Шість головоломок для дона Ісидро Пароді - Хорхе Луїс Борхес

53

Аргентинське національне свято на честь антиіспанського визвольного повстання 1810 р.

54

Різновид дуже м’яких спагеті, зазвичай їх подають із фаршем і грибним соусом, страва нагадує макаронну запіканку з фаршем.

55

Цікавий інтертекстуальний сюжет пов’язує цей текст і репортера Баудіццоне з псевдодетективним оповіданням «Текст у записнику» (1982) Хуліо Кортасара, де описуються «реалії» 1946 або 1947 рр. в Буенос-Айресі; в «Тексті у записнику» фігурують Хорхе Гарсія Боуса та Луїс М. Баудіццоне; Кортасар в принципі часто обігрує тексти Борхеса, також і ті, що були написані Борхесом у співавторстві. Реальний Луїс Баудіццоне — автор біографії Сервантеса, виданої в Буенос-Айресі в 1949 р.; на час написання «Шести головоломок…» опублікував декілька есе про життя і творчість Сервантеса, в яких Борхес виявив багато фактичних помилок і натяжок — і з якими різко полемізував.

56

Яків Петрович Голядкін — головний герой повісті Ф. М. Достоєвського «Двійник. Петербурзька поема», що є класичним втіленням теми допельгангера. У «Двійнику» в непримітного і чесного Голядкіна-старшого з’являється нечесний, підлий і зловорожий двійник, Голядкін-молодший. В оповіданні «Ночі сеньйора Голядкіна» обігруються деякі інші мотиви з «Двійника»: «німка, підла, гидка, безсоромна німка» — «кухмістерша» Кароліна Іванівна; Голядкін мріє одружитися з генеральською дочкою, Кларою Олсуфіївною Берендєєвою; тож подібність імен «Клара» і «Клава» теж невипадкова. Голядь, за Далем, — інородці; насправді це самоназва дослов’янського населення, зокрема, в Московії (етнічно голядь — це балти), іноді голяддю називали будь-яку неслов’янську прислугу. Енциклопедист Борхес міг знати про голядь, як знав і про Голядкіна. Для розуміння образу Голядкіна в Борхеса і Касареса має також значення і те, що Голядкін, за Достоєвським, «ходить не в масці, не інтриган, діє відкрито і йде прямою дорогою».

57

Арсен Люпен — головний герой романів і новел французького письменника Моріса Леблана (1864—1941); він — «добрий злодій» або ж «джентльмен-грабіжник». Для розуміння оповідання «Ночі сеньйора Голядкіна» важливо те, що Арсен Люпен є генієм перевтілень: міняє ходу, риси обличчя, колір волосся, одяг і характер. Крім того, Арсен Люпен виступає іноді не як грабіжник, а як детектив, розкриваючи злочини; він галантний у поводженні з жінками і дуже везучий. Загалом Монтенегро може вважатися специфічною пародією на Люпена, тим більше що Монтенегро (Чорногорія) — це Адріатика, а Люпен, за одною з версій, — уродженець Адріатики. Та навіть якщо йдеться про колумбійське Монтенегро, мотив мисливця за коштовностями однаково актуальний. Крім Хервасіо Монтенегро, пародією на Люпена є банда злочинців, які вбивають Голядкіна. Тобто пародіюється не тільки персонаж, а й мотив двійництва як такий.

58

З франц. — перевезти, доправити.

59

Пор.: «Детектив — це інтелектуальний жанр, що ґрунтується на фантастичному уявленні про те, що при розкритті злочину головне не доноси зрадників чи помилки злочинця, а здатність мислити» (X. Л. Борхес, «Детективна історія» (El cuento policial), 1979).

60

Відома іспанська актриса, сучасниця Борхеса (на 11 років від нього старша).

61

З франц. — дозволяти, не заважати, «хай все йде собі, як іде». Слова французького економіста Жана Клода Венсана де Гурне (1712—1759), які стали формулою невтручання держави у сферу підприємництва і торгівлі.

62

Мешканець міста, де є порт.

63

Місто в Аргентині, на р. Ріо-Терсеро (басейн Парани), в провінції Кордова, приблизно 700 км від Буенос-Айреса.

64

З лат. — від початку.

65

Неіснуючий топонім. Мококо — рід мавп (макі) із дуже специфічним верескливим голосом. Алюзія на популярну в 1920-1930-х рр. дитячу пісеньку-жарт про мавпочку-актора, що сідає у поїзд із тваринами, переспівану згодом французьким письменником і математиком Жаком Рубо (1932).

66

З франц. — секрети виробництва.

67

Пуффендорф — свідомо неправильне написання прізвища Пуфендорф; ідеться про Самуїла Пуфендорфа (1632—1694), юриста й історика, «метод» якого дуже близький до методу дона Ісидро. Потрапивши у восьмимісячний полон (він був гувернером сина данського посла при дворі короля Швеції), Пуфендорф, який не мав з собою ніяких книг, з пам’яті відтворив кілька трактатів, зокрема Гоббса, а тоді на основі цих відтворених трактатів сформулював суму аксіом, з яких вивів основні принципи юриспруденції, на яких базується сучасна європейська правова система. Особа Пуфендорфа в «Шести головоломках…» — складна метафора. Треба мати на увазі, що Пуфендорф, будучи ув’язненим, як Ісидро, приносив користь правосуддю. В зеніті слави він багато їздив із просвітницькою метою з лекціями про закон і право. Але, з огляду на величезну славу Пуфендорфа, Європою їздило не менше як кілька десятків самозванців-аферистів, які називалися його іменем. Щодо прізвища Дювернуа, то наприкінці XIX — на поч. XX ст. «Дювернуа» було на сотнях афіш по цілій Європі: Шарль-Жак, Фридерік-Ніколя, Віктор-Альфонс, Єдмон, Анрі, Жан-Батист, Шарль, Шарль-Франсуа і так далі — члени однієї родини: музиканти, композитори, співаки і т. д. Відтак «баронеса Пуффендорф-Дювернуа» сприймалося читачами-сучасниками «Шести головоломок…» як однозначна фальшивка, прізвище в дусі водевілів.

68

Прізвище Дювернуа однозначно асоціювалося з розкішшю, лоском і шиком.

69

З франц. — бідолашний.

70

Пор.: «Сон Сарм’єнто» з Борхесової «Книги снів»; «У Неаполі, після сходження на Везувій, тривоги дня викликали вночі жахливі кошмари замість сну, якого я так потребував…» (Д. Ф. Сарм’єнто, «Спогади про провінцію», 1851).

71

Бріндізі — місто на півдні Італії, важливий пасажирський, торговий і військовий порт на Адріатиці, заснування якого приписується другові Одіссея — Діомедові; одне з найдревніших міст Європи.

72

Ернест Ренан (1823—1892) — французький дослідник Близького Сходу, знавець древніх мов і цивілізацій, письменник, історик, філолог і філософ. Збирався стати священиком, навчався в Сорбонні та знаменитій семінарії св. Сульпіція. У 1845 р. втратив віру. Цей період свого життя Ренан описав у «Спогадах про дитинство і юність» (1883), де є фрагмент, відомий як «молитва на Акрополі».

73

Прізвище-фальшивка, натяк на Хуана Антоніо Бібілоні (1860—1933), аргентинського юриста і політичного діяча іспанського походження, федерального інспектора тюрем у провінції Буенос-Айрес, автора проекту реформи Цивільного кодексу Аргентини (1926).

74

Анаграма;