Біблія - Невідомий Автор
І схилився народ, і вклонився до землі.
28 І пішли й зробили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так зробили вони.
29 І сталося опівночі, і вдарив Господь в Єгипетському краї кожного первістка, від першородного фараона, що сидить на своєму престолі, аж до в'язня, і кожного першородного худоби.
30 І встав фараон серед ночі, він та всі раби його, та весь Єгипет. І знявся великий плач у Єгипті, бо не було оселі, щоб не було там померлого!...
31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: Встаньте, вийдіть з народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господові, як ви казали!
32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. Та поблагословіть і мене!
33 І квапили єгиптяни народ той, щоб швидше відпустити їх з краю, кажучи: Бо всі ми помремо!
34 І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав'язані їхнім одягом, на плечах своїх.
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили у єгиптян посуд срібний і посуд золотий та одяг.
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали здобич від Єгипту.
37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шестисот тисяч піших чоловік, крім дітей,
38 а також багато різного люду пішли з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли баритися, а поживи на дорогу не приготували собі.
40 А час перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, становив чотириста тридцять років.
41 І в кінці чотирьохсот тридцяти років, саме того дня, вийшли всі Господні війська з Єгипетського краю.
42 Це ніч сторожі для Господа, бо він вивів їх з Єгипетського краю. Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління.
43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Це постанова про Пасху. Жоден чужинець не буде їсти її.
44 А кожен раб людський куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.
45 Приходько та наймит не буде їсти її.
46 В будинку буде вона спожита, не винесеш із будинку назовні того м'яса, а кісток його не зламаєш.
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.
48 А коли буде мешкати з тобою приходько і забажає справляти Пасху Господові, то хай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він зможе справляти її. І він буде, як народжений у краї. А кожен необрізаний не буде їсти її.
49 Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед вас.
50 І зробили всі Ізраїлеві сини, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так зробили вони.
51 І того саме дня, вивів Господь Ізраїлевих синів з Єгипетського краю за їхніми племенами.
Вихід 13
1 І Господь промовляв до Мойсея:
2 Посвяти мені кожного першородного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для мене воно!
3 І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас звідти, тому не будете їсти квашеного.
4 Ви виходите сьогодні, у місяці авіві.
5 І коли Господь введе тебе до краю ханаанянина, і хіттеянина, і амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягав був батькам твоїм, щоб дати тобі край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.
6 Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!
7 Опрісноки будеш їсти сім тих день, і не буде в тебе квашене у всій землі твоїй!
8 І розкажеш синові своєму того дня, промовляючи: Це на пам'ятку про те, що вчинив мені Господь, коли я виходив з Єгипту.
9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і на пам'ятку на чоло твоє, щоб Господній закон був у вустах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе з Єгипту.
10 І будеш дотримуватися цієї постанови у визначений час її з року в рік.
11 І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанянина, як присягав був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,
12 то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все першородне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!
13 А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою, а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного першородного людського серед синів твоїх викупиш.
14 І станеться, коли завтра запитає тебе син твій: Що то? то відповіси йому: Силою своєї руки вивів нас Господь з Єгипту, з оселі рабства.
15 І сталося, коли фараон не схотів відпустити нас, то Господь повбивав усіх першородних в Єгипетському краї, від первістка людського й аж до первістка худоби. Тому то я приношу в жертву Господові все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного першородного синів своїх викуповую.
16 І буде це за знака на руці твоїй, і за пов'язку на чоло твоє, бо силою своєї руки вивів нас Господь з Єгипту.
17 І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою Филистимського краю, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пошкодував той народ, коли він побачить війну, і не повернувся до Єгипту.
18 І повів Бог той народ навколо пустелі аж до Червоного моря. І вийшли бойовими ватагами Ізраїлеві сини з Єгипетського краю.
19 А Мойсей забрав з собою рештки Йосипа, бо присягу той взяв був з Ізраїлевих синів, промовляючи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете кістки мої звідси.
20 І вони рушили з Суккоту, і отаборилися в Етамі, на кордоні пустелі.
21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі вогню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.
22 Не відступав від народу стовп хмари тієї вдень і стовп вогню вночі!
Вихід 14
1 І промовив Господь до Мойсея:
2 Скажи Ізраїлевим синам і хай вони повернуть, і хай отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього стануть табором над морем.
3 І скаже фараон про Ізраїлевих синів: Заблукали вони в землі цій, замкнено пустелю для них.
4 І зроблю впертим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а я прославлюся через фараона та через військо його. І зрозуміють єгиптяни, що я Господь! І вони так і зробили.
5 І повідомлено царя єгипетського, що втік той народ. І змінилося серце фараона та слуг його до того народу, і сказали вони: Відпустивши Ізраїля, ми звільнили його від підневільної роботи?
6 І запріг він свою колісницю, і взяв народ свій з собою.
7 І взяв він шість сотень добірних колісниць, і всі колісниці Єгипту з воїнами.
8 І Господь зробив впертим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався за Ізраїлевими синами. Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою!
9 І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колісниці фараонові, вершники його та військо його, і догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном.
10 А фараон наближався. І поглянули Ізраїлеві сини, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякалися вони... І звернулися Ізраїлеві сини до Господа,
11 а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було місця для поховань в Єгипті, ти забрав нас помирати в пустелі? Що зробив ти нам, виводячи нас з Єгипту?
12 Чи це не те саме ми промовляли до тебе в Єгипті, кажучи: Залиш нас, і ми працюватимемо на Єгипет! Бо ліпше нам рабство в Єгипті, аніж помирати в пустелі!
13 І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! І побачите порятунок Господа. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!
14 Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!
15 І промовив Господь до Мойсея: Що ти до мене кличеш? Скажи до синів Ізраїлевих, хай рушають!
16 А ти підніми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і хай ідуть Ізраїлеві сини дном моря.
17 А я, ось я вчиню впертим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду я прославлений через фараона, і через усе його військо, і через колісниці, його, і через вершників його.
18 І взнають єгиптяни, що я Господь, коли буду я прославлений!
19 І рушив ангел Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними, і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними,
20 і ввійшов він у середину між табори Єгипту й Ізраїлю. І зробила та хмара ніч для Єгипту, а для Ізраїля — день. І не наближалися один до одного цілу ніч.
21 І простягнув Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східним вітром цілу ніч,і розступилася вода, і стало дно вільним від води.
22 І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на сушу, а море було для них муром, праворуч їх та ліворуч.
23 А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колісниці його, та його вершники до середини моря.
24 І за ранньої сторожі поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі вогню й хмари, та й навів сум'яття на нього.
25 І поскидав колеса з колісниць його, і зробив, що йому було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Втікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом!
26 І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою руку на море, і хай повернеться вода на єгиптян, на їхні колісниці й на вершників їхніх.
27 І простягнув Мойсей руку свою на море, і море повернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єгиптян у середину моря!
28 І повернулася вода, і накрила колісниці та вершників. І жоден з них не залишився!
29 А Ізраїлеві сини йшли по суші серед моря, а море було для них муром праворуч та ліворуч.
30 І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря.
31 І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа! І повірив він Господу, та Мойсею, його рабові.
Вихід 15
1 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господові, та й проказали, говорячи: Я буду співати Господові, бо дійсно звеличився він, коня й вершника його кинув до моря!
2 Моя сила та пісня Господь, і він став на порятунок мені! Це мій Бог, і прославлю його, він Бог батька мого, і звеличу його!
3 Господь відважний воїн, Єгова — ім'я його!
4 Колісниці фараонові й військо його вкинув у Червоне море.
5 Безодня їх закрила, зійшли до глибин, як той камінь!
6 Права рука твоя, Господе, звеличена силою, правиця твоя трощить ворога, Господе!
7 А своєю безмірною величчю ти розбиваєш своїх заколотників, посилаєш палючий свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому!
8 А подихом з ніздрів твоїх вода скупчилася, вир зупинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря!
9 Нахвалявся був ворог: Поженуся, дожену! Розпаюю здобич, душа моя вдовольниться ними! Меча свого вихоплю я і понищить рука моя їх!
10 Та дмухнув ти був духом своїм і закрило їх море, вони потонули у бурхливій воді, немов оливо!
11 Хто подібний тобі серед богів, о Господе? Хто подібний тобі, прославлений святістю? Ти в славі грізний, Творець чудес!
12 Простягнув ти правицю свою і земля їх поглинула!
13 Милосердям своїм вів народ, якого ти визволив, своєю силою ввів у помешкання своєї святині!
14 Почули народи і затремтіли, огорнула тривога мешканців Филистимського краю!
15 Збентежена знать едомська, моавські очільники занепали духом, розбігся весь Ханаан!
16 Напали на них страх та жах, через велич руки твоєї вони скам'яніли, аж поки перейде народ твій, о Господе, аж поки перейде народ, що його ти набув!
17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку твого, на місці, яке зробив, Господе, житлом своїм, до святині Господньої, що поставили руки твої,
18 і Господь зацарює навіки віків!
19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колісницею його та з його вершниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря.
20 І взяла бубна пророчиця Маріам, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями.
21 І відповіла їм Маріам: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився він, коня й вершника його кинув до моря!
22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустелі Шур.
