У полоні Еміратів - Zhelizna

Погляд, що блукав по приміщенні, плавно зупинився на обличчі Асі, що уважно мене слухала. Дівчина більше не випромінювала страх, навпаки, я помітив якусь зацікавленість.

- Я сподіваюся, що скоро теж покину цю будівлю і повернуся додому. У мене є дві людини, які не можуть дочекатися дня, коли знову зможуть мене побачити. 

- Розкажи мені про них. Хто тебе чекає? 

***

Неочікувано я відчула себе комфортно поруч з паном Халімом. Чи це справа у його поведінці, чи то спокійний тембр голосу, але тривога, що з’явилася спочатку, почала плавно відходити. Мені навіть стало цікаво послухати його розповіді про будівлю, яка слугувала йому домом. 

- На мене чекає мама і молодший брат, які дуже сильно хвилюються через те, що я тут - я намагалася підбирати слова, щоб не сказати чогось зайвого. Насправді мої близькі до жаху налякані, адже за три тижні я тільки один раз вийшла на зв’язок. 

- Вони не хотіли, щоб ти летіла у Дубай? 

- Так, моя мама подумала, що я від безвиході вирішила податися в ескорт і благала не їхати. 

- Чому від безвиході? Щось трапилося? 

Не знаю, що у мені перемкнулося, але я захотіла розповісти пану Хамілу свою історію. Не хочу, щоб він мав про мене погану думку, враховуючи те, як пройшла наша остання розмова. Можливо він зглянеться наді мною і дозволить поїхати додому. 

Тому я почала з самого початку. Розповіла про народження брата, його хворобу і вчинок батька, який залишив сім'ю. Я не звикла скаржитися і отримувати жалість. Мало хто з мого оточення знав про ситуацію у моєму житті. Але чомусь цьому чоловікові я виріша довіритися. Щоправда, про викрадення я так і не змогла наважитися розповісти. Побоялася, що мені не повірять і пан Халім обере сторону покійного брата, який для всіх був благородною та добропорядною людиною. 

- Твій батько вчинив низько, у моєму розумінні він не чоловік. 

- Мені вже байдуже. Його давно немає у нашому житті. Є тільки я, мама і мій братик, яким я мушу допомогти. 

- Мій брат пообіцяв допомогти твоїй сім`ї? Тому ти погодилася на шлюб? - питання мене ставлять у ступор. Я розумію, що маю збрехати, але слова застрягають у горлі. Тому з себе я можу видавити тільки кивок головою. 

Мені ніяково за те, що я не можу сказати пану Халіму правду. Він не здається поганою людиною, а але я не знаю як він може відреагувати на реаліність. Тому і мовчу. 

- Якщо я змушена бути в цьому домі, щоб не заплямувати світлу пам'ять покійного, то можна вас попросити про одну послугу? 

- Так, можеш. 

- Маліка розповіла мені, що таке махр і сказала, що частиною мого подарунку є рахунок у банку на моє ім’я. Я хотіла скористатися тими коштами, щоб купити телефон для зв’язку з рідними і відправити їм трохи грошей. У брата зараз обстеження у столиці і мамі потрібна допомога - прохання змусило мене сильно розхвилюватися. Я дуже ніяково себе почувала, а тому навіть опустила голову, щоб не бачити погляд пана Халіма. Мені так незручно просити в нього гроші. 

- Думаю, що з цим проблем не буде. Крім телефону і грошового переказу ще щось потрібно? 

- Ні, тільки це. Я вам буду дуже вдячна за допомогу - погляд обережно піднімається вгору і натикається на чорні очі, які здаються мені глибокою безоднею. Хочеться відвернутися, адже у мене складається таке відчуття, ніби от-от і я стану жертвою гіпнозу. Та тільки сильна аура пана Халіма не дає мені такої можливості. 

- Якщо буде щось потрібно, то звертайся. Тепер я голова у цьому домі і несу відповідальність за тебе. 

На цьому наш діалог завершився. Мені побажали смачного сніданку та залишили на самоті з шаленим серцебиттям, яке я кілька хвилин вгамовувала. 

Не розумію, що мене  так розхвилювало. Можливо, причина в тому, що я озвучила прохання? Або… просто мені ніяково у присутності цього чоловіка, який виглядає ніби добрим, але все одно мене лякає? 

Думок багато і всі вони різні. Мене тільки гріє надія, що пан Халім допоможе і я зможу бути постійно на зв’язку зі своїми рідними. У моїй ситуації це вже буде чимось нереальним. 

***

-  Ас-Саляму алейкум, пане Халім. Раді вас вітати - Хуйсей, братів секретар, вийшов до мене з-за столу для обіймів.

-  Ва-алейкум ас-салям, Хусейне. Давно не бачилися.

- Прийміть мої співчуття. Нехай Аллах упокоїть душу нашого пана Мухаммада. 

- Амінь. 

- Я усіх зібрав, як ви і просили. На вас очікують у конференц-залі. 

- Тоді не будемо змушувати людей чекати на нас. 

З братом ми багато років вели сімейний бізнес пліч-о-пліч, відтоді, як нашого батька не стало. У нас ніколи не було ні суперечок, ні змагань між собою. Я знав, що він старший, а тому поважав його і намагався врегульовувати конфлікти до того, як вони могли з'явитися. Щоправда, ми ніколи не були близькими і це далося в знаки. Навіть про його весілля я дізнався останнім. 

Поділити ролі у спільній справі було не складно. Мені хотілося свободи і незалежності, а тому було прийнято рішення, що я спробую відкрити декілька магазинів з прикрасами у США. Америка завжди приваблювала мене, тому я навіть не вагався над відповіддю. Брат ж зі своєю консервативністю залишився у Дубаї і почав розширювати сімейну справу по всьому ОАЕ.