Біблія - Невідомий Автор

Коли ж я розпочну працювати для власного маєтку?

31 І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені одну річ, то повернуся, буду пасти отару твою, і буду пильнувати.

32 Пройди сьогодні через усю отару свою, щоб вилучити звідти все чорне між овець і пасасте та крапчасте між кіз. З цього дня хай таке буде заплатою мені.

33 І справедливість моя завтра засвідчить за мене, коли прийдеш поглянути на платню мою. Усе, що воно не чорне між овець і не крапчасте та пасасте серед кіз крадене воно в мене.

34 А Лаван сказавв: Так, хай буде за словом твоїм!

35 І того дня вилучив він все крапчасте та пасасте серед кіз, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 І визначив дорогу триденну між собою й між Яковом. А Яків пас залишки Лаванової отари.

37 І взяв собі Яків сирого кия з тополі і з мигдалю, і з каштану, і облупив їх до білизни.

38 І поставив кийки, що їх облупив, перед худобою при жолобах з водою, куди та приходила пити. І вони злучалися, як приходили на водопій.

39 І злучалася худоба при киях, і котилися овечки чорними, а кози пасастими й крапчастими.

40 І відділяв Яків ту худобу, а решту худоби Лаванової ставив передом до всього пасастого й до чорного. І клав свою худобу окремо, і не клав її до худоби Лаванової.

41 І кожного разу, коли злучалися тварини міцні, то Яків клав при жолобах киї їм перед очі, щоб вони злучалася при тих киях.

42 А як тварини слабкі були, то не клав. І ставалося, що слабке припадало Лаванові, а міцніше Якову.

43 І дуже розбагатів той чоловік. І було в нього багато худоби, і невільниці, і раби, і верблюди та віслюки.

Буття 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь...

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото він тепер інший до нього, як був учора й позавчора.

3 І промовив Господь до Якова: Повернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А я буду з тобою.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль та Лію на поле до отари своєї,

5 та й промовив до них: Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зі мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові.

7 І батько ваш сміявся з мене, і десять раз змінював мені платню, але Бог не дав йому вчинити зі мною зле.

8 Коли він промовляв був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котиться вся худоба крапчастим. А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котиться вся худоба пасастим.

9 І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 І я побачив у сні, коли худоба злучалася, то чорні барани спиналися на овечок, а цапи, що спиналися на кіз, були пасасті, крапчасті.

11 І сказав мені ангел у сні: Якове! А я відповів: Ось я!

12 А він промовив: Дивися, усі цапи, що спинаються на кіз, пасасті й крапчасті, бо я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там знака, і мені склав там обітницю. Тепер вставай, вийди з цієї землі, і повертайся до землі твого народження.

14 І відповіли Рахіль та Лія йому: Чи ми маємо частку та спадщину в оселі батька нашого?

15 Адже він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло.

16 Тож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 І він забрав усю худобу свою та все майно своє, що набув у Падані арамейському, щоб прийти до Ісака, батька свого, до Ханаану.

19 Як Лаван пішов стригти отару свою, то Рахіль покрала хатніх божків, яких батько мав.

20 І Яків обдурив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 І він утік з усім, що його. Перейшов річку і попрямував до гори Гілеад.

22 А третього дня Лаван дізнався, що Яків утік.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Гілеяд.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічному сні, та й до нього сказав: Стережися, не скажи до Якова ані доброго, ані злого.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намет свій на горі Гілеад, і Лаван поставив з братами своїми поруч.

26 І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти обдурив мене і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Чого втік ти таємно, обікрав мене і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю і з співами, і з бубном, і з гуслами.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб вчинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене: Стережися, не кажи до Якова ані доброго, ані лихого.

30 Хай би ти й пішов, бо дуже затужив за оселею батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?

31 А Яків відповів Лаванові: Тому, що боявся, аби ти не забрав від мене своїх дочок!

32 При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Шукай перед нашими братами, що твого знайдеш у мене, забереш собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць та нічого не знайшов. І вийшов він з намету Ліїного і ввійшов до намету Рахіліного.

34 А Рахіль взяла божків, вклала їх до сідла верблюда та й сіла на них. І обшукав Лаван весь намет, і нічого не знайшов.

35 А вона сказала до батька свого: Хай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І пошукавши, він тих божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном, і запитав Яків Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 що ти обмацав усі мої речі? Якщо ти знайшов тут щось своє, поклади його перед моїми братами і братами своїми, і хай вони розсудять між нами двома.

38 Я вже двадцять років з тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розшарпаного диким звіром я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спека, а вночі холод, а мій сон утікав від моїх очей.

41 Таке мені двадцять років у твоєму домі... Служив я тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за отару твою, а ти десять раз змінював мені свою платню!

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не той, кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й працю рук моїх Бог бачив і тому викрив тебе вчора вночі.

43 І сказав Лаван до Якова: Дочки — мої дочки, а діти — мої діти, а худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 А тепер складімо угоду і оце буде свідком між мною й тобою.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за знака.

46 І сказав Яків братам своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, і зробили пагорба, і їли там на тому пагорбі.

47 І назвав його Лаван: Егар-Сагадута, а Яків його назвав: Гал-Ед.

48 І промовив Лаван: Цей пагорб свідок між мною й тобою сьогодні, тому то й названо його Гал-Ед

49 і Міцпа, бо сказав: Хай дивиться Господь між мною й тобою, коли ми розійдемося один від одного.

50 Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й тобою!

51 А Яків сказав до Лавана: Ось цей пагорб і ось той знак, якого поставив я між собою й тобою.

52 Свідок цей пагорб і свідок цей знак, що я не перейду цього пагорба до тебе і ти не перейдеш до мене цього пагорба та цього знака для зла.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув тим, кого боїться його батько Ісак.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб та ночували на горі.

Буття 32

1 І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І повернувся Лаван до місця свого.

2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі ангели.

3 І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.

4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до Едому.

5 І наказав їм: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав слуга твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і затримався аж дотепер.

6 І маю я вола і віслюка, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.

7 І повернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі і чотири сотні людей з ним.

8 І Яків дуже злякався, і був стурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.

9 І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного і розіб'є його, то вціліє інший табір.

10 І Яків промовив: Боже батька мого Авраама і Боже батька мого Ісака, Господе, що сказав ти мені: Повернися до краю свого та до місця свого народження і я зроблю тобі добре.

11 Я не вартий усіх отих милостей і всієї вірності, яку ти вчинив був своєму рабові, бо з одною своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я маю два табори.

12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матерів з дітьми.

13 А ти ж був сказав: Вчинити добро, вчиню я тобі добро, а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через численність.

14 І він переночував там тієї ночі, і взяв з того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

15 двісті кіз і двадцять цапів, двісті овець і двадцять баранів,

16 десять верблюдиць дійних та їхніх лошат, сорок корів, десять бичків і десять віслючок з лошатами.

17 І дав до рук рабів своїх кожну череду окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть переді мною і залиште відстань між чередами.

18 І він наказав першому: Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, куди ти йдеш і чиє те, що перед тобою?

19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами.

20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за його чередами: Таким словом будете промовляти до Ісава, коли ви знайдете його,

21 і скажете: Ось і слуга твій Яків за нами, бо він сказав: Хай я вблагаю його оцим дарунком, що йде переді мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє.

22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.

23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов убрід Яббок.

24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

25 І залишився Яків сам.