У полоні Еміратів - Zhelizna

*вібрування телефону*

З важким стогоном я тягнуся до робочого столу, щоб взяти до рук айфон. На балачки у мене взагалі немає бажання, але побачивши на дисплеї номер Асі, щось в мені йокає. Я вирівнююся в кріслі і здіймаю слухавку. 

- Слухаю. 

- Пане Халім, я п-перепрошую… - на іншому кінці проводу лунає тихий схлип, який не приховується від мене - Ви б не могли послати за мною водія або викликати таксі? Я просто не знаю адреси. 

Почуте мене сильно здивувало, адже близько години тому у Джаннат розпочався захід, куди попрямувала і Ася. Зараз ж вона тремтячим голосом просить її забрати. 

- Що трапилося? Чому ти засмучена, дівчинко моя? - останні два слова не були доречними, але тим не менше, вони вирвалися у мене. 

- Я хочу поїхати звідси. Будь ласка… 

- Добре, як забажаєш. Я виїжджаю за тобою. 

Стан Асі мені дуже не сподобався. Навіть попри те, що вона просила за нею не їхати, я вирішив не послухатися. Хочу переконатися на власні очі, що у неї все добре і дізнатися хто чи що посміло засмутити це юне дівча. 

***

Дорога до резиденції, де відбувався захід, у мене зайняла близько тридцяти хвилин. За цей час я встиг порушити правила дорожнього руху і ще більше роздратуватися. Я двічі телефонував до Маліки та Джаннат, але жодна з жінок не взяла від мене слухавку.

Ася чекала на мене біля великих металевих воріт та переминалася з ноги на ногу. Весь її вигляд кричав про те, як їй не подобається там знаходитися і це мене дивувало. 

- Пан Халім? - я припарковую авто біля дівчини і виходжу з нього, щоб поглянути чи з нею все гаразд. 

- Ти в порядку? - Ася виглядала неймовірно, але компліменти залишилися неозвученими, коли я побачив червоні очі, наповнені слізьми - Що трапилося?

- Усе добре, пробачте, що змусила вас приїхати сюди.

- Я бачу, що це не так. Сідай у машину, ми поговоримо, але не тут. 

- Добре. 

Ася покірливо сіла на пасажирське сидіння і пристебнула пасок безпеки. Перш ніж виїхати з території резиденції, я встиг побачити, як на вулицю вибігла Маліка, а за нею Джаннат. Якщо домоправителька була схвильована, то моя колишня, навпаки, роздратована. На мить наші з нею погляди зустрілися і я помітив те, що моєї появи тут ніхто не чекав.

- Ти хочеш, щоб я одразу відвіз тебе додому чи довіришся мені і дозволиш врятувати зіпсований вечір? - я звичайно міг зробити все по своєму, але думка Асі для мене була важливою. 

- Довірюся вам. 

- Що ж, якщо так, то я везу нас у своє улюблене місце. Мені б хотілося, щоб ти розповіла за те, що трапилося по дорозі, щоб решту вечора ми не псували негативом. 

***

Поява пана Халіма стала для мене найкращою подією за цей вечір. Я рада, що він самостійно вирішив приїхати, а не прислав за мною водія, бо його аура та присутність дозволяє мені розслабитися і відчути себе захищеною. У мене таке вперше з малознайомою людиною. 

- Насправді, нічого катастрофічного не трапилося. Просто я себе вперше відчула білою вороною. Я… - у голові одразу спливли спогади того, як на мене всі прискіпливо дивилися. Ще ніколи я не була у такому центрі уваги, щоправда, у негативному контексті. Але я не знала, як сказати пану Халіму про те, що його колишня познущалася з мене.

- Я бачу, що ти з себе по слову витягуєш. Ти можеш мені говорити прямо, не підбираючи слів. 

- Виявляється у цього заходу був суворий дрес-код. Усі запрошені гості були або в білих сукнях, або в костюмах. Декорації та квіти також були в цьому кольорі. І тільки я, як дурепа, виглядала червоною плямою на фоні присутніх. Стільки уваги одразу я ще не отримувала.

Мало того, що я добряче спізнилася, так щей викликала такий ажіотаж. Жінки між собою перешіптувалися і навіть не приховували своїх поглядів. А от Джаннат тільки посміхалася. Було видно, що вона навмисно не попередила мене про дрес-код. 

- Я про це вперше чую - пан Халім стискає кермо сильніше і я розумію, що він розгніваний - Якби я знав хоч щось про дрес-код, то б не допустив того, щоб ти виділялася. Це якесь кляте непорозуміння. Пробач, Асю, будь ласка. 

- Ви не маєте переді мною вибачитися. Навпаки, я вам маю дякувати за увагу. Пан Халім, ви підібрали таке гарне для мене вбрання, що на мить я себе відчула принцесою. 

- Ти і є принцеса - про те, що означають слова чоловіка я можу тільки здогадуватися - Окрім вбрання, що ще тебе засмутило? 

- Перешіптування за моєю спиною. Я багато чого не розуміла, бо не знаю вашої мови, але по відчуттях мені було некомфортно. Дві пані, які сиділи поруч зі мною, певно здогадалися, що я розмовляю англійською і вирішили навіть не приховувати своєї неприязності до мене. 

- Що вони тобі сказали? 

- Що я надто щаслива. З’явилася не ясно звідки, швидко одружила на собі пана Мухаммада, а після шлюбної ночі стала вдовою. Я почула про те, що я шайтанова жінка і таких, як я варто остерігатися. Мене навіть відьмою назвали. 

У душі залишився осад від того, що я була змушена слухати про себе такі речі. Як на зло Маліки поруч не було, а самостійно себе захистити я не могла. Тому я вирішила, що немає сенсу залишатися там на потіху тим жінкам і Джаннат. Я знала, що буду зайвою, але я не уявляла наскільки.