Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Слава, намагається мене заспокоїти, обіймає і щось каже. Я не чую його. У мене у вухах тільки слова Льошки: «Це подарунок, який ні до чого не зобов'язує».

Як же боляче!! Але я маю ще один його подарунок! І я маю заспокоїтися, заради нього, чи її.

Олексій

Ну от і все. Я її відпустив. Я зміг це зробити.

Але чому ж так боляче?

Мар'яна жива, з нею все гаразд. Це найголовніше!!!

Наливаю собі ще віскаря.

По обіду має приїхати Фролов. Намагаюся привести себе в більш-менш божеський вигляд — прийняв душ і поголився. Навіть впихнув у себе якусь їжу.

Мишко походу вже переговорив зі своїми архарівцями, бо влітає в кабінет і з наскоку видає:

- Якого біса ти її відпустив??

- І тобі привіт.

- Льоха, припини. Що трапилося?? Як ти міг дати їй, так ось піти???? Її братиків мої б випхали за ворота, і без жодних проблем та травм! Якщо ти за це переживав.

- Мишко, не кип'ятись. Я собі дав слово. Що відпущу її. Не хоче вона бути зі мною. Ти ж бачиш. Мені її силоміць тримати? Вона за котами тільки-но приїхала. Дістали її всі ці мої проблеми: Ісматов, колишня, діти. І це вона про моїх подруг ще не знає. Я ж не чернець, багато в мене було. Особливо після того, як з Христиною розлучення оформили. Я вже й не ховався. Дівча так болісно на все це реагує! Ну якого біса їй потрібен цей стрес? Нехай живе спокійно. Буду за нею доглядати, але здалеку.

- Ти зараз ось все це серйозно?

- Цілком. І закрили тему. Давай доки.