Розкажи все - Чак Паланік

Опинившись на цьому складному життєвому роздоріжжі, міс Кеті стала шукати більш легку стежку.

Це було так егоїстично з її боку. Робота всього життя письменників і режисерів, митців й агентів із преси та реклами побудувала той п’єдестал, який її спокушали покинути. Але на карту були поставлені більш важливі речі, ніж любов і спокій. Незалежна, перша, ключова модель — зразок для мільйонів — покидала сцену. Легенда, як здавалося, вирішила піти на пенсію. Отже, очевидна смерть магната через самогубство зберегла б культурного ідола.

Не так уже й важко було вмовити кількох видатних продюсерів і режисерів свідчити, що в пана Дрейка була депресія. Кілька найвеличніших імен Голлівуду поклялися, що Дрейк часто казав про бажання покінчити з життям за допомогою ціаніду. Таким чином, кіношна спільнота змогла врятувати одну з найвигідніших інвестицій.

У ретроспекції ми бачимо, як потворна дівчина прямує до гарненької. Із старанною недбалістю, яку вона довго репетирувала, звичайнісінька дівчина спотикається й падає на красуню. Незграбна тварюка штовхає її та вибачається: «Боже, вибачте...»

Навколо них ходить юрба, цей натовп гарненьких анонімних личок. «Королева паки сіна». «Принцеса свіжої цибулі». Гарненькі личка, які не запам’ятовуються, народжені, щоб фліртувати, і трахатися, і вмирати.

Усі ці роки й десятиліття тому красуня всміхається своєю вражаючою посмішкою і каже: «Мене звуть Кетрін». Вона каже: «Справді, Кетрін». Вона протягує руку й каже: «Кетрін Кентон».

Кожна кінозірка чиясь рабиня.

Навіть господарі служать власним господарям.

Нібито дружньо вітаючись, тварюка протягує руку у відповідь і каже: «Рада познайомитися. Я Гейзі Куґан».

І дві молоді жінки тиснуть одна одній руку.

АКТ ТРЕТІЙ, сцена п’ята

Ми повільно повертаємося в теперішнє. Мізансцена: день, кухня в підвалі таунхауса Кетрін Кентон, яку розмістили вздовж стіни в глибині сцени. Електропіч, морозильник, двері до провулка, запилене вікно в згаданих дверях. Вузькі сходи ведуть до другого поверху. На віконному склі ми все ще бачимо викарбуване серце з часів появи тут цуценяти Лавер-боя — о, багато, багато сцен тому.

На передньому плані сиджу я — на пофарбованому в білий колір стільці, ноги я поклала на такий же стілець, схрестивши їх у щиколотках; мої руки гортають сторінки ще одного сценарію. На колінах у мене лежить сценарій про Ліліан Гелман, у головній ролі Ліліан Гелман, написаний Ліліан Гелман.

У глибині сцени на сходах, що спускаються з другого поверху, з’являються ноги міс Кеті. Її рожеві пантофлі. Край її рожевого пеньюара. Пеньюар розходиться, відкриваючи шматочок гладенького стегна. З’являються її руки — одна стискає стос паперу, друга — жмуток чорної тканини. Ще до того як її обличчя з’являється у дверях, голос її кличе: «Гейзі...» Майже переходячи на крик, її голос каже: «Хтось мені дзвонив — щойно, з лікарні для тварин».

На сторінці Лілі Гелман біжить швидше за кулю. Вона сильніша, ніж локомотив, і здатна долати високі будівлі одним стрибком.

Стоячи у дверях, міс Кеті тримає чорну тканину й стос паперу. Вона каже: «Лавербой помер не від того, що їв цукерки...» — і вона кидає чорну тканину на стіл. Тканина залишається лежати там, створюючи обличчя з двома порожніми очима і відкритим ротом. Це лижна маска, точнісінько така, яку описано в «Рабині кохання», що її носив убивця з якудзи — той, із льодорубом.

Міс Кеті каже: «Той дуже милий ветеринар пояснив мені, що Лавербоя отруїли ціанідом»...

Як і багатьох, багатьох навколо нас...

На рукописній сторінці завдяки Лілі Гелман Червоне море розходиться, а Лазар встає з мертвих.

«Після цього, — каже вона, — я зателефонувала Ґроучо Марксу, і він сказав, що ти не запрошувала його на похорон...» Її очі виблискують, і вона каже: «Також ти не запрошувала Джоан Фонтейн, Стерлінга Гейдена[234] чи Френка Борзажа[235]», — тон її ніжного голосу підіймається, коли вона додає: «Єдиний, кого ти все ж таки запросила, — це Вебстер Карлтон Вестворд III».

Вона розмахує згорнутим стосом паперів, що тримає в руці, і ляпає ним по чорній лижній масці, від чого кухонний стіл підскакує. Міс Кеті верещить: «Я знайшла цю маску — вона була захована у твоїй кімнаті!»

Яке звинувачення. Моя міс Кеті каже, що це я отруїла пекінеса, а потім запросила тільки яскравоокого Вебстера приєднатися до нас у склепі, щоб він міг приїхати з квітами у мить найсильнішої емоціональної потреби. Вона наполягає: всі ці місяці, упродовж яких я нібито попереджала її щодо Вебстера, насправді я допомагала йому і підбурювала його. Вона стверджує, що я казала йому, коли приїжджати і як краще залицятися до неї. Після цього цей Вебстер і я, ми обоє отруїли Террі — випадково. Вона каже, цей Вебстер і я хочемо вбити її.

Гав, крик гусей, кудах... змова.

Хрю, і-і-а-а, цвірінь... зрада.

Му, нявк, тихе іржання... найбрудніший зговір.

На сторінці сценарію Лілі Гелман перетворює воду на вино. Вона виліковує прокажених. Вона пряде гнилу солому на найчистіше золото.

Коли моя міс Кеті робить паузу, щоб набрати повітря, я кажу їй припинити робити із себе сміховисько. Правда, вона ж помиляється. Я зовсім не підбурюю Вебстера вбити її.

«Тоді як ти поясниш це?» — питає вона й протягує мені сторінки, які тримає. На кожній із них, із самого верху, написано назву. Надруковано назву: «Діамант у 100 каратів: автобіографія. Написана Кетрін Кентон. Як вона розповіла її Гейзі Куґан». Хитаючи головою, вона каже: «Я цього точно не писала. Насправді, я взагалі знайшла це — воно було приховане під твоїм матрацом...»

Історія її життя. Написана від її імені. Кимось іншим.

Перегорнувши титульну сторінку, вона дивиться на мене, і її фіалкові очі бігають від мене до рукопису в її руках. Її рожевий пеньюар тремтить. На кухонному столі лежить порожня лижна маска й дивиться у стелю. «Розділ перший, — читає моя міс Кеті. — Моє життя почалося по-справжньому й на повну того славетного дня, коли я вперше зустріла мою найкращу подругу — Гейзі Куґан»...

АКТ ТРЕТІЙ, сцена шоста

Ми продовжуємо, а за кадром Кетрін Кентон читає з рукопису про «Діамант»: «...того славетного дня, коли я вперше зустріла мою найкращу подругу — Гейзі Куґан»...

І знову ми бачимо двох дівчат із відділу кадрів. Кадри швидко змінюються, зображення не в фокусі — потворна дівчина розчісує довге золотаво-каштанове волосся гарненької