Біблія - Невідомий Автор
І щоб звинуватити Ісуса, запитали його: Чи зцілювати годиться в суботу?
11 А він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка маючи одну вівцю, не піде рятувати її, як вона в суботу впаде в яму?
12 А скільки ж людина варта більшого за ту вівцю! Тому можна робити добро і в суботу!
13 І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простягнув, і стала здорова вона, як і інша...
14 Фарисеї ж пішли і радилися, як би його вбити?...
15 А Ісус дізнавшись, пішов собі звідти. І багато пішло за ним, і він їх зцілив усіх.
16 А він наказав їм суворо, щод не розповідали про нього,
17 щоб справдилося те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
18 Ото мій працівник, що я обрав його, мій улюблений, що його полюбила душа моя! Вкладу свого духа в нього, і він суд проголосить поганам.
19 Він не буде сперечатися і не буде кричати, і на вулицях чути не буде ніхто його голосу.
20 Він очеретини надломленої не доломить і гнота догораючого не погасить, поки не допровадить справедливість до перемоги...
21 І інші народи сподіватися будуть на ймення його!
22 Тоді привели до нього німого сліпця, що був біснуватий, і він зцілив його, так що німий став розмовляти та бачити.
23 І дивувалися всі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?
24 Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.
25 Знаючи думки їхні, він промовив до них: Кожне царство, поділене в собі, занепаде. І кожне місто чи будинок, поділені в собі, не втримаються.
26 І коли Сатана Сатану виганяє, то ділиться сам в собі. Як же втримається царство його?
27 І коли Вельзевулом виганяю я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.
28 А коли ж духом Божим виганяю я демонів, то настало для вас царство Боже.
29 Або як то хто може вдертися до господи дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже його? І аж тоді він господу його пограбує.
30 Хто не зі мною, той проти мене, і хто не збирає зі мною, той розкидає.
31 Тому то кажу вам, що всякий гріх, навіть зневага Сина Людського, пробачиться людям, але зневага духа святого не пробачиться!
32 І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому пробачиться те, а коли скаже проти духа святого, не пробачиться того йому ані в цьому світі, ані в майбутньому!
33 Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево погане, то й плід його поганий. Пізнається бо дерево з плоду!
34 Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, будучи лихими? Бо чим серце наповнене, те кажуть вуста.
35 Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зі скарбу лихого виносить лихе.
36 Кажу ж вам, що навіть за кожне незначуще слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!
37 Бо зі слів своїх будеш виправданий, і зі слів своїх будеш засуджений.
38 Тоді дехто з книжників та фарисеїв сказали йому: Вчителю, дай ознаку від тебе.
39 А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.
40 Як Йона пробув у середині китовій три дні і три ночі, так пробуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.
41 Ніневіяни стануть на суд з цим родом і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото більший, ніж Йона!
42 Цариця з півдня на суд стане з родом цим і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут більший, аніж Соломон!
43 А коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безводними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.
44 Тоді він каже: Повернуся туди, звідки я вийшов. А як повернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.
45 Тоді він іде й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому роду цьому!
46 Коли він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати його осторонь стали, бажаючи з ним розмовляти.
47 І сказав хтось йому: Мати твоя й твої брати стоять онде осторонь, бажають розмовляти з тобою.
48 А він відповів тому: Хто мати моя? І хто брати мої?
49 І показавши рукою своєю на учнів своїх, він промовив: Ото моя мати та брати мої!
50 Бо хто волю мого Батька, що на небі, виконуватиме, той мені брат і сестра, і мати!
Вiд Матвiя 13
1 Того ж дня Ісус вийшов з хати, та й сів біля моря.
2 І зібралося безліч народу до нього, так що він увійшов до човна та й сів, а весь натовп стояв понад берегом.
3 І багато навчав він їх приповістями, промовляючи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
4 І як сіяв він зерна, то впали одні край дороги, і пташки налетіли та їх видзьобали.
5 Інші ж упали на грунт кам'янистий, де не мали багато землі, і швидко посходили, бо земля неглибока була,
6 а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не маючи, посохли.
7 А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.
8 А ті, що впали на добру землю вродили: одне в сто раз, інше в шістдесят, а те в тридцятеро.
9 Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!
10 І учні його підійшли й запитали його: Чому приповістями ти промовляєш до них?
11 А він відповів: Тому, що вам дано дізнатися таємниці царства небесного, їм же не дано.
12 Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
13 Я тому промовляю до них приповістями, що вони, дивляться і не бачать, слухають і не чують, і не розуміють.
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, що каже: Почуєте вухом, та не зрозумієте, дивитися будете оком, та не побачите...
15 Зачерствіло бо серце людей цих, погано чують вухами вони й зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутися, щоб я їх зцілив!
16 Очі ж ваші щасливі, що бачать, і вуха ваші, що чують.
17 Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.
18 Послухайте ж тлумачення приповісті про сіяча.
19 До кожного, хто слухає слово про царство, але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його. Це те, що посіяне понад дорогою.
20 А посіяне на кам'янистому грунті — це той, хто слухає слово і з радістю швидко приймає його,
21 але кореня в ньому нема, тому він хиткий. Коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він не витримує випробування.
22 А між терен посіяне — це той, хто слухає слово, але клопоти світу цього та омана багатства заглушують слово, і воно залишається без плоду.
23 А посіяне в добрій землі — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, інший у шістдесят, а той у тридцятеро.
24 Іншу приповість подав він їм, кажучи: Царство небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своєму.
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, насіяв кукілю між пшеницю та й пішов.
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді з'явився й кукіль.
27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своєму? Звідки ж узявся кукіль?
28 А він їм відповів: Чоловік супротивник накоїв це. А раби запитують його: Чи не пошлеш нас, щоб ми його випололи?
29 Але він відповів: Ні, щоб вириваючи той кукіль, ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
30 Залиште, хай разом обоє ростуть аж до жнив, а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопи, щоб їх спалити, а пшеницю спровадьте до клуні моєї.
31 Іншу приповість подав він їм, кажучи: Царство небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своєму.
32 Воно найдрібніше з усього насіння, але коли виросте воно більше за зілля, то буває як дерево, так що птаство небесне злітається і кублиться в гілках його.
33 Іншу приповість він їм розповів: Царство небесне подібне до розчини, що її бере жінка й кладе на три міри борошна, аж поки все вкисне.
34 Це все в приповістях Ісус промовляв до людей, і без приповісті нічого він їм не казав,
35 щоб справдилося те, що сказав був пророк: Відкрию у приповістях вуста свої, розповім таємниці від створення світу!
36 Тоді відпустив він народ і до хати прийшов. І підійшли його учні до нього й сказали: Поясни нам приповість про кукіль польовий.
37 І він ім сказав: Хто добре насіння посіяв був — це Син Людський,
38 а поле — це світ, добре ж насіння — це сини царства, кукіль — сини лукавого,
39 а ворог, що всіяв його — це Диявол, жнива — кінець світу, а женці — ангели.
40 І як збирають кукіль і палять у вогні, так буде й наприкінці світу цього.
41 Пошле Людський Син своїх ангелів, і вони зберуть з царства його все, що непевність сіє, і тих, хто робить беззаконня,
42 і вкинуть їх до печі вогняної, буде там плач і скрегіт зубів!
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у царстві свого Батька. Хто має вуха, хай слухає!
44 Царство небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і на радощах продає все, що має, та купує те поле.
45 Подібне ще царство небесне до того купця, що вишукує перли добрі,
46 а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде і все продає, що має, і купує її.
47 Подібне ще царство небесне до невода, у море закинутого, що зібрав він всяку всячину.
48 Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і сівши, кладуть до посуду добре, непотріб же геть викидають.
49 Так буде й наприкінці світу: Ангели вийдуть і вилучать лихих поміж праведних,
50 і вкинуть їх до печі вогненної, буде там плач і скрегіт зубів!
51 Чи ви зрозуміли це все? Так! відповіли йому.
52 І він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про царство небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
53 І як скінчив Ісус приповісті ці, він звідти пішов.
54 І прийшов він до своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й запитувати: Звідки в нього ця мудрість та сили чудодійні?
55 Чи ж він не син теслі? Чи ж матір його не Марією кличуть, а брати його Яків, Йосип, Симон і Юда?
56 І чи ж сестри його не всі з нами? Звідки ж йому все оте?
57 І це породжувало в них непевність. А Ісус їм сказав: Нема пророка без пошани, хіба що у вітчизні своїй та в оселі його!
58 І він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.
Вiд Матвiя 14
1 Того часу дійшли до Ірода чутки про Ісуса
2 і він сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він з мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...
3 А до того Ірод схопив був Івана, зв'язав його і посадив до в'язниці через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа.
4 Бо сказав до нього Іван: Не годиться тобі її мати!
5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродияди, та й догодила Іродові.
7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 А вона, за намовою матері своєї сказала: Дай мені на полумиску голову Івана Христителя!...
9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 І послав до в'язниці стяти голову Іванову.
11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...
12 А учні його прибули, взяли тіло, поховали його та прийшли й повідомили Ісуса.
13 Як Ісус те почув, він відплив звідти човном у місце відлюдне.
