Біблія - Невідомий Автор
І вони оселилися перед усіма своїми братами.
19 А оце розповідь про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака.
20 І був Ісак віку сорока років, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана.
21 І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь почув його, і завагітніла Ревека, жінка його.
22 І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: За для чого я це все зношу? І пішла запитати Господа.
23 І промовив до неї Господь: Два плем'я в утробі твоїй, і два народи з твого нутра вийдуть, і стане один народ сильніший від іншого, і старший молодшому буде служити.
24 І настав день пологів, і ось близнюки в утробі її.
25 І вийшов перший червонуватий, весь він немов плащ вовняний. І назвали його Ісавом.
26 А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвали його Яковом.
А Ісак був віку шестидесяти років, коли вони народилися.
27 І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на полюванні, чоловіком поля, а Яків чоловіком мирним, що в наметах сидів.
28 І полюбив Ісак Ісава, бо здобич його йому смакувала, а Ревека любила Якова.
29 Одного разу зварив був Яків страву, а з поля прибув змучений Ісав.
30 І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, бо змучений я. Тому то дали йому ім'я Едом.
31 А Яків сказав: Продай же нині мені своє першородство.
32 І промовив Ісав: Ось я вмираю, то нащо ж мені оте першородство?
33 А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав першість свою Якову.
34 І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв і випив, потім встав та й пішов. І знехтував Ісав першородством своїм.
Буття 26
1 І настав був голод у краю, окрім голоду першого, що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до Герару.
2 І явився йому Господь і сказав: Не ходи до Єгипту, оселися в землі, про яку я скажу тобі.
3 Живи приходьком на землі тій і я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі. І я виконаю угоду, що уклав був з Авраамом, батьком твоїм.
4 І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, і нащадкам твоїм я дам усі оці землі. І твоїм нащадком поблагословляться усі народи землі,
5 через те, що Авраам послухав мого голосу і виконував заповіді мої, постанови й закони мої, що я наказав йому.
6 І осів Ісак у Герарі.
7 І запитували люди тієї місцевості про жінку його. А він відповідав, що то сестра його, бо боявся сказати, що вона жінка йому, щоб не вбили його люди тієї місцевості через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона.
8 І одного разу, коли він там прожив уже багато часу, то побачив Авімелех, цар филистимський, через вікно, як Ісак поводиться з Ревекою, не як із сестрою.
9 І покликав Авімелех Ісака та й сказав: Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був, що вона сестра твоя? Ісак же йому відповів: Сказав так, щоб не вмерти мені через неї!
10 І сказав Авімелех: Що ж то нам зробив ти? Один із народу був мало не ліг з твоєю жінкою, і ти гріх би спровадив на нас!
11 І наказав Авімелех усьому народові: Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той конче буде вбитий.
12 І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стократно, і Господь поблагословив був його.
13 І забагатів цей чоловік, і став дуже багатий.
14 І була в нього отара овець та кіз, і череда великої худоби, і багато рабів. І заздрили йому филистимляни.
15 І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали і засипали їх землею.
16 І сказав Авімелех Ісакові: Іди від нас, бо став ти значно сильніший за нас!
17 І пішов Ісак звідти, і осів у долині Герару.
18 І знову Ісак порозкопував криниці, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а филистимляни позатикали їх по Авраамовій смерті. І він назвав їх, як батько його був їх назвав.
19 І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води.
20 І сварилися пастухи герарські з пастухами Ісаковими, кажучи: Це наша вода! І він дав ім'я для тієї криниці Есек, бо сварилися з ним.
21 І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав її ім'ям Ситна.
22 І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, і не сварилися за неї. І він дав для неї ім'я Реховот, і сказав: Тепер нас поширив Господь і в краю ми розмножимося.
23 А звідти піднявся він до Беер-Шеви.
24 І явився йому Господь тієї ночі й сказав: Я Бог Авраама, батька твого, не бійся, бо я з тобою! І поблагословлю я тебе, і розмножу нащадків твоїх заради Авраама, слуги мого.
25 І він збудував там жертовника, і покликав Господнє ім'я. І поставив він там намета свого, а раби Ісакові криницю там викопали.
26 І прийшов до нього з Герару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, та Піхол, головний війська його.
27 І запитав їх Ісак: Чого ви до мене прийшли? Ви ж зненавиділи мене і вислали від себе.
28 А ті відповіли: Ми побачили, що справді з тобою Господь. І ми сказали: Укладімо угоду між нами та тобою,
29 що не вчиниш нам злого, як і ми не доторкнулися до тебе, і як ми робили тобі тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа!
30 І він влаштував для них гостину, і вони їли й пили.
31 А рано вони повставали і присягли один одному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром.
32 І того дня прийшли Ісакові раби та розповіли йому про криницю, яку вони викопали, і що знайшли воду!
33 І він назвав її: Шіва, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня.
34 І був Ісав віку сорока років, і взяв жінку Єгудиту, дочку хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона.
35 І вони стали гіркотою для серця Ісака й Ревеки.
Буття 27
1 І сталося, що зістарівся Ісак та осліп. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: Сину мій! А той відповів йому: Ось я!
2 І сказав йому Ісак: Оце я зістарівся, не знаю дня смерті своєї...
3 А тепер візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука, та й вийди на поле і вполюй мені здобич.
4 І приготуй мені страву смачну, як я люблю, і принеси мені, і хай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру.
5 А Ревека чула, що казав Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб вполювати здобич.
6 А Ревека сказала Якову, синові своєму: Ось я чула, як твій батько сказав Ісавові, братові твоєму:
7 Вполюй но здобич мені і зроби мені страву смачну, хай я з'їм та поблагословлю тебе перед обличчям Господнім перед смертю своєю.
8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі.
9 Іди до отари і візьми мені звідти двоє добрих козенят, а я їх приготую, як страву смачну для батька твого, як він любить.
10 І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю.
11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: Таж брат мій Ісав чоловік волохатий, а я чоловік гладенький!
12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його брехуном, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення...
13 І сказала йому його мати: На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх та йди принеси мені.
14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його страву смачну, як любив його батько.
15 І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в її помешканні, і вбрала молодшого сина свого Якова.
16 Шкіри козячі наділа на руки йому і на гладеньку шию його.
17 І дала смачну страву та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.
18 І прибув він до батька свого та й сказав: Батьку мій! А той відповів: Ось я. Хто ти, сину мій?
19 А Яків сказав до батька свого: Я Ісав первісток твій. Я зробив, як сказав ти мені. Вставай, сядь і попоїж із здобичі впольованої, щоб душа твоя поблагословила мене.
20 І запитав Ісак сина свого: Як це ти так швидко знайшов, сину мій? А той відповів: Бо мені допоміг Господь, Бог твій.
21 І промовив Ісак до Якова: Підійди-но, щоб я обмацав тебе, сину мій, чи ти це син мій Ісав, чи ні.
22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: Голос Яковів, а руки Ісавові.
23 І не впізнав він його, бо були його руки як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.
24 І сказав він: То ти син мій Ісав? А той відповів: Я.
25 І промовив Ісак: Подай же мені, і хай з'їм я здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.
26 І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж і поцілуй мене, сину мій!
27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: Дивись, запах сина мого немов запах поля, що його Господь благословив!
28 І хай Бог тобі дасть з роси неба, і з ситості землі, і збіжжя багато, і вина молодого!
29 Хай тобі служать народи і народи хай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх і хай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає проклятий, а хто поблагословить тебе благословенний!.
30 І як закінчив був Ісак благословляти Якова, і тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого...
31 І також він приготував страву, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: Хай встане мій батько та з'їсть із здобичі сина свого, щоб душа твоя благословила мене!
32 І запитав його Ісак, його батько: Хто ти? А той відповів: Я син твій першородний, Ісав.
33 І Ісак аж затремтів, та й сказав: Хто ж тоді той, що вполював здобич, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і поблагословив його? І він буде благословенний!
34 Як Ісав почув слова батька свого, то закричав дуже голосно та гірко. І сказав він до батька свого: Поблагослови також мене, батьку мій!
35 А той відповів: Збрехавши, прийшов був твій брат та й забрав благословення твоє!
36 І промовив Ісав: Тому ім'я його Яків, бо він обдурив два рази мене. Він забрав першородство моє, а це тепер забрав благословення моє. І запитав він: Чи ти не заховав і для мене благословення?
37 А Ісак сказав до Ісава: Тож я зробив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій?
38 І запитав Ісав батька свого: Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене також, батьку мій! І заплакав Ісав голосно...
39 І відповів Ісак, батько його: Ото буде садиба твоя без ситості землі, і без роси небесної згори.
40 І зі свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму.
