Брехня - Надія Борзакова

- Гаразд, - неохоче погодилася вона після паузи.

- Скинь адресу, ми заберемо тебе за пару годин, - я перервала з'єднання.

- Бунтує? – Артем сів поруч.

- З дому пішла, - простогнала я. - У подружки зараз. Добре хоч не у Влада.

- Пацан її. Не подобається тобі?

- Ні, він хороший. Начебто. Але вона ще дитина і ...

- І ти чудово знаєш, чим все може закінчитися, - по-своєму витлумачивши мої слова, перебив Артем.

- Артем, наша з тобою ситуація на мільйон одна. І я мала на увазі зовсім не це, - терпляче почала пояснювати я.

- Я знаю, - знову перебив він. - Хлопці мої десь через за привезуть їжу і деякі тобі шмотки. Зберемося і поїдемо до твоєї малої.

- Стоп. Ти відправив своїх людей до мене додому? - ахнула я.

- Ні, в торговий центр з інструкціями що саме купити.

- За винятком нижньої білизни, сподіваюся? - я уявила, як парочка мордоворотів мнуться в якомусь магазинчику біля квітчастих жіночих шмоток.

- Не вистачало ще, щоб її бачив хтось окрім мене, - промуркотів він, почавши гладити мої стегна. У цей момент пролунав оглушливий дзвінок у двері, і ми обидва підскочили.