Чужий і найрідніший - Інна Земець
- Привіт, чим займаєшся?
- Привіт. Та оце функцію «чорного списку» контактів вивчати збиралась.
- Хто допік?
- «Зозуля» знову озвалась.
Не почула, що сказав, та навряд чи щось пристойне.
- І чого хотіла?
- А не дослухала, одразу скинула. Щойно дійшло, що давно потрібно було заблокувати її номер. Раніше через бабусю й дідуся ще була якась примарна потреба зв’язок мати - батьки все ж таки, а тепер… А взагалі то, все якраз логічно. Сама ж собі казала, що змінюю життя, то ось вона, частина, яку вирізати і жбурнути подалі забула.
- Лесик, то не меблі старі, то трохи складніше.
- Не сперечатимусь. Весь настрій спаскудила… Так і кортить якусь дурість зробити.
- День сьогодні такий, мабуть, бо і у мене думки ті самі.
- А тобі хто на хвоста наступив?
- Довга історія. Та розповім як схочеш. Може готова вилазку зробити?
А настрій таки до дурощів. Та гори воно все пекельним вогнем – піду!
- План такий – хочу напитися. Куди завітаємо?
Завітали в підвальчик поблизу. Гарна місцина, атмосферна і народу небагато, зазвичай, лише поціновувачі наливок, бо саме ними це місце і славилось. Думала першою прийду, а біля входу мене за плечі знайомі руки охопили.
- О, Тарас, ти вже тут?
- А що мені? Чепуритись часу не потребую, викликав таксі і вже на місці.
- То шо, пішли надудлимось, втопимо свої печалі?
Гіршого компаньона до тієї справи годі й шукати. Як напитися, коли з Тараса питання мов кулеметні постріли летять? Годину вже тут, а ще навіть головою туман не починає розповзатись, лише в шлунку тепло. Про візит до Мілки розпитав у найменших деталях, в роботу мою вчепився. То навмисне, щоб забалакати і не дати зайвого випити? Сам взагалі, здається,.один напій весь вечір цідить, я хоч кілька встигла опрокинути.
- Тарасе, спиняй допит. Тепер моя черга. Так що у тебе сталося, що настрій був нижче плінтуса?
- А що в мене сталося?
- Так ти кажи! Як до мене в компанію набився? Бо сказав, що паскудно і напитись хочеш. То в чому справа?
Сидить очима крутить, час тягне. То ось воно що! Вигадуй швидше, бо довга пауза викриває брехню.
- Та на роботі проблеми були. Якщо чесно – не хочу навіть говорити
Бачу вже – не «не хочу», а швидко вигадати не вийшло.
- Що, бунт у гаремі? – удавано весело питаю я.
- А це тут до чого?
- Ну, про роботу ж питаю. Як не вгадала – то не вгадала. Не розповідатимеш?
- Нема бажання.
- Ну, як то занадто особисте – мовчи. Бувай, Тарасе. План наклюкатись зірвано, піду додому відпочину.
Поклала на стійку гроші і пішла на вихід.
- Зачекай, Леся! – біжить навздогін. – Нічого занадто особистого. Та і взагалі нічого. Вигадав, зізнаюся.
- А навіщо вигадав? – швидкості не скидаю, йду в напрямку дому.
- З тобою хотів побачитись.
- Ну, от і побачились. Настрій на дурниці пропав, давай розбігатись.
- А може давай просто пройдемось?
- Яка прогулянка? Подивись на небо - зараз злива влупить. Все, вже і додому провів, йди.
Поки ключі з сумки діставала почула звук повідомлення. А щоб тобі! «Зозуля» знову. Не встигла ще заблокувати її. Ну, то почитаю наостанок. Даремно. Розблокувала і побачила: «Когда то я подарила тебе жизнь, а сейчас предлагаю шанс ее сохранить. Теперь там тебя ничего не держит – приезжай, наше приглашение все еще в силе». Від люті аж очі заплющила. Мене тут нічого не тримає? Моє коріння тут, моя сила звідси береться, тут все моє життя!
- Лесик, що там?
Мовчу, дихати намагаюсь. Тарас тихо підходить, тягне до себе мій телефон.
- Хто написав?
- Не важливо, відчепись.
- Дай мені свій телефон.
- Ти шо, здурів? Не чіпай!
- Дай мені телефон, кажу. Леся, ти біла мов борошно стала. Віддай мені його або сама скажи.
Все, урвався мій терпець. Вирвала свій телефон з його пальців і в нього усіх сил жбурнула. Шкода, проміж очі як хотіла не поцілила.
- Забирай собі, до біса все! – читай скільки влізе, аби відчепився.
На свій поверх не забігла, а злетіла, щоправда, руки так тремтіли, що не з першої спроби двері відімкнула. Захлопнула їх вчасно, якраз Тарас підбігав.
- Леся, зачекай! – не встиг, одразу стукати почав.
- Не грюкай у двері!
- Відкриєш – не грюкатиму!
- Уходь - не відкрию!
- А я не піду!
- То й стій там скільки сили стане!
