У полоні Еміратів - Zhelizna
Нашого батька поважали, як шейхи, так і прості робітники, які багато років працюють на нашу родину. Тому ми з братом почали робити все, щоб не заплямувати його світлу пам’ять.
Зараз ж я залишився один і на моїх плечах відповідальність за спадок, який потрібно всіма силами підтримувати. Тому було вирішено зібрати наших партнерів, щоб обговорити подальшу співпрацю, за яку тепер я відповідатиму самотужки.
***
- Маліка, потрібна допомога? - жінка, яка складала стоси з простирадлами, мало не підскочила на місці після мого звертання.
- О Аллах, пані, як же ви мене налякали - домоправителька поставила руку на серце, яке напевно мало пришвидшитися. Я й не думала, що зможу її так налякати своєю появою.
- Пробачте, я не хотіла.
- Нічого, я просто не чула, як ви прийшли. Щось трапилося?
- Ні, все добре. Мені просто так набридло сидіти у спальні. Ви єдина з ким я хоч трішки можу поговорити, бо решта мене сторониться.
- Не звертайте на них уваги. Вони просто не знають вас, тому і не йдуть на контакт.
- Ви мене теж не знали, але все одно були такі люб’язні. Я вам дуже дякую.
- Пані, перестаньте дякувати - Маліка ставить простирадло на дошку для прасування і накриває мою долоню своєю - Просто я одразу відчула, що ви хороша людина.
- І я це також відчула. Ви дуже добра і… - я роблю паузу, щоб правильно сформулювати речення - … пан Халім теж здається хорошим.
Слова звучать дуже тихо і я двічі поглядаю за спину, щоб упевнитися, що двері зачинені, і нас ніхто не почує. Не хочу зайвих пліток або, щоб пан Халім почув, як я його обговорюю.
- Повірте, пані, це так і є. Вони з покійним паном Мухаммадом зовсім різні. Я знаю пана Халіма ще з юнацьких років, а тому з впевненістю можу сказати, що це людина честі, яка буде з добрими намірами. Можливо, на початку він здаватиметься суворим, але згодом ви побачите, що це не так.
У Маліки була на обличчі посмішка, коли вона розповідала про пана Халіма. Про мого покійного чоловіка жінка так не говорила. То, можливо, варто їй повірити? Я просто так втомилася від страху і недовіри…
- Він сказав, що тепер голова цього дому. Його сім’я також сюди переїде? - мені б хотілося, щоб у цій будівлі з’явився хоч хтось крім Маліки, з ким я зможу трішки послікуватися, бо стіни починають тиснути.
- Ой ні, на жаль, пан Халім давно не живе зі своєю сім`єю.
- Чому? - цікавість мене погубить.
- У 19 батько одружив пана Халіма на доньці свого давнього друга. Для нас це звична традиція, коли батьки домовляються про шлюб. Пара прожила разом 14 років і народила прекрасну донечку Лію. Щоправда, пан Халім так і не зміг покохати свою дружину - голос Маліки був сумним і наповненим співчуття.
- Прожили… це ж у минулому часі?
- На жаль, чи на щастя, це так. Через кілька років, після смерті батька, пан Халім отримав згоду на розлучення від дружини. Вони розійшлися мирно та навіть разом переїхали до США, щоб спільно виховувати пані Лію - не знаю чому, але по шкірі пройшлися мурашки від почутого. Я здивована, що у цих людей щось може цивілізовано відбутися.
- Давно вони розлучилися?
- Дайте пані згадати… - Маліка зробила паузу і почала підрахунок - Це пану зараз виповнилося 38, а розлучилися вони, коли йому було… років п’ять тому. Дай Аллах мені пам’яті, геть таки важко щось згадати.
Доки домоправителька торочина, що вже старіє і нічого не пам’ятає, я думала про те, що чоловік не виглядає на свій вік. Те, що він дуже дорослий я бачила, але не думала, що наскільки. У якійсь мірі я знову відчула дискомфорт, особливо згадуючи слова про те, що пан Халім тепер відповідає за мене.
- Пані, ви так сильно замислилися. Щось не так?
- А? - Маліка змусила мене винирнути зі своїх думок і повернутися до реальності - Ні, усе добре. То я можу вам допомогти?
- Я уже сама завершую, але ви можете зі мною посидіти, якщо цього хочете.
- Дякую.
***
Зустріч з партнерами затягнулася до самого вечора. Було піднято багато запитань, що стосувалося подальшої співпраці, а також юридичних нюансів.
Мій покійний брат залишив заповіт, в якому чітко розписав, що робити з його статками у разі смерті. Нерухомість та активи переходять його дітям, а бізнес мені. Своїм синам він вирішив не довіряти сімейну справу, як і новоспеченій дружині.
Мені потрібно було шукати когось, хто б міг займатися справами у США доки я буду вирішувати їх у Дубаї. Відчуваю, що найближчі місяці я не зможу покинути Емірати.
Голова шалено боліла, коли я повернувся до кабінету брата. Працювати у мене вже не було сил, але стримати обіцянку я мав. Ася просила доступ до коштів. Вдома не було жодних документів, які б підтверджували відкриття рахунку на її ім’я. Тому варто шукати їх тут.
Код до масивного сейфу я знав і відкрив його без перешкод. Кілька хвилин мені знадобилося, щоб розібратися з документами, які були складені в стоси, перш ніж я знайшов цікаву теку. Вона вирізнялася з поміж білих аркушів своїм яскравим кольором, а тому я вирішив поглянути, що у ній лежить.
