Мир хатам, війна палацам - Юрій Корнійович Смолич
Союз російських монархістів, зареєстрований у «Викорого» нарівні з усіма іншими громадськими організаціями, таки дбайливо підготував цю молодіжну монархічну демонстрацію: з діточок же «взятки гладки»…
Передня лава юних демонстрантів урочисто співала:
Коль славен наш Господь в Сионе…А з задніх, скаутівських, лав накочувався інший спів — в швидкому темпі — кличний і войовничий:
Славься, славься, наш русский царь. Господом данный нам царь–государь, Да будет бессмертен твой царский род — Да с ним благоденствует русский народ…З під'їзду кафе «Семадені», з гуртка офіцерів, назустріч цим співам раптом грянуло «Боже, царя храни…».
З дня революції це був перший відкритий виступ реакції.
4
Харитон аж тупцював на місці:
— Мама рідна! Таж то ті ж таки субчики, яких ми товкли ще в п'ятнадцятому році!
— Ті самі! — зціпив зуби й Флегонт. — Що шевченківські роковини зірвали і громили українські книгарні…
— Набити б знову! — буркнув Данило, роблячи рух, схожий на той, коли збираються закачати рукава.
Поруч з хлопцями в цей час опинилась якась дівчина в червоній кохтинці, на вигляд — курсистка, з тих дореволюційного гарту «курсих», що неодмінно були членами «земляцтва», відвідували всі студентські сходки і загонисто виспівували пісень, у яких римувалося слово «народ».
Поруч з курсисткою стояли ще двоє: молоденький стрижений наголо студент–комерсант у вицвілому кашкеті з пощербленим дашком, і другий — бородатий, типу «старого студента», в розстебнутій двобортній студентській тужурці. Інших ознак приналежності до студентської корпорації на бородатому не було: він був у солдатських чоботях, солдатській гімнастерці і простоволосий. Він зціпив зуби, аж жовна ворушились над щелепами, і його огнисті на тонкому матовому обличчі очі аж сипали блискавицями.
— Мерзотники! — скрикувала й скрикувала дівчина. — Ах, які ж мерзотники!
Молоденький стрижений студент метушився:
— Товариші! Треба негайно бігти в «Косостуд»! Зібрати студентів! Ні! Краще — в Раду робітничих депутатів!
Дівчина зиркнула на нього гнівно й зневажливо.
— "Косостуд"! Там самі білопідкладочники! В Раду! Там засіли самі меншовики! Будьте певні, що не обійшлося без їхнього потурання! Треба повідомити комітет!..
В цей час бородань гукнув щосили, стуливши руки рупором біля вуст:
— Геть монархісти?! Геть чорну сотню!
І зразу з протилежного тротуару, від крамниці Балабухи, наче у відповідь, гаркнув могутній бас:
— Бий!
Не признати цього могутнього баса–профундо в Києві було неможливо.
То гримів октавою, з відкотом на низах, усім відомий вигнаний семінарист Наркис Уведенський, один з лідерів київських анархістів — Нарцис.
Тоді закричала і дівчина–курсистка, та так, що її дзвінкий голос прохопився навіть крізь трипісенний спів:
— Протестуємо! Товариші, протестуймо всі!
Вона вхопила Данила, що стояв якраз біля неї, за руку і заговорила до нього, а тоді й до Харитона з Флегонтом:
— Товариші! Ви, здається, робітники? Цього ж не можна допустити! Це ж — контрреволюція! Хіба ж ви не бачите?…
А на її вигук вже чулося звідусіль:
— Протестуємо!.. Геть!
— Бий! — знову прогримів звідкілясь голос Нарциса.
І тоді раптом курсистка скочила на візок продавця морозива, що притулився біля будки з зельтерською, і закричала:
— Товариші!.. Всі більшовики, які тут є, гуртуйтесь тут!
В цю хвилину високий, ставний гімназист, що попереду маніфестації ніс триколірний прапор, якраз вийшов на майдан перед Думою.
— Ех! — залементував посатаніло Харитон і плюнув у кулаки. — Хлопці! Наші! Бий!..
Перестрибуючи зразу через кілька плит тротуару, він вибіг на брук. Лівою рукою він ухопив прапор, а правою затопив довготелесому гімназистові в пику.
І вже кілька чоловік — солдатів, майстрових — вибігли з тротуару і врізались у ладно вишикувану лаву демонстрантів.
Дівчину–курсистку вже хтось стягнув на землю, якась дама погрожувала їй зонтиком, але двоє її товаришів–студентів пхнули її в будку з зельтерською, відштовхуючи юрбу.
Три кроки віддаля, на ліхтарному стовпі, тримаючись за нього одною рукою, стояв якийсь солдат і гукав:
— Земляки! Солдати! Робочі! Товариші! Чесні люди! Не допустимо контрреволюції!
Його смикнули за ногу, він зірвався з стовпа, але зразу ж підхопився і теж побіг на брук — проти демонстрантів.
Данило з Флегонтом тим часом були вже біля Харитона. Харитон і довготелесий гімназист качались по брукові в тісних обіймах — виринав то Харитон, то гімназист. Прапор простелився долі. Передні шеренги демонстрантів вже розсипались, і на допомогу поверженому прапороносцеві кинулось кілька гімназисти?. Та Данило
