Біблія - Невідомий Автор

Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас.

15 І сказав ще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. І це ім'я моє навіки, і це пам'ять про мене з роду в рід.

16 Іди, збери старшин Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, промовляючи: Згадав я про вас, та про заподіяне вам у Єгипті.

17 І сказав я: Виведу вас з єгипетської біди до краю ханаанянина, хіттеянина, амореянина, періззеянина, хіввеянина та євусеянина, до краю, що тече молоком та медом.

18 І вони послухають слова твого, і прийдеш ти та старшини Ізраїлеві до єгипетського царя, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, зустрівся був нам. А тепер ми підемо триденною дорогою в пустелю і принесемо жертви Господові, Богові нашому!

19 І я знаю, що єгипетський цар не відпустить вас, як не буде примушений рукою сильною.

20 І я простягну свою руку та й поб'ю Єгипет усіма чудами моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас.

21 І я дам, що матиме ласку народ цей в очах Єгипту, і станеться, що підете ви не з порожніми руками!

22 Бо позичить жінка від сусідки своєї і від чужинки оселі своєї посуд срібний, і посуд золотий, і одяг, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, і заберете здобич від Єгипту.

Вихід 4

1 І відповів Мойсей: Але ж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, і скажуть: Господь не явився тобі!

2 І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відповів: Палиця.

3 І сказав він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього.

4 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку і візьми його за хвоста! І він простягнув свою руку, і взяв його, і той став палицею в руці його.

5 Щоб повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова.

6 І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку за пахвину свою, і витягнув її, і ось рука його побіліла від прокази, як сніг!

7 А він сказав: Поклади знов руку за пахвину свою! І він поклав знову руку до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його.

8 І коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.

9 І коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з річки, і виллєш на суходіл. І станеться та вода кров'ю на суходолі.

10 Та Мойсей сказав до Господа: О Господе я ніколи не був красномовним.

11 І сказав йому Господь: Хто дав вуста людині? Або хто робить німим, чи глухим, чи зрячим, чи сліпим, чи ж не я, Господь?

12 А тепер іди, а я буду з вустами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш промовляти.

13 А він відповів: Молю тебе, Господе, пошли іншого когось.

14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і він сказав: Чи ж не левит Аарон твій брат? Я знаю, що він добре буде промовляти. Ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своєму.

15 І ти скажеш йому, і вкладеш ці слова у вуста його, і я буду з вустами твоїми й з вустами його, і буду навчати вас, що маєте робити.

16 І він буде промовляти за тебе до народу. І він буде тобі вустами, а ти будеш йому замість Бога.

17 І ти візьмеш у руку свою цю палицю, якою ознаки вчинятимеш.

18 І пішов Мойсей, і повернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і повернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!

19 І сказав Господь до Мойсея на землі мідіян: Повернися до Єгипту, бо померли всі люди, що шукали твоєї душі.

20 І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, і повернувся до Єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.

21 І сказав Господь до Мойсея: Коли ти повернешся до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а я зроблю впертим серце його і він не відпустить народу.

22 І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Мій син, мій первісток, Ізраїль.

23 І кажу я тобі: Відпусти мого сина і хай він служить мені. А коли ти відмовиш відпустити його, то я вб'ю твого сина, твого первістка.

24 І сталося в дорозі на ночівлі, прийшов до Мойсея Господь, щоб убити його.

25 Та Ціппора взяла гострого кременя і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнувшись нею до ніг його, сказала: Ти наречений мій через кров!

26 І відпустив він його. Тоді вона сказала: Наречений через кров обрізання.

27 І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустелю! І він пішов, і зустрів його на горі Божій, і поцілував його.

28 І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, котрий послав його, і всі ті ознаки, що він наказав був йому.

29 І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старшин Ізраїлевих синів.

30 І переказав Аарон усі слова, що Господь промовляв був до Мойсея. А той ті ознаки показав на очах у народу.

31 І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив страждання їхнє, і вони низько вклонилися.

Вихід 5

1 А потім прийшли Мойсей і Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ мій і хай вони вшанують мене в пустелі!

2 А фараон відповів: Хто такий Господь, що слухатиму слова його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа і Ізраїля не відпущу!

3 І сказали вони: Бог євреїв зустрівся з нами. Дозволь же ми підемо триденною дорогою в пустелю і принесемо жертви Господові, Богові нашому, щоб не вразив він нас мором або мечем.

4 І відповів їм цар Єгипту: Ви, Мойсею та Аароне, відволікаєте народ від його робіт? Ідіть до своїх справ!

5 І сказав фараон: Ви підбурюєте ваш чисельний народ кинути роботу.

6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, промовляючи:

7 Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як раніше. Хай ідуть та самі збирають собі соломи.

8 А призначене число цегли, що вони робили не зменшуйте їм. Вони нероби, тому кричать: Ходімо, принесімо жертву нашому Богові!

9 Тяжкою працею змусимо покинути їх облудні слова.

10 І вийшли наглядачі та відповідальні за виконання робіт, і сказали до того народу: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.

11 Ідіть і самі збирайте собі солому, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!.

12 І розпорошився народ той по всьому Єгипту, щоб збирати стерню на солому.

13 А наглядачі наказували: Закінчуйте вашу щоденну працю вчасно, як і раніше, коли у вас була солома.

14 І були биті відповідальні за роботи синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові наглядачі, промовляючи: Чому ви не виробили стільки цегли учора й сьогодні, як було дотепер?

15 І прибули відповідальні за роботи Ізраїлевих синів, та й скаржилися до фараона, промовляючи: Для чого ти так робиш рабам своїм?

16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм!

17 А він відповів: Нероби ви! Тому кажете: Ходімо, принесімо жертву Господові.

18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!

19 І бачили Ізраїлеві відповідальні за роботи, що в біді вони, коли сказано: Не зменшуйте кількість запланованої на день цегли!

20 І зустріли вони Мойсея та Аарона, що стояли напроти них, як вони виходили від фараона,

21 та й сказали до них: Хай побачить вас Господь і хай вас осудить, бо через вас стали ми ненависними в очах фараона і в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!

22 І повернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господе, чому ти скривдив народ цей? Чому ти послав мене?

23 Бо відколи прийшов я до фараона, щоб промовляти твоїм ім'ям, він ще більше кривдить цей народ, а ти насправді не визволив народу свого!

Вихід 6

1 І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустити і вигнати з краю свого.

2 І сказав Бог до Мойсея: Я Господь!

3 І являвся я Авраамові, Ісакові та Якову Богом Всемогутнім, але йменням своїм Господь я не відкрився їм.

4 А також я склав був з ними свій заповіт, що дам їм Ханаанську землю, землю їхьої мандрівки.

5 І почув я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, і згадав угоду свою.

6 Тому скажи синам Ізраїлевим: Я Господь! І я виведу вас з-під ярма єгипетського, і звільню вас від їхнього гніту витягнутою рукуою та великими присудами.

7 І візьму вас собі за народ, і буду вам Богом, і ви зрозумієте, що я Господь, Бог ваш, що виводить вас із ярма єгипетського!

8 І введу вас до того краю, що обіцяв дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І я дам його вам на спадщину. Я Господь!

9 І так промовляв Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість свою та утиски.

10 І казав Господь до Мойсея:

11 Увійди до фараона, царя єгипетського і скажи йому хай він відпустить Ізраїлевих синів.

12 І промовляв Мойсей перед обличчям Господнім: Тож Ізраїлеві сини не слухали мене, як же послухає мене фараон?

13 І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, і давав їм накази для Ізраїлевих синів та до фараона, царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипетського краю.

14 Оце голови батьківських осель їхніх. Сини Рувима, першородного Ізраїлевого: Ханох Паллу, Хецрон і Кармі, це родини Рувимові.

15 А сини Симеонові: Ємуїл, Ямін, Огад, Яхін, Цохар і Шаул, син ханаанянки, це родини Симеонові.

16 А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами: Ґершон, Кегат і Мерарі. А роки життя Левієвого сто тридцять сім років.

17 Сини Ґершонові: Лівні і Шім'ї за їхніми родинами.

18 А сини Кегатові: Амрам, Їцгар, Хеврон і Уззіїл. А роки життя Кегатового сто тридцять три роки.

19 А сини Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами.

20 І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона народила йому Аарона та Мойсея. А роки життя Амрамового сто тридцять сім років.

21 А сини Їцгарові: Корах, Нефеґ і Зіхрі.

22 А сини Уззіїлові: Мішаїл, Елцафан і Сітрі.

23 І взяв Аарон Елішеву, дочку Амінадавову, сестру Нахшонову собі за жінку, і вона народила йому Надава, Авігу, Елеазара і Ітамара.

24 А сини Корахові: Ассир, Елкана і Аваасаф, це родини Корахові.

25 А Елеазар, син Ааронів, узяв собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона народила йому Пінхаса.