Небезпечний - Ніколь Кові

СОФІ КЕРР
 

Мені довелось набратись зусиль аби піднятись о восьмій ранку. Очі почервоніли від нічної істерики, мені снились жахи, повʼязані з моїм минулим життям. Я довго стояла під теплою водою, аби з обличча зійшли набряки. Висушила волосся, намастилась кремом. Додала трохи макіяжу, аби приховати жахливі синці під очима. Зібрала довге волосся в гульку і відчула гостру необхідність підстригтись та пофарбуватись в чорний. Мене дратувала нейморвіна схожість з матірʼю і я хотіла це змінити.

Дверцята шафи скрипнули, коли я їх відчинила. Особливого вибору в одязі я не мала. З дому я забиралась майже без нічого, тож натягнула чорну кофтинку, аби не замаститись фарбою в салоні і чорні вчорашні джинси. Старенькі ванси сюди чудово підходили і до всього були зручні.

Ранок я витратила на похід в магазин, потім приготування більш менш ситного сніданку і вже об одинадцятій була на роботі.

Ремі якраз відпустив клієнта і сидів в кріслі, закинувши ноги на стіл, та курив, переглядаючи щось в телефоні.

-Привіт.-нерішуче почала я. Мені було соромно за свої вчорашні слова, адже друг буквально врятував мене від життя під сміттєвими баками і я багато чим йому зобовʼязана. Помітивши мене, рудий схопився з місця і міцно мене обійняв.

-Пробач, люба. Я дійсно не повинен був просити тебе забрати Кемерона. Я знав, що він той ще ідіот, тож не мав цього робити. Ти вибачиш мене?-запитав він, тримаючи мене за плечі і дивлячись своїми бурштиновими очима на мене.

-Ні, це ти мене пробач, Ремі.-видала я.-Ти мені так допоміг, я не повинна була на тебе кричати.-сказала я і на мої очі набігли сльози.

-Дрібниці!-вигукнув Ремі і я пропустила кілька сльозинок від полегшення. Хоча б з ним все вирішено.

Я сіла на своє робоче місце, а Ремі влігся на мою кушетку.

-Давай краще поговоримо, про вчорашнє. Що клятів Тернер від тебе хотів?-запитав хлопець і я зітхнула.

-Не знаю. Він мене лякає. Він був весь побитий і допитувався про мене. А ще коли подзвонив Нік, Кемерон вимкнув мій телефон. Він буквально притиснув мене до столу, я думала, що це погано закінчиться. Він небезпечний.-розказала я і Ремі пирснув.

-Звичайно він небезпечний. Він можна сказати одна з найвідоміших людей Паяла. Ти знала що він сидів?-запитав Ремі так, ніби ми обговорювали якусь дрібницю.

-Звідки мені було знати?-відповіла я і пожала плечима, та не дивлячись на вмовляння мозку припинити розпитувати про брюнета, я не змогла втриматись.-Що ще ти про нього знаєш?

-Оооо...-протягнув Ремі.-Я багато чого знаю, Софі, але не впевнений, що всі плітки правдиві.-він відкинувся на кушетку і склав руки на грудях.-Кажуть що він сидів за побиття. Пів року. А ще я чув що насправді він не місцевий, а просто перебрався сюди.-розказав Ремі.

-Не схоже на правду. Здається насилля і хуліганство Паялу у нього в крові.-додала я і Ремі кивнув.

-Ще я знаю, що він має гарні звʼязки. В нього є дах так би мовити.-якось хитро розповів друг.-А ще я знаю що він приймає участь у нелегальних боях. Знаєш, коли роблять ставки на одного з бійців.

-Певно тому він був побитий.-прийшла до логічного висновку я і Ремі кивнув.

-Загалом, з ним краще не звʼязуватись. Я мав би подумати про це, коли просив тебе зробити йому тату. Але я й гадки не мав, що він чіплятиметься до тебе. В нього стільки дівчат, що важко й уявити як він з усіма може впоратись.

-Ти про що?-не зрозуміла я, а потім почервоніла від сорому. Я не мала обговорювати особисте життя Кемерона Тернера. Я взагалі не мала нічого про нього знати, адже більше не збиралась з ним бачитись.

-Я про те, що він якась секс машина. Як мінімум так кажуть. Але він дійсно виглядає в біса гарно. Я б хотів бути хоч трохи схожим на нього. Дівчатам подобаються брутали і ледь не кожна уродженка Паялу, хоче залісти до нього в штани.-відповів Кемерон і поглянув на мене.

-Я не така.-чомусь відповіла я і він засміявся.

-Звісно ти не така, Софі. Я й не мав цього на увазі.-весело відповів Ремі і мені здалось, що я ще більше розчервонілась. Клятий Кемерон буквально захопив мої думки. Я ще ніколи в житті не зустрічала такого холодного погляду, такого напору. Він дійсно просто жахливий.

Раптом телефон Ремі задзвонив на сусідній кушетці і рудий встав з місця йдучи до нього. Він безтурботно взяв в руки телефон і поглянув на мене.

-Про вовка промовка.-скорчив гримасу він. Я зрозуміла що це Тернер і мої руки зрадницьки затремтіли.

____________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

-Привіт, Кем.-почув я на тому кінці дроту. Ремі здавався веселим і це мене дратувало. Я не перший день знав цього рудого і іноді мені хотілось розбити його голову об стіну, через його постійний позитивний погляд на життя.

-Мені потрібно доробити тату.-без вітання почав я.

-Я звільнюсь десь о восьмій.-відповів хлопець і мої губи вигнулись у єхидній усмішці.

-Софі Керр.-сказав я і відчув гостру тишу у відповідь.-Вона доробить тату.-наказав я і Ремі закашлявся.

-Вибач, вона не може. Вона захворіла і її певно ще довго не буде на роботі. Здається щось серйозне.-відповів рудий і я цокнув язиком.

-Не гарно брехати, Ремі.-протягнув я не в силах прибрати цю усмішку з вуст.

-Пробач, Кем, але вона не робитиме тобі тату.-вже зовсім іншим, серйозним тоном відповів хлопець. Мені це починало набридати.

-Я буду близько девʼятої.-завершив я і відключився.

Певно крихітка сильно злякалась мене. Але я й не думав відступати. Вона безсовісно заполонила всю мою голову і змушувала тіло нити від бажання торкнутись до неї. Я вперше відчував таке. Ще жодну дівчину я так не хотів, як її. Ніколи.

І мені хотілось їй за це помститись.

-То ти знайшов собі нову іграшку?-запитав Шелбі, сидячи поряд зі мною на сходах, що вели в мою квартиру і наслюнявивши пальці, відраховував гроші з загальної пачки.