Ukrainian dream «Последний заговор» - Василь Зима
— Мы с тобой подохнем в этой стране. Ты же обещал, что мы уедем, ты клялся мне. А теперь? Куда мы уедем теперь? У тебя нет денег, и ты таскаешься с этой блядью. Ты уже не хочешь никуда уезжать?
— Я хочу, — Кіріл різко розвернувся і ступив кілька кроків їй назустріч, — я очень хочу. Дай мне время. Слышишь? Мы уедем. — Він раптом якось зм'як і опустився перед нею на коліна, в нього було якесь дуже втомлене бліде обличчя, і здавалося, що він утрачає віру в щось найголовніше, в те, що надавало його життю сенсу. — Мне тяжело. Слышишь? Мне очень тяжело. Я заработаю денег, мне эти деньги сами в руки идут, но я не знаю, хочу ли я денег, такой ценой добытых. Понимаешь, я же не подонок, Наташа, слышишь, я же человек, и я же не отдам все человеческое в себе за эти деньги. Понимаешь, я не могу все отдать за эти сраные деньги! — він голосно крикнув і вдарив кулаками по колінах, потім різко підвівся й набрав повні груди повітря. — Дай сигарету.
— Ты бросил. Ты помнишь, ты сказал, что бросил?
— Да, я бросил. У нас нет сигарет?
— Нету, — пішла в кімнату.
— Так купи, я курить хочу.
— Потерпишь. Пусть блядь эта тебе покупает, задрал, — вона сіла на диван і втупилася поглядом у стіну. Він став у дверях і дивився на неї.
— Еще слово про нее — ударю. Кто сказал про блядь? Нету у меня никого. Я мотор купил. Слышишь? Мотор.
— У тебя всегда то мотор, то стекло, то шуба новая, которой я почему-то не вижу, то пацанам долганул, то братана выручил, и так уже третий год. Мы когда-нибудь отсюда уедем, а? Я с ума сойду, — вона перевела погляд на нього і змовкла, в її очах зовсім не було світла, так, ніби його загасили, і тепер там панував морок.
— Я не хочу торговать детскими органами. Слышишь? Не хочу! Да, я протупил, меня подписали на это дело, все там на мне завязалось, тепер выгребать придется, но я выкручусь. Ты же знаешь, я всегда выкручивался.
— А много денег дают? — вона сказала це зовсім беземоційно.
— Сто штук и «бумер» сверху, новый, году нету, черный, со всей начинкой и пузатыми номерами.
— Много, — вона сказала це так само беземоційно, і тільки цього разу в словах учувалася якась абсолютна апатія та байдужість. — Нет, за это детей убивать не стоит. Да их вообще не стоит убивать. Да и не ты же их убивать будешь, ты только товар переправишь, правда, да?
— Да, только переправлю. Но я не буду этого делать.
— А что ты будешь делать? — дістала з кишені халата, який лежав поряд, манікюрні ножички й узялася обрізати нігті.
— Тикать буду, — голосно засміявся та пішов на кухню. Вона чула, як він відчинив холодильник і поставив на плиту чайник. Потім він довго сидів за столом і мовчав. За годину, коли Наташа зайшла до ванної помитися, він вийшов на вулицю. Вона не могла сказати напевно, коли це сталося, але тоді, коли вийшла з ванної, а це було о пів на першу, у квартирі його вже не було.
Роздуми про те, що таке життя
Світ мінливий. Він непостійний. Усе, що є в цьому світі, — непостійне й нетривке. Світ робить нас непостійними та мінливими, наче погода в березні. Тому нам так важливо і просто вкрай необхідно зберегти свою ідентичність, своє «Я», залишитися самими собою і зробити те, заради чого ми у цей світ прийшли. Звісно, питання, навіщо ми в цей світ прийшли, є чи не найважливішим, і саме на нього більшість людей не може дати чіткої відповіді. Нібито все просто — ми прийшли, щоб жити. Жити так, як кому вдасться: кому краще, кому гірше, причому визначити, що значить жити краще і що значить жити гірше, досить важко, адже в кожного свої уявлення про хороше та погане життя.
1. Хороше життя (загальні уявлення).
Хорошим життям у нашій країні вважають життя, в якому є гроші, достаток, відвідини ресторанів, кінотеатрів, модних магазинів, поїздки до Єгипту, чи на Мальту, чи в Марокко.
а) Люди не вміють цінувати справжні цінності: любов, мир, щастя, дорогу людину поряд, здоров'я.
Отже, люди живуть у світі хибних цінностей і хибних задоволень. Рано чи пізно таке життя приносить розчарування. Втім, розчарованих не так уже й багато, адже більшість жителів моєї країни втрачає здатність оцінювати пережите й набуте, перш ніж оцінить усе, що пережила і що набула. Набуті гроші, коштовності, посада, нерухомість чи ще якась важлива або неважлива річ на довгий час заспокоюють людей, і думки про те, що все це, усе набуте, є тільки видимістю хорошого життя, яку люди самі створюють, їх зовсім не тривожать. У принципі, ці думки можуть так ніколи й не прийти людям до голови, і вони помруть, не зрозумівши, що, проживши оце своє хороше життя з грішми, коштовностями, квартирами, курортними романами, коханками, коханими, автомобілями і всім на те схожим, вони навіть уявлення не мають, що то насправді таке — хороше життя.
2. Хороше життя (власне розуміння).
По-перше, хороше життя — це життя. Це не існування, це не просто о сьомій, чи о восьмій, чи — коли як кому вже вдасться — о дванадцятій чи о першій дня встати, піти на роботу, зайнятися з дружиною, чи чоловіком, чи коханцем, чи випадковою знайомою сексом, повечеряти, подивитися улюблений серіал або футбольний матч і лягти спати, проглянувши свіжий номер «Папараці». Життя — це щось значно більше. Це усвідомлення того, що ти живий, що ти маєш мету і що ти комусь потрібен на цій землі, а навіть якщо таких нема, кому ти дійсно потрібен, не варто розчаровуватися, бо ти потрібен самому собі
