Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Неділя

Мар'яна

Щось я рано прокинулася. Льошка спить ще. Вчора ледве приповз із тренування, що там за порядки у них? Зараз тихенько встану і погуляю з Максіком, щоби не скандалив.

Пограли з Максіком у саду і вже на підході до будинку почули крики:

– Мар'яно! Де вона, чорт вас побирай?! - чого Льошка гасає? Що трапилося??

- Тут ми, гуляли з Максіком, — заходжу до хати, Льошка в одних джинсах, босоніж, гасає по хаті.

Підлітає до мене та обіймає, тож кістки мало не хруснули.

– Мар'яно! Я прокинувся – тебе нема. Максіка також немає, і лисих я не знайшов. І злякався, що ти знову пішла.

- Льоша, я більше не піду, я ж обіцяла! Ми з Максіком пішли гуляти, не хотіла тебе будити.

- А лисі де?

- У двійнят.

Льоша бере мене на руки й несе до спальні. Буквально зриває з мене одяг та роздягається сам. З риком входить у мене і завмирає, насолоджуючись.

- Ти тут зі мною. Боже! Я щасливий! - та починає неквапливо рухатися.

Він нависає наді мною, прикривши очі, а я любуюся своїм чоловіком. Льошка трохи схуд і тепер переді мною добре треноване м'язисте тіло.

Я бачу, як напружені його м'язи та милуюсь обличчям, на якому відбиваються емоції, які він у цей момент відчуває.

- Моя жінка зі мною... - Льоша розплющує очі та покриває моє обличчя поцілунками. – Мені подобаються твої груди, Мар'яно. Завжди подобалися, а зараз вони стали ще гарніші.

Льоша нахиляється і дуже ніжно цілує мої соски. Я вигинаюсь і стогну від задоволення, і він проникає в мене ще глибше, я ніби насаджуюсь на його твердість. Тепер настає його черга стогнати. Льошка прискорює свої рухи, викликаючи в мені цілу гаму почуттів, описати які я не в змозі. Відчуття наповнюють мене з кожним його рухом і в якийсь момент я просто розриваюсь на різнокольорові шматочки. І в цей момент я чую стогін свого коханого чоловіка та відчуваю, як він розряджається у мене.

Олексій

Коли я прокинувся і не виявив ні Мар'яни, ні Максіка, ні навіть лисих, мене охопив розпач! Невже Мар'яна знов пішла? Як? Чому? І коли я побачив свою кохану жінку, що заходить до будинку з Максіком, я підхопив її на руки та відніс до спальні.

Я розділ її та, скинувши свій одяг, увійшов до неї й завмер, просто насолоджуючись відчуттям.

- Моя жінка зі мною… - і одразу стало так добре та спокійно.

Я рухаюся повільно, смакуючи та продовжуючи насолоду. Мені нема куди поспішати!

Я милуюсь грудьми моєї улюбленої вагітної жінки, їх повнотою та потемнілими сосками.

– Мені подобаються твої груди, Мар'яно. Завжди подобалися, а зараз вони стали ще гарніші.

Я цілую її сосочки, і вона вигинається мені назустріч. Мені подобається, як Мар'яна реагує на ласку. Я не можу більше стримуватися, і прискорююсь, доводячи нас обох до блаженства.

Ми лежимо, насолоджуючись відчуттям задоволеності та спокоєм. Голова Мар'яни лежить у мене на грудях і її волосся лоскоче ніс. Я пирхаю і вона сміється.

- Піду приготую сніданок. Двійнята, мабуть, вже встали. Ти знаєш, лисі до них прив'язалися! Фунтик спить із Санею, а Лунатик із Шурою.

- Вони потоваришували, коли тебе не було, — трохи скривившись від спогадів нашого життя без Мар'яни, говорю я. – Діти засмутилися, коли лисі поїхали.

За пів години снідаємо, і Мар'яна з дітьми вирушають до зоопарку, а в мене ще є справа – треба повернути борг Славікам. І бажано так, щоб ні Фролов, ні Мар'яна про це не довідалися.

Вирушаю на спортбазу, де зараз мешкають брати Мар'яни. Залишаю охорону біля воріт та заходжу на територію. Про свій приїзд Славіков я попередив, і вони на мене чекають. Калічити їх у мої плани не входить, але «порозумітися» з ними їхньою мовою постараюся. А ось і вони. Озираюся на всі боки – охорона за мною не йде і сторонніх немає.

- Ну що, Славікі, ви в мене дещо забули, хотів би повернути, — В'ячеслав, старший, стоїть і посміхається. Парочка ударів і йому вже не до веселощів. Уклав його відпочивати. Двоє інших кинулися на мене одночасно.

- Фу, як не гарно, — зітхаю я і без особливих проблем відправляю їх до старшого. Не думаю, що вони молодшій сестричці поскаржаться.

Ще раз оглядаю виконану роботу – усі троє у свідомості, кістки цілі.

- Ми квити, хлопчики. До зустрічі! - Повертаюся до машини. Дорогою додому заїжджаю купити квіти та улюблений торт Мар'яни.