Біблія - Невідомий Автор
І Йосип піднявся над Єгипетським краєм.
46 А Йосип був віку тридцяти років, коли він став перед обличчям фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від обличчя фараонового, і перейшов через весь Єгипетський край.
47 А земля в сім років достатку родила на повні жмені.
48 І зібрав він усе збіжжя Єгипту за сім років, і перевіз до міст, до кожного міста з його навколишніх полів.
49 І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, яке перестав рахувати від великої кількості його.
50 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, вродилися два сини, що народила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.
51 І назвав Йосип первістка: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усі мої страждання та весь дім мого батька.
52 А другого назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї.
53 І скінчилися сім років достатку, що були в Єгипетському краї.
54 І наступили сім років голодних, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в Єгипетськім краї був хліб.
55 Але з часом виголоднів і Єгипетський край, тоді народ став благати фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть.
56 І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод міцнів в Єгипетському краї.
57 І прибували з усієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод міцнів по всій землі.
Буття 42
1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви поглядаєте один на одного?
2 Ось чув я, що в Єгипті є хліб, ідіть туди, і купіть нам хліба там, і будемо жити, і не помремо.
3 І пішли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4 А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав з братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!
5 І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Ханаанському краї.
6 А Йосип був володарем над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7 І побачив Йосип братів своїх, і впізнав їх та не дав впізнати себе. І розмовляв з ними суворо, кажучи: Звідкіля прибули ви? А вони відповіли: З Ханаанського краю купити зерна.
8 І впізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снилися були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули розвідати слабкі місця цієї землі.
10 А вони відповіли йому: Ні, пане мій, ми раби твої прибули купити зерна.
11 Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!
12 Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли розвідати слабкі місця цієї землі!
13 А вони сказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в Ханаанському краї. А наймолодший тепер з батьком нашим, а одного нема.
14 І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був про вас: Ви шпигуни.
15 Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
16 Пошліть від себе одного і хай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть перевірені, чи правдиві вони, а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!
17 І він замкнув їх під варту на три дні.
18 А третього дня Йосип сказав їм: Зробіть це й живіть. Я Бога боюся.
19 Якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений, а ви йдіть, принесіть хліба для ваших осель.
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене на підтвердження ваших слів, а ви не повмираєте. І вони зробили так.
21 І казали вони один до одного: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!
22 І відповів їм Рувим: Чи не казав я вам: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...
23 А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24 А він відвернувся від них та й заплакав... І повернувся до них, і говорив з ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.
25 А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє повернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу.
26 І поклали вони хліб свій на віслюків своїх, і пішли звідти.
27 І відкрив один мішка свого, щоб віслюкові своєму дати паші на ночівлі, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
28 І сказав він братам своїм: Срібло моє в мішку моєму! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, промовляючи один до одного: Що це Бог нам зробив?
29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Ханаанського краю, і стали розповідати йому все, що їх спіткало було:
30 Той чоловік, пан того краю, розмовляв з нами суворо і прийняв був нас за шпигунів того краю.
31 А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, бо наймолодший тепер з нашим батьком у Ханаанському краї.
33 І сказав до нас пан того краю: З того дізнаюся, що правдиві ви, як залишите зі мною одного вашого брата, а ви візьміть хліб та й ідіть, щоб втамувати голод у ваших оселях.
34 І приведете до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата і ви зможете переходити цей край, щоб купувати збіжжя.
35 І коли вони випорожнювали мішки свої, то у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякалися...
36 І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!
37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.
38 А той відповів: Не піде з вами мій син, бо брат його помер, а він один залишився... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...
Буття 43
1 А голод став тяжкий у тому краї.
2 І сталося, як закінчився в них хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їхній: Поверніться й купіть нам трохи зерна!
3 І сказав йому Юда: Рішуче засвідчив нам той чоловік, кажучи: Не побачите обличчя мого без вашого брата з вами!
4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми підемо і купимо тобі хліба.
5 А коли не пошлеш, не підемо, бо чоловік той сказав нам: Не побачите обличчя мого без вашого брата з вами.
6 І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому чоловікові, що ще маєте брата?
7 А вони відповіли: Розпитуючи, випитував він про нас та про місце нашого народження, промовляючи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?
8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зі мною і будемо жити, і не помремо ми, і ти, і наші діти.
9 Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе і не поставлю перед обличчям твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
10 А коли б ми були не барилися, то тепер уже б повернулися були два рази.
11 І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього краю і віднесіть дарунка чоловікові тому: трохи бальзаму, трохи меду, пахощів, ладану, дактилів і мигдалів.
12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, що ви принесли назад, поверніть своєю рукою, може то помилка.
13 Ідіть до того чоловіка та заберіть брата вашого.
14 А Бог Всемогутній хай дасть вам милосердя перед обличчям того чоловіка і хай він відпустить вашого брата й Веніямина. А я, певно втратив сина свого!...
15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й пішли до Єгипту. І стали вони перед обличчям Йосиповим.
16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його будинком: Проведи цих людей до дому і хай заріжуть худобину та приготують, бо зі мною будуть обідати ці люди.
17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового помешкання.
18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до будинку Йосипового. І сказали вони: Через срібло те привели нас сюди, щоб зачіпка була поневолити нас і забрати ослів наших...
19 І підійшли вони до чоловіка, що над будинком Йосиповим, та й промовляли до нього при вході.
20 І сказали вони: Послухай, пане наш. Ми купили зерна й пішли назад.
21 Та коли зупинилися на ночівлю і відкрили мішки свої, то там виявили срібло наше, срібло за вагою його! І ми повертаємо його нашою рукою!
22 А на купівлю зерна ми принесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...
23 А той відповів: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.
24 І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, і вони помили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
25 І вони приготували подарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
26 І ввійшов Йосип до будинку, а вони принесли йому подарунки, що в їхній руці, і воклонилися йому до землі.
27 А він поцікавився, як їм, і чи все гаразд у їхнього старого батька, про якого вони розповідали, і чи він ще живий.
28 А вони відповіли: Все гаразд з рабом твоїм, батьком нашим. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
29 І звів він очі свої, і побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Хай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!
30 І Йосип поспішив, і від любові до брата його найшли сльози на очі йому. І вийшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
31 І вмив він обличчя своє, і вийшов, і стримуючи себе, сказав: Покладіть хліба!
32 І поклали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
33 І вони посідали перед ним, за віком своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.
34 І він посилав страви від себе до них. А Веніяминові послав більше від усіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.
Буття 44
1 І наказав він тому, що над будинком його: Понаповнюй мішки цих людей зерном, скільки зможуть вони нести.
