Біблія - Невідомий Автор
А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не бажатимеш...
19 А оце він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, він покликав його з собою!
20 Обернувся Петро, та й бачить, що за ним слідом іде улюблений учень Ісуса, який під час вечері до нього був схилився й запитав: Хто, Пане, видасть тебе?
21 Петро, як побачив того, запитав Ісуса: Пане, а цей же що?
22 Відповів йому Ісус: Якщо моє бажання, щоб він залишився, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за мною!
23 І це слово поширилося було між братами, що той учень не помре. Проте Ісус не сказав йому, що не помре, а сказав: Якщо я бажаю, щоб він залишився, аж поки прийду, що до того тобі?
24 Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідчення його!
25 Багато є й іншого, що Ісус зробив. Але думаю, що коли б написати про те все, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.
АПОСТОЛИАпостоли 1
1 Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку робив та навчав,
2 аж до дня, коли через духа святого дав він накази апостолам, що їх обрав, і піднявся на небо.
3 А по муці своїй він ставав перед ними живий з багатьма доводами, і сорок день їм з'являвся та про Боже царство розповідав.
4 А зустрівшись з ними, він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Батьківської, що про неї ви чули від мене.
5 Іван бо водою христив, ви ж хрищені будете духом святим через кілька днів!
6 А вони зібравшись, запитали його: Чи не часу цього відбудуєш ти, Пане, царство Ізраїлеві?
7 А він їм відповів: То не ваша справа знати час та добу, що Батько залишив у владі своїй.
8 Та ви приймете силу, як дух святий злине на вас і моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї, і в Самарії, і аж до краю землі.
9 І вони побачили, як сказавши це, він вгору підніматися став і хмара забрала його сперед їхніх очей...
10 А коли вони вдивлялися в небо, як він віддалявся, то два чоловіки у білому одязі стали поруч них,
11 та й сказали: Люди галілейські, чого стоїте та в небо вдивляєтеся? Той Ісус, що піднявся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, коли піднімався він на небо!
12 Тоді вони повернулися до Єрусалиму з гори Оливної, що знаходиться поблизу Єрусалиму, на відстані дороги суботнього дня.
13 А прийшовши, увійшли вони в кімнату, де й перебували: Петро, Іван, Яків, Андрій, Пилип, Фома, Варфоломій, Матвій, Яків Алфеїв, Симон Зилот і Юда Яковів.
14 Вони всі були однодушні в невпинній молитві з кількома жінками, з Марією, матір'ю Ісусовою та з братами його.
15 Тими ж днями Петро став посеред братів, а їх було до ста двадцяти душ та й промовив:
16 Брати! Належало збутися Писанню тому, що вустами Давидовими дух святий був сказав про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив,
17 бо він був одним з нас і частку служіння цього прийняв.
18 І він поле набув, як плату за злочин, а впавши сторчма, він тріснув надвоє і все нутро його вивалилося...
19 І стало відоме це всім, хто мешкає в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крові.
20 Бо написано в книзі Псалмів: Хай пусткою стане житло його і хай мешканця в ньому не буде, а служіння його хай забере інший.
21 Отже треба, щоб один з тих, що збиралися з нами повсякчас, як Пан наш Ісус входив і виходив між нами,
22 починаючи від хрищення Іванового аж до дня, коли він пішов від нас, щоб той разом з нами був свідком його воскресіння.
23 І постановили двох: Йосипа, що Варсавою кличуть, а також Юстом, та Маттія.
24 А молячись, казали: Ти, Господе, знаючи всі серця, покажи з двох одного, котрого ти обрав,
25 щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, від котрого Юда відпав, щоб іти своїм шляхом.
26 І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.
Апостоли 2
1 Коли ж розпочався день П'ятдесятниці, всі вони зібралися разом.
2 І раптом з неба почувся шум, ніби від сильного пориву вітру та наповнив весь той будинок, де сиділи вони.
3 І з'явилися їм язики, немов би вогняні, і розділившись на кожному з них по одному опустилися.
4 Всі ж вони наповнилися духом святим і почали промовляти різними мовами, як їм дух промовляти давав.
5 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
6 А коли цей шум зчинився, зібралася безліч народу, та й дивувалися, бо кожен з них тут почув, що вони промовляли їхньою власною мовою!...
7 Усі ж збентежено дивувалися та казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що промовляють?
8 Як же кожен з нас чує свою власну мову, що ми в ній народилися?
9 Парфяни, мідіяни та еламіти, а також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
10 Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, захожі римляни,
11 юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що розповідають вони про великі справи Божі мовами нашими!
12 І всі були вражені, дивувалися й казали один до одного: Що ж то статися має?
13 А інші казали глузуючи: Вони повпивалися вином молодим!
14 Петро, ставши з одинадцятьма, голосно промовив до них: Люди юдейські та мешканці Єрусалиму! Щоб вам оце стало відоме, послухайте слів моїх!
15 Не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
16 а це те, що пророк Йоіл передбачав:
17 І останніми днями, — каже Господь: Я виллю від духа свого на всяке тіло і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
18 І на рабів моїх і на рабинь моїх за тих днів я також виллю від духа свого, і пророкувати вони будуть!
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, вогонь і дим.
20 Перетвориться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21 І кожен, хто покличе Господнє ім'я, той врятується.
22 Ізраїльтяни, послухайте ви оцих слів: Назарянина Ісуса, людину, яку його Бог прославив вам силою, чудами і тими знаменами, що Бог через нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23 Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та вбили.
24 Та Бог воскресив його, пута смерті усунувши, вона бо тримати його не могла.
25 Бо каже про нього Давид: Мав я Господа завжди перед очима своїми, бо він по правиці моїй, щоб я був непохитним.
26 Тому серце моє звеселилося, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в сподіваннях.
27 Бо не залишиш ти в пеклі моєї душі, і не даси своєму святому побачити тління!
28 Ти дороги життя об'явив мені, ти втіхою переповниш мене перед обличчям своїм!
29 Брати! Я можу впевнено вам сказати про патріарха Давида, що помер і похований, і могила його в нас аж до цього дня.
30 А будучи ж пророком, та знаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
31 у передбаченні він казав про Христове воскресіння, що не буде залишений у пеклі і тіло його не зазнає тління.
32 Бог Ісуса цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 Отож, як правицею Божою був він піднятий у небо і обітницю духа святого прийняв від Батька, то й злив він оте, що ви бачите й чуєте.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він каже: Промовив Господь Панові моєму: Сядь праворуч мене,
35 доки не покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм!
36 Ото ж, хай уся оселя Ізраїля знає, що Паном і Христом зробив Бог його, того Ісуса, що його розп'яли ви!
37 Як почули це, вони серцем розжалобилися, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми, брати, маємо робити?
38 А Петро до них каже: Покайтеся, і хай охриститься кожен з вас у ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дар духа святого ви приймете!
39 Бо для вас ця обітниця, для ваших дітей і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
40 І ще він засвідчував та вмовляв їх, промовляючи: Рятуйтеся від цього лукавого роду!
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня тисяч зо три душ!
42 І вони перебували в науці апостольській, і в спільноті братерській, і в ламанні хліба, і в молитвах.
43 І був острах у кожній душі, бо багато робили апостоли чуд та знамен.
44 А всі віруючі були разом і було в них все спільним.
45 І вони продавали маєтки та добро, і все ділили кожному за потребою.
46 І кожного дня перебували вони всі в храмі, і їли хліб по оселях з радістю та в сердечній простоті,
47 вихваляючи Бога, маючи ласку в усього народу. І щоденно до церкви Господь додавав нових врятованих.
Апостоли 3
1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм.
2 І принесли до храму чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно біля Красних воріт храму, просити милостині від тих, хто до храму йшов.
3 Як побачив він, що Петро та Іван мають у храм увійти, став просити в них милостині.
4 Петро з Іваном глянувши на нього, сказали: Подивися на нас!
5 І той подивився на них, сподіваючись щось дістати від них.
6 Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У ім'я назарянина Ісуса Христа устань та й ходи!
7 І взявши його за правицю, він підвів його. І миті тієї зміцнилися ноги й суглоби його!...
8 І він устав та й ходив, і з ними до храму ввійшов, і ходячи та підскакуючи хвалив Бога!
9 Народ же весь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
10 І пізнали його, що це той, що при Красних воротах храму сидів заради милостині. І вони переповнилися жахом та подивом з того, що сталося йому!
11 А тому, що тримався він Петра та Івана, весь народ вражений збігся до них на Соломоновий ганок.
12 І побачивши це, промовив Петро до народу: Люди ізраїльські! Чого ви дивуєтеся цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?
13 Бог Авраама, Ісака та Якова, Бог наших батьків, Сина свого прославив, Ісуса, якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був відпустити його.
14 Але ви відцуралися святого та праведного і домагалися видати вам душогуба.
15 Провідника життя ви вбили, та його воскресив Бог з мертвих, чого свідки ми!
16 І через віру в ім'я його і ім'ям його зцілено того, кого бачите й знаєте.
