Дотик - Колін Маккалоу
— Недоліком твого навчання в Англії є те, що у тебе в Кінросі немає друзів-однолітків, сину, — сказала Рубі. — Тому, боюся, твій вісімнадцятий день народження пройде в компанії таких старих та занудливих жінок, як я та Елізабет. Ми завжди можемо запросити в гості священика англіканської церкви, ну і, звісно, мера міста, тобто Суня.
— Якщо чесно, мені не потрібно, щоб відзначався мій день народження, мамо.
— Це не потрібно нікому, але це не змінює того факту, що він однаково буде відзначатися. — На обличчі Рубі з’явився пустотливий вираз. — Шкода, що ти не привіз із собою свою райську пташку.
— Райську пташку? — здивувалася Елізабет. — Нелл, не длубайся в їжі. Якщо не хочеш їсти, іди геть.
І Нелл пішла, кинувши на Рубі погляд, сповнений пекучого докору.
— Райська пташка, — пояснив Лі, коли Нелл нарешті вийшла, — це дама, у якої привабливості більше, аніж добропорядності. Я маю одну таку в Англії.
— Господи! Рано ж ви починаєте, Костевани! — в’їдливо мовила Елізабет.
— Принаймні, Костевани не такі занудливо-добропорядні, як дехто! — відрізав Лі.
З кам’яним виразом обличчя Елізабет підвелася з-за столу.
— Я мушу йти додому. — І відразу ж вийшла, гукнувши Джейд.
Лі уставився на матір, звівши одну брову.
— Нарешті я пробудив емоційну реакцію у мадам Крижана Бурулька, — мовив він з роздратованою міною.
— То була моя помилка, мені не слід було торкатися цієї теми. Ой, Лі, я не народжена для правильного поводження з пристойними людьми! — скрикнула Рубі. — Усе, що я хочу, — це оживити огидно-монотонне життя цієї бідолашної закомплексованої дівчини! Зазвичай моя вульгарність чимало її забавляє, навіть коли я її шокую. Але явно не сьогодні.
— Це все через мене, мамо. Не знаю чому, але Елізабет мене не любить. — Він зсутулив плечі. — Однаково я не міг подарувати їй отієї образи, яку вона тобі кинула. Мабуть, її не навчили, що коли ти когось ображаєш, то мусиш бути готовою почути образу у відповідь.
— Ох, сину, я так сподівалася, що ви заприятелюєте! — Рубі стиснула йому руку. — Гадаю, нам слід вибачитися.
Раптом його очі стали холодними як крига і зловісними.
— Та я скоріше помру, аніж вибачатимуся! — злобно кинув він, різко підвівся і вийшов.
Спершись ліктями на стіл, Рубі сиділа посеред руїн обіду. Обхопивши голову руками, вона скривилася на свою тарілку. Тепер уже точно дня народження не буде.
Перевдягнувшись у бавовняні брюки, Лі пішов до локомотивного депо, де в неділю нікого не було, і знайшов одного залізного коня, що був частково розібраним. Він швидко віднайшов причину поломки і став ремонтувати, намагаючись позбутися поганого настрою. І лише через кілька годин він згадав, що так і не підірвав свій динаміт. Тепер, коли Елізабет порвала з жахливими Костеванами навіть дипломатичні стосунки, як же ж він досягне Александрової мети?
Гнів та образа, що їх відчувала Елізабет, мало відрізнялася від гніву та образи, що їх відчувала Нелл. Родина йшла до Кінрос-гаусу в загрозливій тиші, яку час від часу порушувала Анна, яка вигукувала ім’я отого нестерпного та гонористого молодика.
— Лі, Лі! — вигукувала вона, аж поки Нелл, менш скута умовностями, ніж її матір, не крикнула сестрі, щоб та заткнулася. Сенс цього вигуку Анна збагнула з його емоційного заряду — і натомість стала завивати.
«Ну то й що — я сама напросилася, — картала себе Елізабет, що пішла сьогодні в ту компанію в готелі „Кінрос“. — Для спілкування мені достатньо Рубі, і мені не потрібен отой огидний клоун в особі її безцінного сина. Такий освічений, такий шляхетно-вихований — а тільки й спромігся, що образити мене. Гадаю, йому відомо, що ми з Александром не спимо разом, але як він сміє натякати, що я нудна й нецікава? Списана, покладена на полицю, більше не дружина — хто б казав! Той, хто користується послугами райської пташки!»
Вона й досі сичала від злості, коли Нелл раптом спитала тоненьким голосочком:
— Мамо, а я й справді зарозуміла?
— Так! Жахливо зарозуміла! Ти — ще більший хвалько, аніж твій батько, а у нього, бачить Бог, зарозумілості вистачить і на сотню людей!
Знову почулося виття; Нелл рвонула вперед, бурею пронеслася сходами до своєї кімнати і гепнула дверима перед носом у Крильця Метелика. Елізабет, яка звільнилася від Джейд та Анни, не залишалося нічого іншого, як піти до себе і розревтися. Коли сльози припинилися, вона знову уявила його — ось він, стоїть на камені посеред озера. «Він зруйнував його, — подумала з жалістю Елізабет. — Тепер я вже ніколи не зможу туди піти».
Тієї ночі горіли дві лампочки — одна у спальні Рубі в готелі «Кінрос», а друга — у спальні Елізабет. Обидві жінки походжали кімнатою, неспроможні заснути. Наморившись у депо, Лі спав як убитий, і його не мучили сни про Елізабет. Він тепер точно визначив свою поведінку: віднині і аж до свого повернення до Англії він і близько не підійде до дружини Александра.
Більше того — уранці він поцілував матір і вирушив на коні до Данлі, щоб побачитися з Дьюї, які згоряли від бажання з ним познайомитися. Рубі вирішила податися слідком в екіпажі: вони відзначать його день народження в Данлі. Генріетта була лише трошки старшою за Лі і ще жодного разу не зустрічала хлопця, який би її зацікавив. «Хтозна? — подумала Рубі. — Може, вони сподобаються одне одному. Гадаю, Дьюї не будуть заперечувати».
Але історія повторилася — як і з Александром та Софією. Генріетті страшенно сподобався Лі, а він її зовсім не помічав.
— Господи, що ж не так з нашими дітьми? — невдоволено спитала Рубі в Констанци.
— Якщо коротко, сталося те, що вони — це не ми, Рубі. Однак мені здається, що тебе непокоять не Генріетта і Лі. То що ж?
— Лі та Елізабет
