Декамерон - Боккаччо Джованні
Мається на увазі період 1309—1377 рр., коли папи жили не в Римі, а в Авіньйоні і залежали від французького короля. Той період вважався добою найглибшого занепаду Риму.
Ананья — містечко на південь від Риму, батьківщина і улюблене місце перебування папи Боніфація VIII. П'єтро і Аньолелла, ймовірно тікали шляхом Віа Латина, яким на раз подорожував до Неаполя сам Боккаччо.
Орсіні — шляхетний римський рід. Ліелло ді Кампо ді Фйоре — представник цього роду, його ім'я походить від місця знаходження його володінь. Ліелло, або Лелло — скорочене від Рафаелло.
Оповідка четверта
Мессер Ліціо да Вальбона — історична особистість, відома своєю щедрістю і духовністю. Був гвельфським володарем містечка Вальбона, що у Тоскансько-Романьольських горах, товаришував з бургомістром Флоренції Гвідо Новелло, брав участь у повстанні проти влади синьйорів із Форлі, підписав мирну угоду з кардиналом Болоньї.
Річчардо Манарді да Бреттіноро — представник шляхетного роду Манарді, синьйорів Бреттіноро, про якого не збереглось ніяких історичних відомостей.
Оповідка п'ята
Фано — містечко на Адріатичному узбережжі, південніше Пезаро.
Гвідотто з Кремони, Джакоміно з Павії, Джанноле ді Северіно, Мінгіно ді Мінголе — щодо цих героїв, не було можливим знайти їх реальні прототипи; Кремона, Павія, Фаенца — міста на півночі Італії, Джанноле і Мінгіно (скорочене від Доменіко) — імена, досить поширені у середньовічній Фаенці.
"…місто Фаенца після довгої розрухи воєнної знову до хорошого прийшло стану..." — період затишшя, коли Фаенца була вільною комуною під номінальною владою папи.
"...коли Фаенцу здобули й сплюндрували війська імператора Фрідеріка..." — осада і взяття міста Фрідеріком ІІ відбувалася у 1240—41 рр.
Гвільєльміно да Медічіна — можливо, мається на увазі Гвільєльміно да Сан Паоло — поруч з Медічіна. В будь-якому разі, відомі дві емілійські родини з прізвищем да Медічіна.
Оповідка шоста
Рестітута — ім'я досить шанованої святої на острові Іскія.
Мартіно Болгаро — служив корабелом Карлу І, був лицарем при дворі короля Роберта, мав кількох дітей, імена яких не збереглись, похований у Арагонському замку.
Куба — зразок арабо-норманської архітектури ХІІ століття, що зберігся до наших днів.
Руджієрі дель'Орія — у Боккаччо — де Лорія; прославився в морському бою біля Неаполя (1284) з захопленням у полон самого Карла ІІ Анжуйського.
"...донька Мартіна Болгара, що завдяки його силі острів Іскія визнає твою владу..." — насправді нічого не відомо про подібну силу Мартіна, але Іскія аж до 1299 року була під владою Арагонської династії.
Оповідка сьома
Абате — точніше, Аббате, — одна з найвпливовіших родин із Вал де Мадзара, члени якої були володарями Трапані з норманських часів до арагонської династії. У війнах між Анжуйським двором і Арагонським взяли участь Ріккардо, Нікола і Гвідо Аббате, однак про Амеріго не знаходимо ніякої історичної документації.
"...нахапали на вірменському узбережжі..." — тобто, на кавказькому узбережжі. Вірменія для Боккаччо була казковим, фантастичним краєм. Хоча в добу середньовіччя на північно-східному узбережжі Середземного моря в Малій Азії (на межі з Сирією) існувала так звана "Мала Вірменія".
Віоланта — так само звали і дочку Боккаччо.
"...обміркування справи майбутнього хрестового походу..." — мається на увазі III Хрестовий похід, в якому крім Гульєльма Доброго, папи римського і Фрідріха Барбаросси були домовленості з королівством Вірменією, яка передбачалась плацдармом для операцій хрестоносців. Вірменські володарі були пов'язані шлюбами з королівськими родами з Неаполя і Сицилії.
Лаясса — значний морський і торговий центр у Малій Вірменії, в якому бували й італійські купці.
"Тож попрошу вас одкласти виконання присуду до того часу, поки ми зможемо довідатись, чи хоче вона його собі за мужа..." — в деяких країнах був у давнину закон, згідно з яким засудженого на смерть милували, якщо знаходилась особа, котра виявляла бажання з ним одружитися.
Оповідка восьма
Настаджо дельї Онесті — відома равенська родина, до якої належали святий Ромуальд і блаженний Петро. Однак, про Анастаджо чи Анастазіо, що жив у XIII столітті, відомостей немає.
Паоло Траверсарі — належав до іменитого равенського роду візантійського походження, що отримав титул герцогів. Паоло — син П'єтро Траверсарі, оспіваного Данте, — був, як і батько, покровителем поетів.
К'яссі — славетний морський берег і сосновий ліс, які Данте описує у "Чистилищі", як рай земний.
"Якось на самому припочатку місяця мая..." — за куртуазною традицією, прийнятою і Боккаччо, травень, і взагалі весна, були часом любовних марень та видінь.
Гвідо дельї Анастаджі — шляхетна равенська родина, що була суперником родини Траверсарі. Незважаючи на численні згадки хроністів про велич і лібералізм її членів, про Гвідо не лишилось ніякої згадки.
Оповідка дев'ята
Коппо (або Якопо, Джакоппо) ді Боргезе Доменікі — походив із іменитої родини з району Санта Кроче (жив поруч з Новим монетним двором), був кілька разів пріором і гонфалоньєром.
Альберігі — одна з найдавніших родин Флоренції, мешкала поруч з воротами Сан П'єтро, неподалік від церкви Санта Марія дельї Алберігі.
"...процвиндрив до решти все свої багатство — лишився в нього...сокіл мисливський..." — останній атрибут шляхетного походження.
Кампі — Кампі Бізенціо — на північний захід від Флоренції між Перентола і Прато.
Оповідка десята
П'єтро ді Вінчоло — є історичні дані про принаймні двох П'єтро, членів цієї відомої в Перуджі родини, що обіймали високі посади. Вінчолі були в тісних стосунках з Анжуйським двором, від імені якого правили землями Абруццо.
Свята Вердіана Аттаванті — приклад набожності і всеприйняття. Розповідається, що Вердіана годувала навіть гадюк, що заповзли були до неї у келію.
"Хвоста вгору, моя мила..." — із жартівливих пісень, що їх співає тут Діоней, до нашого часу дійшла повністю лише пісня про мушельку.
Канцона — пісня ліричного або морально-філософського змісту.
ДЕНЬ ШОСТИЙ
"Діоней та Лауретта завели спів про Троїла та Крессіду." — поширена того часу пісня про любов троянського царевича Троїла до грекині-полонянки Крессіди, чи Крізеїди, взята з "Роману про Трою" французького поета Бенуа де Сент-Мора (XII ст.).
Оповідка перша
Мадонна Оретта (тобто, Лаура, Лауретта) — дочка маркіза Маласпіни та Тобії Спіноли і дружина Джері дельї Спіні.
Оповідка друга
Чісті — нерідке ім'я для Флоренції тих віків. Документально засвідчена особа, пекар при церкві Санта Марія Угі, збудованої поруч з Палацом Строцці. Чісті — скорочене від Бенчівеністі.
Оповідка третя
Мессер Антоніо д'Орсо флорентійський єпископ з 1309 по 1322 рік, відомий своєю жадібністю.
Дієго де ла Рата — член шляхетної барселонської родини, увійшов на службу до короля Роберта, коли прибув до Неаполя супроводжуючим Віоланти Арагонської, першої дружини короля Роберта. Обіймав високі посади при Анжуйському дворі (граф Казерти, головний вікарій Провансу, кардинал королівства та ін.). Кілька разів бував у Флоренції з відповідальними дорученнями від Анжуйського двору. Помер у 1328.
"...на Йвана... по тій вулиці, де кінські гони одбувались" — мова йде про біги (Паліо) на честь святого покровителя Флоренції, що проходили щорічно 24 червня в ті часи від воріт Прато до Порта Кроче центральними вулицями міста. Пізніше вони були заборонені в зв'язку з тим, що вулиці були дуже вузькі й під час бігів калічилось багато людей.
Нонна (Доміна) де Пульчі, двоюрідна сестра мессера Алессіо Рінуччі — названі особи були родичами Антоніо д'Орсо.
Оповідка четверта
Куррадо Джанфільяцці — Куррадо ді Ванні ді Кафаджо Джанфільяцці був членом родини банкірів Джанфільяцці, з багатьма представниками якої Боккаччо був знайомий особисто. Куррадо жив приблизно наприкінці XIII століття і відзначався широтою поглядів.
Перетола — один з маєтків Куррадо.
Кікібіо — ім'я походить від венеціанського ономатопеїчного слова, що означає "зяблик".
Брунетта — так само звали улюблену служницю Боккаччо.
Оповідка п'ята
Мессер Форезе да Рабатта — відомий правознавець, викладач у Пізі, гонфалоньєр, посланець Флоренції у Сан-Міньято на переговорах з Пізою. Його рід походить із Муджелло (Рабатта — містилась поруч з Борго Сан Лоренцо), у Флоренції мав дім на вулиці Калдерай і капелу у церкві Сант'Аннунціата.
Джотто — Амброзіо ді Бондоне (1266—1337), великий італійський художник і архітектор. З його творів збереглись фрески в Падуї, Флоренції та Ассізі. Боккаччо познайомився з Джотто у Неаполі; Джотто поруч з Данте — єдині представники сучасності, яких Боккаччо ставить на один рівень з античними митцями.
"…в мессера Форезе і в Джотта були маєтки по сусідству, в містечку Муджелло". — і Форезе і Джотто були родом з цього міста, що на північний схід від Флоренції.
Оповідка шоста
Барончі — родина флорентійських міщан, що мешкали поруч з Санта Марія Маджоре і вирізнялись тупістю.
Ламберті і Уберті — дві давні флорентійські родини.
Нері Монніні — точніше, Ванніні — відома флорентійська родина, чиє прізвище походить від імені святого Джованні, заступника Флоренції. Нері — скорочене від Рінієрі.
П'єро ді Фйорентіно — мешканець Борго Сан Мікеле Бертельде, неподалік від Санта Марія Маджоре.
Оповідка сьома
Рінальдо де Пульєзі — Пульєзі була досить відомою у Прато родиною, однак про Рінальдо і Філіппу Пульєзі невідомо нічого.
Ладзаріно де Гваццальйотрі — Гваццальйотрі — могутній рід у Прато, палац якого зберігся до наших днів.
Оповідка восьма
Фреско да Челатіко — ймовірно, Франческо ді Герардо Фрескобальді; Челатіко — назва маєтку, що йому належав у долині ріки Арно.
Ческа — (від жін. імені Франческа), дочка Гвідо Фрескобальді, брата Франческо.
Оповідка дев'ята
Мессер Бетто (тобто, Брунетто, Бруно) Брунеллескі — походив із родини гібеллінів, пізніше став білим гвельфом, а потім очолив чорних гвельфів. Друг Данте і Гвідо Кавальканті.
"...гробівці, що нині перенесені до Покрови..." точніше, до церкви Санта Репарата, яка раніше стояла на місці теперішнього флорентійського собору Санта Маріа дель Фйоре. Ті саркофаги за народною традицією належали першим мешканцям Флоренції. Зараз вони зберігаються частково в дворі палацу Медічі-Ріккарді, навколо баптистерія Сан Джованні та в музеї Собору.
