У полоні Еміратів - Zhelizna

- Щоб ти там собі не надумала, я точно не дозволю тобі собою жертвувати. Навіть, якщо ми і вирішимо втілити твій план у життя, ним буду займатися тільки я. 

- Але…

- Ніяких “але”, Асю. Ти будеш у безпеці, іншого я не дозволю.

***

З появою Джаннат і Лії у домі я почала відчувати себе зайвою. Колишня дружина пана Халіма одразу почала встановлювати свої правила та порядки, яким мав слідувати персонал. І я була здивована тому, що всі її слухали без заперечень. Навіть Маліка ходила радитися з нею і це мене сильно дратувало. Домоправителька була єдиною моєю подругою у клятих Еміратах, з якою я могла про все поговорити, а тепер я все більше спостерігала її у компанії тієї жінки, якої так багато стало в цьому домі.

Десь у глибині душі я просто ревнувала. Тільки я не розуміла чому. Пан Халім і далі до мене ставився добре. Щоправда, я більше не мала можливості поспілкуватися з ним наодинці. Все більше часу він проводив зі своєю донечкою, а разом з ними була Джаннат. Декілька разів я була свідком сімейної ідилії та бачила на обличчі тієї жінки якусь недобру посмішку у мою сторону. 

Не скажу, що ми з нею багато спілкувалися за минулий тиждень. Більшість нашого контакту відбувалося за спільними прийомами їжі, на які у мене взагалі не було бажання ходити. Але з поваги до пана Халіма доводилося це робити. 

Мене дратував погляд тієї жінки та якісь дрібні зауваження, які вона квапилася зробити. Ніхто з присутніх в домі не вказував мені на незнання традицій, але Джаннат робила це при кожній можливості і найгірше, що це було в присутності пана Халіма. У такі моменти я відчувала себе дуже ніяково. 

Щоправда, мені була комфортною присутність Лії, за якою було цікаво спостерігати. Ця маленька дівчинка мені подобалася своєю щирістю та невинністю. А ще вона була надзвичайно схожою на свого батька і це мене чомусь дуже розчюлювало.

Навіть зараз, я просто не могла пройти повз Лію, коли вона бавилася під наглядом няні. У голові одразу з’явився образ мого Артема, за яким я шалено скучила. Саме його поява у моєму житті навчила мене гарно ладнати з дітьми. 

- Я можу приєднатися до тебе?  - на мене кілька секунд здивовано дивляться, а далі з посмішкою відповідають: “Сідай”.

По дивану стукає маленька долонька і я приземляюся на те місце, де вказала маленька принцеса Аль-Біші. 

***

- Що вирішила Ася з раутом? Вона поїде на нього? - Маліку я перестрів після своєї ранішньої молитви біля дитячої кімнати Лії. 

- Юна пані боїться туди йти. Каже, що не знає як правильно себе поводити і взагалі на її думку вона буде там зайвою. На жаль, вона не дуже впевнена в собі. 

Почуте мені не сподобалося. Мені хотілося, щоб Ася за час перебування в Дубаї змогла побачити якомога більше різних його сторін. Ідея Джаннат мені здалася хорошою. Не щодня можна потрапити на подібні заходити і отримати гарні знайомства, які завжди потрібні в житті. 

- Я намагалася з нею погов… - договорити Маліці я не дав взмахом руки. Жінка спочатку не зрозуміла мого жесту, але подивившись уперед вирішила послухатися. 

- У тебе таке гарне волосся - картина, яку я побачив, викликала у мене дуже цікаві емоції. Я був здивований тому, що Ася покірливо сиділа на землі, доки Лія розчісувала її світлі пасма.

- У тебе ще гарніше, особливо, коли мама тобі робить зачіски. 

- Але я б хотіла мати таке волосся, як у тебе. Воно таке довге і гарно переливається на світлі. У моєї ляльки схоже, але на ньому важко плести коси. 

- А ти вмієш їх плести? 

- Вмію, мене мама навчила. 

- Тоді заплетеш щось мені? 

Обличчя моєї Лії загоряється радістю від пропозиції і це змушує тепло розлитися по моєму тілу. Мені надзвичайно приємно, що Ася знайшла підхід до моєї доньки і зробила це не для зайвих очей, не тому щоб привернути до себе увагу. 

- Я тоді буду використовувати найкращі свої резиночки.

- Я довіряю вам, маестро. 

Щоб не зіпсувати момент, я вирішив, що нам з Малікою варто піти. Нехай Ася з Лією побудуть трохи удвох, щоб краще познайомитися. Я ж у цей час поговорю з домоправителькою.

- Хочу, щоб ти переконала Асю поїхати ввечері. Нехай вона хоч трохи розважиться. 

- Я спробую, але нічого не обіцяю.

- Якщо погодиться, то дай мені знати. Хочу, щоб вона там виглядала найкраще і відчувала себе комфортно. 

- Добре, пане Халім. Якщо я вам більше не потрібна, то піду до наших дівчат, щоб роздати їм завдання. 

Як тільки Маліка повертається до своєї роботи, я вирішую знову підійти до дверей, щоб підглянути за донькою і Асьою. Надто ця картина запала мені у душу. Десь на підсвідомості я розумів чому, але з розумом я не хотів цим ділитися.