Шість головоломок для дона Ісидро Пароді - Хорхе Луїс Борхес

група та релігійна спільнота в Лівані, Сирії, Йорданії та Ізраїлі, особливістю якої є абсолютна закритість; стати друзом неможливо, можна тільки перестати бути друзом; нема інституту переходу в друзьку віру. Друз — той, хто дотримується своєї традиційної релігії та чиї батько і мати — друзи. Фактично — відламок ісламу (після XI ст.). Друзи унікальні тим, що їхня релігія поєднує гностицизм, неоплатонізм та інші філософії. Друзи називають себе Ахль аль-Тавгід («Люди Єдності») або аль-Муваххідун («Прихильники об’єднання»). Самі друзи слово «друзи» як самоназву не вживають і часто сприймають його як образливе. Друзи приймають доктрину такія («недомовок»), згідно з якою вірний, що живе у ворожому середовищі, може зовні прийняти умовності оточення, зберігаючи в душі істинну віру. Брехня і дезінформація іновірців заради вигоди громади не є поганим вчинком. Друзьке суспільство є замкнутою організацією, очолюваною уккаль (розумні, знаючі, множина від акиль), які керують масою вірних — джуххаль (неосвічені, множина від джахиль). Вважається, що існує досить складна ієрархія уккаль. Усі відомості, які має в своєму розпорядженні західна наука про релігію друзів, треба вважати не цілком достовірними через застосування принципу такія. Релігійні збори друзів проходять по четвергах після заходу сонця, друзи читають Старий Заповіт, Новий Заповіт, Коран і власні священні книги; друзи вважають, що головна цінність для людини — істина.

43

Значуще прізвище, можна було б перекласти як «Петля-На-Шиї»; кручений шовковий шнур кордоне традиційно використовувався під час виготовлення силець; часто використовується самогубцями.

44

Обігрується ім’я Ібн Хальдуна (1332—1406) — середньовічного арабського філософа, історика, енциклопедиста. Для «Шести головоломок…» особливе значення має його трактат «Зцілення того, хто запитує, і вдосконалення запитань» — один із ключових текстів ісламського містицизму, побудований за принципом пошуку відповідей на питання-головоломки, він породив цілу традицію філософських текстів, побудованих як відгадування загадок. Сам Ібн Хальдун був послідовником суфізму, цей трактат-послання був написаний з приводу певних дискусій між суфіями Андалусії (нині Іспанія), зокрема на теми, пов’язані з теологією і традиціями друзів.

45

Йдеться про «День висаджування дерев», свято «El Dia del Arbol», започатковане 1874 року в штаті Небраска (США), яке відзначається в більшості країн світу, зокрема в Аргентині, і яке пов’язане з масовим висаджуванням дерев, відновленням втрачених лісів, озелененням міст тощо.

46

Тут бик пов’язаний із символікою Тельця із Зодіаку — зокрема й через те, що він саме залізний. Дуже складний образ як з історичної, так і з езотеричної точок зору. Бик-Телець, що є перехідною зоною між стихіями вогню і води, означає подолання протилежностей. Як активна тварина, Бик є водночас і сонячним, і місячним знаком. У ньому переплелися риси і місячного, і сонячного божества. Для «Шести головоломок…», очевидно, має значення також символіка ритуального жертвопринесення. Порфирій (Мелех, 232/233—304/306) — неоплатонік, коментатор Аристотеля, Платона, Плотіна, апологет «таємних знань» і культу Мітри, астролог і математик, на якого Борхес посилається в декількох своїх пізніших текстах, писав: «Душі мертвих належать Бику». На користь саме такого прочитання-ключа свідчить «жертвопринесення» і пожежа в будинку.

47

Спотворене — уккаль, акиль.

48

Для мусульманина — ім’я-фальшивка.

49

На перший погляд, ім’я Ізеддін не несе контекстуального навантаження, але, мабуть, все ж таки це ім’я натякає на імама Ізз ад-Дін аль-Кассама (1882—1935), творця і керівника терористичної організації «Чорна рука» в підмандатній Палестині. Його вбили британські поліцейські, коли він застрелив британського офіцера. На початку 1940-х рр. це ім’я звучало приблизно так само часто, як нині — ім’я Усами бен Ладена.

50

Дуже важливий мотив, наскрізний для пізнього Борхеса; з’явився в середині 1930-х. Цей мотив, зокрема, виникає в псевдофантастичному оповіданні Борхеса «Фунес, чудо пам’яті» (1942), яке писалося, очевидно, приблизно в той же час, що й «Дванадцять знаків Зодіаку». Йдеться, крім іншого, про складні акти запам’ятовування. «Дванадцять знаків Зодіаку», як і «Фунес, чудо пам’яті» — це тексти-обманки (псевдодетектив і псевдофантастика), що зводяться до складно сконструйованого парадоксу; в них зібрано багато слідів мнемонічної традиції та неофіційної історії фантастичних моделей світобудови. Світ творить пам’ять. Але — світ руйнується через безглузде запам’ятовування інформації. Ці ігри з пам’яттю — не тільки всередині сюжету. Дон Ісидро, як і сам Борхес, — мнемопат. Борхес, який казав про себе, що він забуває всі історії, як тільки записує їх, можливо, не сказав усієї правди; саме він і саме в цей час створює тип оповідача, який пам’ятає і змушує пригадувати інших усе до найменших подробиць (Іренео Фунес вітає гостя промовою на латині, це уривок із Плінія, де йдеться про незвичайну пам'ять і де згадується про винахідника мнемотехніки Симоніда. Дон Ісидро змушує відвідувачів згадувати найдрібніші деталі та дослівно переказувати йому розмови тощо). Зв’язок між текстами («Фунес, чудо пам’яті» та «Дванадцять знаків Зодіаку» — і «Шість головоломок…» загалом) простежується навіть на рівні дрібних деталей: «езотеричні шифри» — як дороговкази для пам’яті (система Джуліо Камілло (1480—1544), працями якого дуже цікавився Борхес; йдеться про прочитування знаків Зодіаку, символів планет, міфологічних імен, книги Сефірот — і побудову семирівневого, розділеного на секції «мнемонічного» амфітеатру, де підписані, ніби папери в шухлядах, зберігаються найважливіші тексти, в руслі пам’яті-як-театру, пам’яті-як-бібліотеки, пам’яті-світу. Увійшовши, відвідувач потрапляє під дію магічного випромінювання, тому він не мусить згадувати, а ніби повністю занурюється в знання, осягає істину); в обох текстах фігурують цілковита темрява (метафора), коли доводиться блукати навпомацки, фігури, які треба переміщати тощо; всі обіцянки виявляються грою, «фокусами», вивертами, обманом.

51

Меркадо де Абасто — продовольчий ринок в Буенос-Айресі, в районі Бальванера, побудований в 1934 р. «Тигри нової чуттєвості» — алюзія на особу і діяльність італійського футуриста Філіппо Томазо Марінетті, який в 1909 р. в маніфесті «Футуризм» закликав палити книги і бібліотечні полиці, затопити музеї водою з каналів, знищити старі архітектуру і живопис, а заодно й усіх істориків, археологів, мистецтвознавців і антикварів. Футурист Марінетті пише також, що місто — це джунглі, та прославляє митця як хижака і «санітара лісу», а війну як «єдину гігієну світу». Реальний молодий Молінарі певний час був під впливом ідей Марінетті.

52

Абд аль-Малік — арабське чоловіче ім’я, перекладається як «раб Царя», дуже часто на арабському Сході так називали хлопчиків у династіях писарів.