Заборонений плід - Валерія Дражинська

- Джино, - зітхає поблажливо, - Ти...

- Хлоя, ти забула, як батько вчив до мене звертатися? Я нагадаю! Читай по губах, якщо англійську не розумієш, - викладаю свою шикарну трійку на стійку ресепшну і, спираючись руками, наближаюсь максимально близько до помічниці, попа зависає в повітрі, - Єв-ге-нія Ми-хай-лі-вна! І ніяк не інакше. Я розумію, що тобі складно запам'ятати настільки важке українське ввічливе звертання, але ти вже постарайся, якщо займаєш таку посаду. 

Ззаду лунає глухе покашлювання. Повільно опускаюся на підлогу і, з чарівною посмішкою, повертаюся на джерело звуку. Киваю, на знак привітання приголомшеним глядачам. Заважає вологе волосся - лізе в очі, рот, навіть у ніс. Психую, але намагаюся цього не показувати.

- За десять хвилин одяг, мого розміру, має бути в мене в кабінеті, - все одно, що мене там не буде.

Знову з покер-фейсом спускаюся ліфтом униз. Подалі звідси. Не моє це! Нехай карає як хоче! Це моє перше відкрите протистояння проти Діминого режиму.