Біблія - Невідомий Автор
І мають владу вони перетворювати воду в кров, і вдарити землю всілякою карою, коли вони забажають.
7 А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, з ними війну розпочне і вона їх переможе та повбиває.
8 І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що має символічну назву Содом і Єгипет, де й Пан наш був розп'ятий.
9 І багато з народів, племен, мов і язиків будуть дивитися півчверті дня на їхні трупи, і не дозволять покласти в могили їх.
10 А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними і подарунки посилатимуть один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі.
11 А по півчверті дня дух життя ввійшов у них від Бога, і вони повставали на ноги свої. І вселився жах великий у тих, хто дивився на них!
12 І почули вони гучний голос з неба, що до них промовляв: Зійдіть сюди! І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивилися на них.
13 І тієї години зчинився страшний землетрус, і десята частина міста того завалилася... І загинуло сім тисяч людських імен, а решта від жаху славили Бога небесного!...
14 Друге лихо минуло! Ото незабаром настане за ним третє лихо!
15 І засурмив сьомий ангел, і з неба почулися гучні голоси, що промовляли: Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа його і він зацарює на вічні віки!
16 І двадцять чотири старшини, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої та й уклонилися Богові,
17 промовляючи: Дяку складаємо тобі, Господе, Боже Всемогутній, що ти є, й що ти був, що прийняв свою владу велику та й зацарював!
18 Але народи розлютилися, і гнів твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам твоїм, пророкам і святим, і тим, хто ім'я твого боїться, малим і великим, та знищити тих, хто нищить землю.
19 І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту його в його храмі з'явився. І зчинилися блискавки і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град...
Об'явлення 12
1 І з'явилася на небі велика ознака: Жінка, одягнута в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок з дванадцяти зірок.
2 Вона мала в утробі і кричала від болю та муки терпіла від пологів.
3 І з'явилася інша ознака на небі, ось великий змій червоно-вогняний, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінків.
4 Його хвіст змів третину зірок з неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала народити, щоб з'їсти дитину її, коли вона народить...
5 І дитину народила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним берлом. І дитина її була взята до Бога, до престолу його.
6 А жінка втекла в пустелю, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів.
7 І сталася на небі війна: Михайло та його ангели воювали зі змієм. І змій воював та його ангели,
8 та не втрималися вони, і вже не знайшлося їм місця на небі.
9 І скинутий був змій великий, вуж стародавній на ім'я Диявол і Сатана, що зводить всесвіт, скинутий був він додолу, а з ним і його ангели були скинуті.
10 І я почув гучний голос на небі, який промовляв: Тепер настав порятунок і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа його, бо скинутий той, хто братів наших кривдив, хто перед нашим Богом кривдив їх день і ніч!
11 І вони його перемогли кров'ю Ягняти та словом свого свідчення, і не полюбили життя свого навіть під загрозою смерті!
12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на ньому пробуває! Лихо землі та морю, до вас бо Диявол зійшов, маючи лють велику, знаючи, що короткий час має!
13 А коли змій побачив, що додолу він скинутий, то став переслідувати жінку, що народила хлоп'я.
14 І жінці дані були два крила великого орла, щоб від змія летіла в пустелю до місця свого, де будуть її годувати час і часи, і пів часу.
15 І пустив змій за жінкою з вуст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її.
16 Та жінці земля допомогла. Розкрила земля свої вуста та й випила річку, яку змій був пустив із вуст своїх...
17 І змій розлютився на жінку, і пішов воювати з залишками нащадків її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.
18 І я став на морському піску.
Об'явлення 13
1 І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінків і богозневажливі імена.
2 А звірина, що я її бачив, подібна до рисі була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев'яча. І змій дав їй свою силу і престол свій, і владу велику.
3 А одна з її голів була ніби вражена смертельно, але рана смертельна її загоїлася. І вся земля дивувалася, спостерігаючи за звіриною!
4 І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І вклонилися звірині, промовляючи: Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може?
5 І їй дано вуста, що промовляли зухвале та богозневажливе. І їй дано владу діяти сорок два місяці.
6 І відкрила вона свої вуста на зневагу Бога, щоб зневажати ім'я його й оселю його, та тих, хто на небі живе.
7 І їй дано воювати з святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним плем'ям і народом, і мовою, і людом.
8 І їй вклоняться всі, хто живе на землі від закладин світу, що їхні імена не записані в книгах життя вбитого Ягняти.
9 Коли має хто вухо, хай слухає:
10 Коли хто до полону веде, сам піде в полон. Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем! Отут терпеливість та віра святих!
11 І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та промовляла, як змій.
12 І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живуть на ній, вклонилися першій звірині, що в неї загоїлася була її рана смертельна.
13 І робить вона великі ознаки, так що й вогонь зводить з неба додолу перед людьми.
14 І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй вчиняти перед звіриною, підбурюючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе.
15 І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб розмовляв він, і зробити, щоб усі, хто не вклониться образові звірини, вбиті були.
16 І зробить вона, щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,
17 щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена імені звірини, або числа імені її...
18 Тут мудрість! Хто має розум, хай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість.
Об'явлення 14
1 І я поглянув, і ось Ягня стоїть на Сіонській горі, а з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім'я його й ім'я Батька його, написане на своїх чолах.
2 І почув я голос з неба, немов шум великої води, і немов гуркіт сильного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх,
3 і співали, як пісню нову перед престолом та перед чотирма істотами й старшинами. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
4 Це ті, хто не опоганився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Ягням, куди він іде. Вони викуплені від людей, первістки для Бога й Ягняти,
5 не знайшлося бо підступу в їхніх вустах, бо вони непорочні!
6 І побачив я ангела, що летів серед неба і мав благовістити вічну добру звістку мешканцям землі і кожному людові, і плем'ю, і мові, і народові.
7 І він промовляв гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте йому, бо настала година суду його, вклоніться тому, хто створив небо і землю, і море, і водні джерела!
8 А другий ангел летів слідом і промовляв: Упав, упав Вавілон, місто велике, бо лютим вином розпусти своєї воно напоїло всі народи!
9 А третій ангел летів услід за ним і гучним голосом промовляв: Коли хто вклоняється звірині та образу її і приймає знамено на чоло своє чи на руку свою,
10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву його, і буде мучений у вогні й сірці перед святими ангелами та перед Ягням.
11 А дим їхніх мук підніматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її і приймає знамено імені його.
12 Тут терпеливість святих, що дотримуються заповідей Божих та Ісусової віри!
13 І почув я голос з неба, що до мене промовляв: Напиши: Щасливі ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже дух, вони від справ своїх заспокояться, бо їхні справи йдуть за ними слідом.
14 І я глянув і побачив білу хмару, а на хмарі сидить подібний до людського сина. Він мав на своїй голові золотого вінка, а в руці його гострий серп.
15 І ангел вийшов з храму, і гучним голосом сказав до того, хто в хмарі сидів: Пошли серпа свого і пожни, бо настала година жнив, дозрів бо врожай землі!
16 І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого і земля була вижата.
17 І інший ангел вийшов з храму, що на небі, і він мав гострого серпа.
18 А ангел, що мав владу над вогнем, вийшов від жертовника. І гучним голосом крикнув до того, що мав гострого серпа: Пошли свого гострого серпа і збери грона земної виноградини, бо вони вже достигли.
19 І той кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву.
20 І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій...
Об'явлення 15
1 І бачив я інше знамено на небі, велике та дивне, сім ангелів, що сім кар вони мали, бо ними закінчувався гнів Божий.
2 І я бачив щось, ніби як море скляне, з вогнем перемішане. А ті, що перемогли звірину та образ її, і знамено її, і число її імені, стояли на морі скляному, та мали гусла Божі.
3 І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Ягняти, промовляючи: Великі та дивні справи твої, о Господе, Боже Всемогутній! Справедливі й правдиві дороги твої, о царю святих!
4 Хто тебе, Господе, не побоїться та ймення твого не прославить? Бо один ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед тобою, бо з'явилися суди твої!
5 А по цьому я поглянув, і ось відчинився храм намету свідойтва в небі,
6 і сім ангелів вийшли з храму, і сім кар вони мали. Вони були одягнуті в одяг льняний, чистий і ясний, і підперезані довкола грудей золотими поясами.
7 І одна з чотирьох тих істот дала їм сім чаш золотих, наповнених гнівом Божим, що живе повік віку.
8 І храм переповнився димом від Божої слави, і від сили його.
