Шість головоломок для дона Ісидро Пароді - Хорхе Луїс Борхес
27
З франц. — знахідка.
28
Рамон Антоніо Кастильйо (1873—1944, Буенос-Айрес) — аргентинський адвокат, суддя і політик. Віце-президент Аргентини в 1938—1942 рр. Як суддя і політик мав сумнівну репутацію. Борхес, вочевидь, натякає на причини (несправедливий суд), через які Ісидро Пароді опинився в тюрмі.
29
Рідкісне для Аргентини ім’я «Адельма» — очевидно, натяк на Адельма, персонажа Хораса Волпола (1717—1797) — англійського письменника і засновника жанру готичного роману. Адельм у Волпола — як сон уві сні. Цей же персонаж стоїть коло витоків образу переписувача книг Адельма з Отранто в «Імені Рози» Умберто Еко. Прізвище асоціюється з П’єтро Бадольо (1871—1956) — італійським маршалом і політиком, що став знаменитим після вчинення військових злочинів під час захоплення Ефіопії. Зокрема, йдеться про газові атаки й бомбардування лікарень під юрисдикцією Червоного Хреста. Це був загальновідомий факт, як для наших сучасників — трагедія Косово, і на час написання «Шести головоломок…» це була єдина пов’язана з цим прізвищем асоціація. Відтак «Адельма Бадольо», яка пише про Бустоса Домека, — далеко не нейтральний, з огляду на ім’я, «педагог-біограф».
30
Натяк на непереможну аргентинську мафію; в Росаріо, що було тоді, по суті, одною зі столиць латиноамериканського злочинного світу, як «хресний батько» орудував Чічо Гранде.
31
З лат. — буквально «суєта, марнославство»; жанр живопису епохи бароко, натюрморт-алегорія, композиційним центром якого традиційно є людський череп.
32
Натяк на кольори прапору Аргентини; біло-блакитна тканина в смужку — традиційний матеріал тюремного одягу в Аргентині.
33
З лат., від gallicus — французький; запозичення з французької мови.
34
Лабруна, Анхель Амадео, прізвисько — Гидкий (El Feo) (1918—1983) — аргентинський футболіст, нападник. Офіційно — на 26-му місці серед найкращих футболістів XX ст. в Південній Америці, друге місце за загальною кількістю голів в Аргентинському чемпіонаті за всю історію турніру — 293. У 1941 і 1942 рр. його клуб «Рівер» виграв чемпіонат Аргентини. «Інтервенція Лабруна», «прорив Лабруна» — ідіоматизовані звороти футбольного сленгу. Тут — чітка вказівка на дату: 1941 р. і 1942 р. як час написання «Шести головоломок…».
35
Родрігес Оттоленгі (1861—1937) — американський письменник, за фахом — стоматолог. Більшість життя прожив у Нью-Йорку. Один із перших, хто писав у детективному жанрі (4 романи і збірка оповідань).
36
Хосе С. Альварес (1858—1903) — перший аргентинський професійний письменник і журналіст, писав під кількома псевдонімами, найвідоміші — Фрей Мочо, Немезіо Мачука, Фабіо Каррісо. У 1882 р. вийшли друком напівгумористичні «Смарагди. Буденні історії» — короткі оповідання з цікавими трактуваннями еротичних сюжетів і з точно відтвореною розмовною мовою в діалогах персонажів. У 1887 р. вийшла збірка про найзнаменитіших злодіїв Буенос-Айреса і способи красти — на підставі власного досвіду Альвареса в ролі кримінального репортера. У 1889 р. він став одним із засновників журналу «Caras у Caretas», де опублікував багато своїх коротких оповідань, пізніше ці тексти були видані як «Оповідки Фрея Мочо». Ці оповідання — всі вони — в певному сенсі є жанровим, стильовим і тематичним прототипом «Шести головоломок для дона Ісидро». В оповіданнях із посмертно виданого збірника 1920 року оповідач (на перший погляд — профан і простак) бере на себе роль аналітика, спілкується зі співрозмовником, на підставі розказаного теоретизує та філософствує, а тоді розгадує кримінальну загадку. Заснований ним журнал, важливий для кількох поколінь літераторів і читачів, закрився якраз 1941 року, і це могло бути одною з причин, що спонукала Борхеса і Касареса написати «Шість головоломок…».
37
Рікардо Еуфеміо Молінарі (1898—1996) — видатний аргентинський поет-метафорист, якого згадують поряд з Октавіо Пасом, Пабло Нерудою, Сесаро Вальєхо, практично одноліток Борхеса, народився в Буенос-Айресі, в п’ять років залишився сиротою. Його виховувала бабуся по матері, Бартола Дельгадо де Молінарі. Належав до кола авторів авангардистського журналу «Мартін Фієрро» (разом з Хорхе Луїсом Борхесом, Оліверіо Хірондо, Леопольдо Маречалем та ін.). У 1933 р. побував в Іспанії, де спілкувався, зокрема, з Гарсіа Лоркою. Едуардо Маллеа сказав про Рікардо Молінарі, що «він народився без міфу». Смерть Лорки, приязнь Борхеса і дуже високого рівня лірика Молінарі створили для нього міф. Борхес увічнив пам’ять свого надзвичайно скромного друга «від протилежного»: в «Головоломках…» Молінарі зображений як непосидючий журналіст, хоча Франциско Луїс Бернардес згадує, що в 1920-х рр. цей мовчазний хлопчик посміхався і страждав, не наважуючись заговорити з Леопольдо Маречалем і Хорхе Луїсом Борхесом.
38
Танго Naipe Marcado y виконанні Альберто Аренаса (справжнє ім’я — Томас Гуїда, 1910—1988) в супроводі оркестру Франсіско Канаро було одною з найпопулярніших мелодій 1940-х рр.
39
За назвою місцевості в Буенос-Айресі, деякий час прізвище Боноріно давали підкинутим дітям, тобто це значуще прізвище.
40
Коколіче (Cocoliche) — в Аргентині так називають іспансько-італійський піджин (активно вживався в 1890—1950 рр.), а також тих, хто розмовляє на коколіче. Тут йдеться, очевидно, про «італійський» костюм арлекіна або стилізацію під цей костюм.
41
Очевидним чином прізвище «Пароді» натякає на літературну пародію, але Пароді — це ще й алюзія на Parodia, рід аргентинських кактусів, названий на честь Лоренцо Раймундо Пароді (1895—1965), аргентинського ботаніка, який в 1934—1947 рр. був хранителем колекції живих рослин музею університету Ла-Плата і — увага! — бібліотекарем і каталогізатором гербарію. Гербарій Пароді налічував близько 15 тис. рослин. На його честь було названо аж шість родів рослин. Кактуси роду Parodia — переважно одиночні, довгоквітнучі. Особливість кактусів роду Parodia — вони повинні мати велике «вільне поле», щоб колючки пародії не стикалися з колючками рослини-сусіда; ці кактуси відносно вологолюбні. Так обігрується перебування Ісидро в його одиночній камері, його блакитний глечик і постійне попивання мате.
42
Друзи — арабомовна етноконфесійна
