Заборонений плід - Валерія Дражинська

Женя

Повний ефект від царственого кивка псує мій зовнішній вигляд. Але я максимально незворушно шефствую в кабінет гендиректора. Заходжу без стуку. Діма, який копирсався в паперах на столі, різко підкидає голову та грубо гаркає:

- Чого тобі? - здається, у когось настрій зіпсувався.

- Не звертай на мене увагу, - спокійно йду в кімнату відпочинку, - Я душ прийму. Ти ж не проти?

Відповідь мені не потрібна та Діма чудово це розуміє. Як і те, що сам винен у моєму нахабстві. Банальна віддача за ранковий прикол. Не потрібно було мене так сюди тягнути.

Уже взявшись за ручку дверей я, дещо згадавши, обертаюся. Встигаю вловити куди він дивиться. На мою попу. Не поспішаючи та не ховаючись, він повільно веде поглядом по напівоголеному тілу, зупиняючись на обличчі. Запитально підводить брову. Різко, немов обухом по голові, приходить розуміння, чому я вважаю його поведінку дивною, не такою як зазвичай. Після мого повернення він дивився на мене по-іншому. Не байдуже. А ніби оцінююче, чи що!

Надію, що було спалахнула, я відразу ж засунула глибоко та надовго. Досить! Прочистивши горло, все ж видала холодним тоном:

- Там твій цербер скоро мені має офісний одяг тобі в кабінет доставити.  

- Цербер? - усміхається.

- Хлоя! - пояснюю з посмішкою, хоча він і сам прекрасно зрозумів, кого я мала на увазі, - Адже вона тебе до всієї жіночої статі ревнує і люто охороняє, - оскільки Діма мовчить, я продовжую, схиляючи голову в бік, - Ти хіба не помічав?

- Навіть до тебе? - вкрадливо цікавиться, одразу ж уловлюючи суть розпочатої розмови.

Я злегка червонію, але відступати не збираюся, раз сама підняла цю тему.

- А я по-твоєму не жінка?

- Ні, Женя! Для мене ти дочка Михайла, - дає він різку відповідь на всі мої не висловлені запитання.

Діма бачить, що зі мною відбувається. І обрубує на корені. Робить все правильно. Мені це потрібно було. Щоб остаточно відпустити.

- Добре!

- І так, Жень! - зупиняє мене, коли я майже зачиняю за собою двері, - Після душу на тебе чекає плідна робота з цербером.

- У сенсі?

- Ти мені подала гарну ідею. Я спочатку не з того почав. Хлоя як ніхто інший обізнана про справи компанії. І вона дуже цінний та старанний співробітник. Тобі буде корисно набратися в неї досвіду та заодно відшліфувати ділову етику.

- Як скажеш! - мило посміхаюся, а щойно зачиняю двері душової, зі злістю запускаю сумочку в стінку.

Тільки через мій труп! Він і з цією спить, раз її захищає. Досить! Мені вистачило вже приниження, коли він змусив мене виправдовуватися перед своєю нічною брюнеткою. Не буду таке терпіти. Ще перед його бабами підлабузнюватися? Вибачте!

Із сумочки витягаю телефон із тріснутим екраном, але, на щастя, ще робочий. Нудьгуюча Хана згодна на будь-яку авантюру, навіть із хворою головою. Обожнюю свою подругу. І нехай Діма карає як хоче, з голоду не помру. І навіть без шопінгу зможу прожити місяць. Або навіть два!

Прийнявши душ та обмотавшись рушником, виходжу в кабінет. А чого мені соромитися - я для нього не жінка. На Діму демонстративно не звертаю уваги. На дивані красиво розкладено мій одяг. Хлоя не підвела або просто побоялася. Не важливо! Ще б із розміром не начудила. Поки я роздивлялася милу повітряну сукню кольору кави з молоком, за спиною пролунав скрегіт зубів. У тиші офісного кабінету звук прозвучав ефектно.

- Женя, ти не в спа! Іди вдягнися і приступай до роботи. У мене зараз зустріч. Будь добра, поводься пристойно, - кинувши на нього швидкий погляд і відзначивши злу фізіономію, вирішила завчасно не нариватися.

Підхопивши коробку зі взуттям, ретирувалася назад у кімнату відпочинку.

Майже з розчуленням в очах дивилася в дзеркало, як же я не помилилася в цій твар... милій старанній дівчині. Блискавка замка "зависла" ще в районі стегон. Подальше насильницьке просування цього непросувного об'єкта призвело до псування майна. Також і шикарні літні босоніжки Louis Vuitton виявилися на два розміри меншими.

Зловтішно одягла своє вчорашнє клубне вбрання, в якого була відсутня наявність взуття. Побачивши мене, Діма вже просто втомлено зітхнув, а ось двоє молодих чоловіків, що сиділи навпроти, подивилися на мене з явним інтересом.

- Женя, що знову не так? - уже в спину пролунав холодний голос.

- Твоя помилкова впевненість у компетенції своєї помічниці. Або в її професійній діловій етиці! - останнє речення було сказано у відчинені двері, де навпроти ресепшну на дивані розташувалося троє представницьких чоловіків та одна дуже ефектна жінка років сорока - сорока п’яти.

- Євгеніє Михайлівно, - єлейним голосом заспівала Хлоя, - Що трапилося? Вам розмір не підійшов? Ви вибачте, але я вас так рідко бачу, а молодий організм швидко росте. Ви не хвилюйтеся, на майбутнє я це врахую!

- Да без проблем, Хлоє! - шаленій потребі вирвати патли цій виконавиці заважали свідки, що сиділи ззаду, та й виховання, - Я тебе навіть мотивую - доки не вгадаєш мій розмір, усі твої помилки за твій власний рахунок.