Біблія - Невідомий Автор
Не знищ! Псалом Асафів. Пісня.
1 Прославляємо, Боже, тебе, прославляємо, бо близьке твоє ймення! Розповідатимуть люди про чуда твої.
2 Коли прийде година означена, то я судитиму справедливо.
3 Розтопилася земля, і всі її мешканці, та опори її зміцнюю я. Села.
4 Я сказав до лихих: Не втрачайте розуму, а безбожним: Не піднімайте ви рога!
5 Не піднімайте ви рога свого догори, не промовляйте з пихою,
6 бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустелі надійде підвищення,
7 адже судить Бог. Того він понижує, а того підвищує,
8 бо чаша в Господній руці, шумить вино в ній міцне, а він наливає лиш осад з нього, усі ж беззаконні землі будуть пити його та й вип'ють!
9 А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова,
10 відрубаю всі роги безбожних, а роги праведного піднесуться!
Псалми 75
Для диригента хору. На струнних інструментах. Псалом Асафів. Пісня.
1 Бог знаний у Юді, його ім'я велике в Ізраїлі!
2 У Салимі намет його, а помешкання його на Сіоні,
3 Він там поламав стріли лука, щита та меча, та війну зупинив! Села.
4 Ти світлом осяяний, величніший за гори відвічні.
5 Пограбовані відважні серцем, поснули вони своїм сном, а руки хоробрих зомліли...
6 Від твого картання, Боже Якова, поглухли візничий та кінь.
7 Ти грізний, і хто перед обличчям твоїм устоїть часу гніву твого?...
8 Звіщаєш ти суд із небес. Налякано стихає земля,
9 як встає Бог на суд, щоб врятувати всіх покірних землі! Села.
10 Навіть гнів людський тебе вихваляє, рештою ж гніву ти прикрасиш себе.
11 Давайте обітниці Господові, Богові вашому і виконуйте їх усі, хто навколо, приносьте дарунки в страху.
12 Він дух вельмож впокорює і страх наводить на земних царів!
Псалми 76
Для диригента хору. Для Єдутуна. Псалом Асафів.
1 Мій голос до Бога і я кликати буду, мій голос до Бога і почує мене!
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, вночі до нього рука моя простягнута і не терпне, не бажає душа моя бути втішеною.
3 Я згадую Бога й зітхаю, роздумую і мій дух умліває! Села.
4 Ти тримаєш повіки очей моїх, я побитий і промовляти не можу...
5 Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
6 свою пісню вночі я пригадую, обдумую в серці своєму і мій дух розуміння шукає.
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
8 Чи навіки зупинилася милість його? Чи скінчилося слово його з роду в рід?
9 Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув він своє милосердя? Села.
10 І промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
11 Пригадаю я вчинки Господні, як щось дивовижне, згадаю віддавна,
12 і буду я думати про кожен твій вчинок, і про справи твої розповім!
13 Боже, свята дорога твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
14 Ти той Бог, що чуда вчиняє, ти виявив силу свою між народами,
15 Своєю рукою ти визволив люд свій, синів Якова й Йосипа! Села.
16 Тебе бачили води, о Боже, тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
17 Лилася з хмар струмками вода, небо видало грім, тут і там твої стріли літали.
18 Загуркотів твій грім на небосхилі, блискавки освітили землю і здригнулася вона та затремтіла!
19 Через море дорога твоя, а стежка твоя через води великі, і не видно було твоїх стоп.
20 Ти провадив народ свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.
Псалми 77
1 Послухай, мій люде, науки моєї, нахили своє вухо до слів моїх вуст,
2 хай я відкрию вуста свої приповістю, хай стародавні прислів'я я висловлю!
3 Що ми чули і знали, і що розповідали батьки наші нам,
4 того не приховаємо від їхніх синів, будемо розповідати майбутнім поколінням про славу Господню і про силу його та дивовижні справи, які він робив!
5 Він поставив свідчення в Якові, а закон поклав у Ізраїлі, про які наказав був він нашим батькам повідомити про них синів їхніх,
6 щоб знало про це покоління майбутнє, щоб розповідали сини, що будуть народжені, дітям своїм.
7 І вони сподіватимуться на Бога, і не забудуть справ Божих, і його заповіді берегтимуть.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірним та бунтівним, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Сини Єфрема озброєні луками, повернули назад у день бою.
10 Вони не берегли заповіді Божої, а ходити в законі його відреклися,
11 і забули вони його дивовижні справи, які він їм показав.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків у Єгипті, на полі Цоанському.
13 Він море розсік, неначе греблю поставив, і їх перевів.
14 І провадив їх хмарою вдень, а вночі — вогняним сяйвом.
15 На пустелі він скелю розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
16 Він вивів із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
17 Та грішили вони проти нього ще далі, і в пустелі гнівали Всевишнього,
18 і Бога вони випробовували в своєму серці, для душ своїх їжі бажаючи.
19 І вони випробовували Бога й казали: Чи Бог зможе в пустелі трапезу зготувати?
20 Тож він ударив у скелю і полилися потоки води! Чи він зможе також дати хліба? Чи він наготує м'яса народові своєму?
21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і вогонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 бо не вірили вони в Бога, і на порятунок його не сподівалися.
23 А він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав.
25 Хліб ангельський їла людина, він послав їм поживи до ситості!
26 Крім цього, він міццю своєю змінив східний вітер на південний,
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
28 і опустив його серед табору, біля наметів.
29 І їли вони та й наситилися. Він дав їм те, чого бажали!
30 Та ще не вдовольнили бажання свого, ще їхня їжа була в їхніх вустах,
31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і обранців Ізраїлевих повалив...
32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда його,
33 і він докінчив їхні дні у марноті, а їхні літа у страху.
34 Коли він їх бив, то вони наверталися і Бога шукали,
35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній, то їхня спокута.
36 І своїми вустами брехали йому, і своїм язиком намагалися його обдурити,
37 бо їхнє серце не міцно стояло при ньому, і не були вони вірні заповіту його...
38 Та він щоразу був милосердний, гріхи пробачав і не знищував їх, і часто відвертав свій гнів, і стримував свою лють,
39 Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, що дме і не повертається більше!
40 Скільки вони гнівали його в пустелі, зневажали його у степу!
41 І все знову та знову випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого,
42 вони не пам'ятали руки його з дня, як він викупив їх із недолі,
43 як у Єгипті вчиняв він знамена свої, а на полі Цоанському — свої чуда,
44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...
45 Він послав був на них рої мух і вони їх кусали, послав жаб і вони їх жерли.
46 А врожай їхній віддав був він гусені, а їхню працю — сарані.
47 Виноград їхній він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
48 І він градові віддав їхню худобу, а блискавкам череди їхні.
49 Він послав був на них свій палючий гнів і лють, осуд, утиск та ангелів злих.
50 Він дорогу зрівняв був для гніву свого, їхні душі не стримав від смерті, життя ж їхнє віддав моровиці.
51 І побив він усіх первістків у Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
52 І повів він, немов ту отару, народ свій, і провадив, як череду, по пустелі.
53 І провадив безпечно він їх, і вони не боялися, і море накрило було ворогів їхніх.
54 І він їх привів до кордону святині своєї, до тієї гори, що правиця його набула.
55 І прогнав він народи перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена Ізраїлеві оселив.
56 Та й далі вони випробовували та гнівали Всевишнього Бога і його постанов не дотримували,
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки, поверталися назад, як лук без тятиви.
58 І жертовниками своїми гнівали його, і дратували його своїми бовванами.
59 Бог почув усе це і розгнівався, і став Ізраїль йому гидким,
60 і він покинув оселю в Шіло, намет той, що вмістив був серед людей,
61 і віддав до неволі він силу свою, а велич свою в руку ворога...
62 І віддав для меча свій народ, і розгнівався був на спадщину свою.
63 Його юнаків вогонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
65 Тоді пробудився Господь, неначе від сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
66 і вдарив своїх ворогів з тилу, і вічну ганьбу їм дав!
67 Та він відкинув намет Йосипів, і плем'я Єфремового не обрав,
68 а обрав собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
69 І святиню свою збудував він, як місце високе, як землю, що навіки її заснував.
70 І обрав Давида, свого раба, і від кошар його взяв,
71 від дійних овечок його він покликав, щоб Якова пас він, народ свій, Ізраїль, спадок свій,
72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
Псалми 78
1 Боже, поганські народи ввійшли до спадку твого, опоганили храм твій святий, Єрусалим зруйнували!
2 Рабів твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіла твоїх вірних — звірині земній...
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і нікому було ховати!...
4 Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміховисько для наших околиць...
5 Аж доки, о Господе, гніватися будеш навіки, доки буде палати твій гнів, як вогонь?
6 Вилий свій гнів на людей, що тебе не знали, і на царства, що ймення твого не кличуть,
7 бо вони з'їли Якова, а помешкання його спустошили!
8 Не згадуй гріхів батьківських нам, хай наздожене нас твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!...
9 Допоможи нам, Боже нашого порятунку, заради слави ймення твого, збережи нас і пробач наші гріхи заради ймення свого!
10 Чого будуть казати поганські народи: Де їхній Бог? Хай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров твоїх рабів,
11 Хай перед обличчя твоє дійде стогін в'язня! За безліччю сили руки твоєї збережи на смерть приречених!
12 А нашим сусідам поверни семикратно на їхні голови їхню наругу, якою тебе зневажали, о Господе!
13 А ми, твій народ і отара твого пасовиська, будемо дякувати тобі завжди, будемо розповідати про славу твою з роду в рід!
Псалми 79
Для диригента хору.
