Троянській війні.
АІД (лат. ПЛУТОН) — бог підземного світу, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона і Деметри. Після розподілу світу між трьома— братами Аїд одержав підземне царство, де живуть душі померлих. У грецьких міфах Аїдом часто зветься саме царство мертвих.
АЛКМЕНА — мікенська царівна, що народила Зевсові сина — славетного героя Геракла.
АНДРОМАХА — дружина троянського вождя Гектора.
АНТІЛОХ — син пілоського царя Нестора, Ахіллесів друг.
АНХІС (АНХІЗ) —онук троянського царя їла, вождь дарданів, улюбленець богині Афродіти, яка народила йому сина Енея.
АНОЛЛОН (ФЕБ) — син Зевса й богині Лето, один з найважливіших богів грецької міфології. Спершу Аполлон був богом скотарства і землеробства, згодом — опікуном мистецтва і муз, богом сонця і світла (звідси його друге ім'я — Феб, що означає "світлий"). Давні греки зображували Аполлона прекрасним юнаком із луком або лірою в руках.
АРГОС — північно-східна частина півострова Пелопоннес; плем'я, що населяло її, звалося аргосцями або аргів'янами.
АРЕЙ (лат. МАРС) —син Зевса і Гери, бог війни, символ войовничості.
АРТЕМІДА — дочка Зевса й Лето, Аполлонова сестра-близнючка, богиня мисливства, покровителька звірів. її зображували молодою дівчиною в короткому хітоні, з луком і стрілами.
АСКЛЕПІЙ (лат. ЕСКУЛАП) — Аполлонів син, бог лікування. Аполлон віддав сина на виховання кентавру Хірону, від якого Асклепій навчився лікувати. Згодом він уславився як неперевершений лікар, що вмів навіть оживляти мертвих. За Це розгніваний Зевс убив Асклепія блискавкою. Давні греки зображували Асклепія з патерицею, навколо якої обвилася змія.
АТРЕЙ — аргоський цар, батько Агамемнона і Менелая.
АФІНА ПАЛЛАДА (лат. МШЕРВА) — одна з найголовніших богинь грецької міфології, улюблена дочка Зевса. Афіпа — богиня мудрості, наук, мирної праці й переможної війни. У Троянській війні підтримувала ахейців, ображена тим, що Паріс віддав яблуко, призначене "найпрекраснішій", не їй, а богині кохання Афродіті. Греки зображували Афіну Палладу у вигляді величної жінки у військовому вбранні, із щитом, списом і в шоломі.
АФРОДІТА (КІПРГДА, лат. ВЕНЕРА) — богиня кохання і вроди, дочка Зевса і Океаніди Діони; за іншим варіантом — народилася з морського шумовиння біля острова Кіпру, тому і зветься часто Кіпрідою. Мала багатьох смертних дітей, у тому числі Енея. Образ Афро-діти часто надихав античних митців. Фідій, Праксітель та інші скульптори давнини зобразили Афродіту як ідеал жіночої вроди. До наших днів збереглося кілька статуй Афродіти, з них найуславленіша — Венера Мілоська, що Зберігається в паризькому музеї Луврі.
АХЕЙЦІ (АХЕЇ) — одне з найбільших давніх племен, що заселяли територію сучасної Греції. Гомер називає ахейцями (так само, як аргів'янами чи данайцями) усіх греків взагалі.
АХІЛЛЕС (АХІЛЛ) — наймогутніший і найхоробріший герой Троянської війни, вождь мірмідонців, син фессалійського царя Пелея і морської богині Фетіди. Коли Ахіллесові довелося вибирати між життям довгим, але бездіяльним, і коротким, але звитяжним, він обрав останнє. Загинув у битві під Троєю від Парісової стріли, що її скерував бог Аполлон.
БОРЕЇЇ — холодний північний вітер, брат вітрів Зефіра, Евра і Нота. Батьками їхніми були Астрей (зоряне небо) та Еос (світанкова зоря).
БРІСЕІДА — дочка жерця Бріса, Ахіллесова бранка.
ГЕБА — богиня юності, дочка Зевса й Гери. Зображували її молодою дівчиною, на голові — вінок із квітів, у руках — золотий келих, бо на Олімпі вона підносила богам нектар у золотих келихах.
ГЕКАБА (ГЕКУБА) —дружина троянського царя Пріама, мати багатьох дітей, у тому числі Гектора, Паріса, Гелена, Кассандри, Лаодіки.
ГЕКТОР — троянський герой, старший син царя Пріама і Гекаби. Мав дружину Андромаху і сипа Астіанакта. Під час війни з ахейцями стояв на чолі троянського війська.
ГЕЛЕН —син царя Пріама і Гекаби, мав дар віщування і передрік падіння Трої.
ГЕЛЛЕСПОНТ — морська протока, що в наш час зветься Дарданелли.
ГЕРА (лат. ЮНОНА) — головна богиня Олімпу, Зевсова дружина, мати Гефеста, Арея і Геби. Була покровителькою родинного життя, охоронницею шлюбів. Мала владну й жорстоку вдачу.
ГЕРАКЛ (лат. ГЕРКУЛЕС) — син Зєвса і мікенської владарівнн Алкмени, народний герой, втілення сили, мужності, відваги. Уславився своїми подвигами: звільнив прикутого до скелі титана Проме-тея, подолав Антея, переміг пекельного пса Кербера, очистив стайні царя Авгія, задушив Йєменського лева тощо. Після смерті Геракла Зевс узяв його на Олімп, зробив напівбогом і одружив із Гебою.
ГЕФЕСТ (лат. ВУЛКАН) —бог вогню і ковальства, син Зевса і Гери. У суперечках битькік завжди тримав сторону матері, за що Зевс скинув його з Олімпу. Упавши на скелястий острів Лемнос, Гефест відтоді став шкутильгати.
ГІПНОС — бог сну, сип Ночі, брат-близнюк Смерті. Його найчастіше зображували крилатим юнаком, з рогом сновидінь у руках.
ГЛАВК — вождь лікійців, один із найхоробріших союзпиків троянців у війні.
ГОРГОНА — чудовисько, демон підземного світу. Відтята голова Горгони була прикріплена до Зевсової егіди — щита, обтягненого шкурою. Часом егідою користувалася Афіна Паллада.
ДАНАЙЦІ _ див. АХЕЙЦІ.
ДАНАЯ — аргоська царівна, яка народила Зєвсові сина Персея, що згодом став славетним героєм.
ДАРДАН — син Зевса й Електри, дочки Атланта, міфічний родоначальник троянців (дарданів).
ДЕЇФОБ —син Пріама і Гекаби, один із захисників Трої.
ДЕМЕТРА (лат. ЦЕРЕРА) — дочка Кроноса і Реї, Зевсова сестра, богиня родючості й хліборобства, опікунка шлюбу і родини. Деметра начебто подарувала людям колосок пшениці й навчила їх вирощувати хліб.
ДІОМЕД — внук аргоського царя Адраста, син Тідея; брав участь у Троянській війні й уславився як герой, що поступався мужністю тільки Ахіллесові.
ДЮНА — дочка Океана і Тетії, титаніда, що народила Звисові дочку Афродіту.
ДІОНІС (ВАКХ) —син З^вса і фіванської царівни Семели, бог вина, виноградарства, веселощів і насолоди життям. Навчив людей вирощувати виноград та робити вино.
ЕАНТИ (АЯКСИ) — імена двох ахейських героїв, що воювали Трою: Еант великий, син саламінського царя Теламона, дужий і ви-сочешшй па зріст; його друг Еант малий, син локрідсько-го царя Оїлея, краще за всіх ахейців метав спис. Обидва уславилися як герої Троянської війни.
ЕВР —східний вітер (див. БОРЕЙ).
ЕДІП — фіванський цар, з ім'ям якого пов'язаний цикл давньогрецьких міфів.
ЕНЕІЇ — троянський герой, вождь дарданів, син Анхіса й Афродіти, родич царя Пріама. Під час Троянської війни йому особливо допомагали боги, виконуючи Зєвсову волю, за якою після загибелі Пріамового роду пад троянцями володарювати мав Еней, а згодом його нащадки.
ЕОС (лат. АВРОРА) —богиня ранкової зорі, сестра Геліоса (сонця) і Селени (місяця). Від Еос народилося четверо вітрів і безліч зірок. Народна уява змальовувала Еос молодою красунею З рожевими крилами; щоранку вона виїздить на золотій колісниці з Океану на небо, відчиняє браму сонцю і з золотого глечика поливає землю росою.
ЕРІДЛ — богиня розбрату і сварок, сестра і супутниця бога війни Арся. Саме Еріда на весільному святі Пелея і Фетіди підкинула яблуко з написом "найпрекраснішій", що врешті призвело до Троянської війни.
ЕРЇНІІ (ЕВМЕНІДИ) — богині помсти, що живуть в Аїді. Вони переслідують клятвопорушників, негостинних людей, а найсуворіше — убивць.
ЕФІОПИ — дослівно: обпалені сонцем. Так давні греки називали міфічний темношкірий народ, любий богам. Жили ефіопи нібито на обох краях світу — на сході (в Індії) і на заході (в Африці).
ЄЛЕНА — дочка Зєвса і смертної жінки Леди, надзвичайна красуня, дружина спартанського володаря Менелая. блену викрав Пріамів син Паріс, що стало приводом до Троянської війни.
ЗЕВС (лат. ЮПІТЕР) —верховний бог у грецькій міфології, син Кроноса (звідси його ім'я Кронід чи Кроніон) та Реї, необмежений володар світу. Сидячи на верховині Олімпу, керує небесними явищами — громом, блискавкою, ганяє хмари; керує людством, законами, правом, людською долею.
