Небезпечний - Ніколь Кові

-Добре.-відповіла вона.-Коли стомишся сидіти скажи, зробимо перерву.-сказала дівчина, готуючи всі необхідні матеріали.

Я не стомлюся, крихітко.

Кілька хвилин і ось вона вже торкається мого тіла. Чомусь від її дотиків по тілу розходиться тепло, яке я раніше не відчував. Та коли голка проходить крізь шкіру, я концентруюсь зовсім на іншому. На тому, що я ще досі живий.

-Ти давно тут працюєш?-запитую я і Софі трохи напружується.

-Два тижні.-відповідає вона і я розумію, що це дівчисько зʼявилось в Паялі на днях.

-Чому ти тут працюєш?-знову питаю я і блондинка задумується. Вона ще не знає, що до ранку, я все про неї дізнаюсь, якщо вона не розкаже сама.

-Я живу неподалік. В мене були деякі проблеми, тож Ремі дозволив працювати разом з ним.-відповіла вона і я посміхнувся. 
 

Чи не страшно тобі, крихітко жити в Паялі?

Моїм думкам завадила сама Софі. Вона торкнулась мого коліна, змушуючи мене трохи відвести його вбік і тепер вона буквально стояла між моїми ногами і вимальовувала лінії на моєму плечі.

Я облизав губи. Хотілось торкнутись її просто зараз. Відволікти від процесу.

Таких гарних чистих дівчат я ще ніколи не бачив. Така спокійна, не кидається до рук, ніби бродяча собака. Вона виглядала ніжною і безперечно такою і була. А це зводило з розуму.