Шість головоломок для дона Ісидро Пароді - Хорхе Луїс Борхес
75
Домінго Фаустіно Сарм’єнто (1811—1888) — один із президентів Аргентини, масон, педагог, письменник і журналіст, намагався модернізувати країну; його реформи опиралися на стимулювання притоку в Аргентину білих емігрантів, насамперед із Італії, Франції, Великобританії, а також на обмеження так званої «кольорової» еміграції. Сарм'єнто ініціював геноцид проти індіанців та гаучо і переслідування метисів. Тут — натяк на його книгу «Спогади про провінцію» (1851), яку Борхес у своїй передмові (1943) назвав «невичерпною книгою», а самого Сарм'єнто — «одиноким апостолом майбутнього». Борхес написав про Сарм’єнто кілька есе і присвятив йому вірш (1964), що вважається хрестоматійним. Біографічний аспект; Джейн Арнетт де Хейзлем, прабабця Борхеса, родом із графства Стаффордшир (Великобританія), Фанні Хейзлем де Борхес — бабця Борхеса, теж британка, Кароліна Хейзлем де Суарес — двоюрідна бабця Борхеса по лінії батька; батько Борхеса дуже гордився своїм англосаксонським походженням, був перекладачем і глибоким знавцем англосаксонської культури та англомовної літератури, а також великим прихильником Сарм'єнто. Крім того, тут і далі — натяк на «Роботи і дні» Гесіода.
76
Хосе Фйораванті (1896—1977) — аргентинський скульптор, відомий так званим методом «прямого різьблення», без використання макетів. Тут, очевидно, — натяк на його скульптуру «Пам’ятник національному прапору» в Росаріо-де-Санта-Фе (1957, у співпраці з Альфредо Бігатті).
77
Хосе Хуліан Марті-і-Перес (1853—1895) — кубинський поет, публіцист і революціонер, лідер визвольного руху за звільнення Куби від іспанського поневолення. Кубинці вважають його національним героєм і називають «Апостолом незалежності». У літературних колах відомий як батько модернізму.
78
З франц. — земельне володіння і (або) грошове утримання, що його надавали у Франції та деяких інших європейських монархіях некоронованим членам королівської сім’ї. Тут — щось цілком безумовне, абсолютно належне, таке, що не підлягає обговоренню.
79
Так — із пакунком на спині — плавали контрабандисти.
80
З ісп. villancico, від villa — село. Вільянсіко — пісенно-танцювальний жанр, який був дуже популярним в Іспанії в XV—XVI ст. У той час вільянсіко майже точно повторює італійську балату. Але в різні періоди вільянсіко називалися різні речі: від чотириголосих вільянсіко — і до сольних пісень у супроводі віуели. Тут, очевидно, йдеться про специфічну різдвяну пісню, українським аналогом було б щось середнє між коломийкою і колядкою.
81
Анатоль Франс (справжнє ім’я — Жак Анатоль Франсуа Тібо, 1844—1924) — французький письменник, літературний критик. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1921 р. Антиклерикал (випускник єзуїтського коледжу), автор гострополітичних соціальних та сатиричних романів.
82
Жуліо Дантас (1876—1962) — португальський письменник, дипломат, політик і журналіст. Серед його творів — сатирична комедія «Вечеря кардиналів» (1902), перекладена понад 25-ма мовами, шедевр португальського театру всіх часів.
83
З франц. — «шляхетне походження зобов’язує», тобто влада і статус накладають відповідальність. Автором цієї формули є Оноре де Бальзак, до 1835 р. цього вислову не існувало.
84
Йдеться про слова з пісні «Au clair de la lune» (з франц. буквально — «У сяйві місяця»). Це французька народна пісня XVIII ст., одна із всесвітньо відомих колискових.
85
Роберто Пайро (1867—1928) — аргентинський письменник та журналіст.
86
Маркос Састре (1808—1887) — аргентинський письменник, педагог, представник так званого «покоління 1837».
87
З франц. — нещастя, халепа, лиха пригода.
88
З франц. — хибний крок, нетактовність.
89
Йдеться про монументальний чотиритомний роман Алена Рене Лесажа (1668—1747) — «Пригоди Жіль Блаза із Сантільяни».
90
Іспанське прізвище і топонім. Про це див. наступні примітки. Тут ідеться про недостойне продовження достойного — творіння Авельянеди в контексті творів Сервантеса.
91
«Позолочений салон» — кімната в Єлисейському палаці, який — офіційна резиденція президента Французької Республіки. Первісно — великий салон мадам де Помпадур. А тому «блискавично вигадана історія» є абсолютно неправдоподібною: «поліцейська облава» в «Salon Doré» за жодних обставин не могла відбутися в дійсності. Хіба що йдеться, наприклад, про бордель.
92
Буквально — «Чорна Гора»; справді, одне з доволі поширених і давніх латиноамериканських прізвищ, часто виводилося з прізвиськ гаучо.
93
Див. «Факундо» Д. Ф. Сарм’єнто.
94
З франц. — яке місце — такі й почесті; кожному пану — належна йому шана.
95
З лат. — в силу самого факту; тим самим; виходячи з очевидного.
96
З франц. — той, якому немає рівних.
97
З франц. — завсідник.
98
Родинний дім у м. Парана (провінція Ентре-Ріос), де народився батько Борхеса, — «замок зі шпилястими башточками».
99
Нік Картер — популярний персонаж масової культури, детектив з американських дешевих «романів з продовженням». Перша історія про Ніка Картера була опублікована в 1886 р., до 1952 р. було видано понад вісім тисяч історій, об’єднаних головним героєм — Ніком Картером.
100
Найубогіша та найвідсталіша провінція Аргентини.
101
Александер Поуп (1688—1744) — великий англійський поет XVIII ст., перекладач Гомерової «Іліади», автор епітафії на надгробку сера Ісаака Ньютона. Це оповідання в загальних рисах може бути співвіднесеним з поемою Поупа «Викрадення локона».
102
Реальне місце в Буенос-Айресі, менш аніж за квартал від дому, де народився Борхес; саме туди
