Бажаю твою сестру - Джулія Ромуш
Ранок починається для мене не найкращим чином. Він починається з ломоти у всьому тілі й жахливим почуттям провини, коли я, розкривши очі, бачу поруч із собою сплячого Тая.
Перше що я роблю, так це закриваю долонями рот, коли зовсім забувши про те, що хлопець може прокинутися, голосно і виразно вимовляю:
- Капець!
Поворухнувшись в надії виповзти з-під ковдри, я роблю тільки гірше, тому що рука Тая моментально падає на мою талію, і притягує мене до себе.
Серце моментально зривається і падає вниз. Від його дотиків збивається дихання, частішає пульс і думки наче затуманюються. Я повертаюся в минулу ніч.
Навіть після того, як ми провели її разом, він все одно діє на мене так. Невже це ніколи не припиниться?
Від його дотиків тіло завжди буде підкидати як від розряду струму? Не знаю.
Я знаю тільки одне - мені потрібно піти звідси поки він ще спить. Потрібно втекти. Я не готова говорити про це. Не готова бачити глузливий погляд Тайлера і не готова відповідати на його дурні питання. Не думаю, що у мене вистачить сил навіть в очі йому подивитися.
Зачекавши пару хвилин і, дочекавшись поки рука Тая розслабиться, я роблю ще одну спробу до вивільнення, і в цей раз у мене все виходить.
Мчу в ту кімнату, яку він виділив мені для сну і швидко, дуже швидко натягую на себе речі. Тільки в процесі одягання розумію, що забула трусики в його кімнаті. Але туди я не повернуся навіть під дулом пістолета.
У мене немає виходу, крім як одягти штани на голе тіло і бігти в сторону виходу. І тільки коли розкриваю двері, помічаю боковим зором, що на вулиці все ще йде дощ.
- Чорт! Чорт! Чорт! - Видаю голосно і тут же підстрибую від власного крику, затискаючи рот рукою. Дурепа! Яка ж я дурепа!
Озираюся на всі боки, сподіваюся знайти хоч щось, що може мені допомогти в цій ситуації. Але крім пари кофт та бомберів в передпокої я більше нічого не бачу. Навряд чи його форма баскетболіста може мені в чомусь допомогти.
І то, якщо я заберу його форму, то цей придурок уже ввечері буде біля мого будинку, з вимогою повернути її назад. Так що я вибираю першу-ліпшу кофту. Ту, що висить ближче до мене і, накинувши її на себе, вибігаю з квартири Тайлера.
