І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

часів коментатори вказують на те, що вогонь не існує сам по собі, він чіпко тримається за палаючий матеріал. Тому слово лі має також значення «міцно триматися за щось». Тому коментаторська література підкреслює позначення цього терміна і каже про те, що в попередній ситуації, де все оточення людини дії нагадувало небезпеку, безодню, де ніщо не підтримувало її, треба було домогтися і знайти внутрішню правду. Тут уже все це зроблено і потрібно тільки навчитися міцно дотримуватися знайденої внутрішньої правди. Це вміння триматися, яке в поперед­ній ситуації виступає лише як побічне для людини дії, тут виділене як особлива самостійна ситуація. Тому тут ідеться про вміння дотримуватися тієї істини, яку вдалося знайти в минулому. Дотримуватися необхідно з повною стійкістю, бо тільки це може гарантувати правильний розвиток і звершення того, що має бути здійснене в такому становищі. До того ж, для розуміння цього тексту необхідно брати до уваги, що за символікою тварин у «Книзі змін» корова податлива старанності, але старанності, не позбавленої сили. Також те, що корова може народити теля, вказує на можливість перейти з цієї ситуації до чогось нового, іншого. Тільки приймаючи це до уваги, можна збагнути дещо несподіваний і неохайний спосіб, поданий у тексті: «Сяйво. Сприятлива стійкість. Звершення. Розводити корів — на щастя».

1

Коли наше пізнання спрямоване на отримання нової інформації, то, незважаючи на наявність знання, накопи­ченого раніше, наші вчинки та наші пізнавальні акти можуть бути позбавлені ще й систематичності. Тут ще цілком можлива плутанина, про яку каже текст. Навіть наша напружена діяльність у цьому стані може призвести нас до певного невдоволення нею, але це невдоволення, як і помилки попереднього досвіду, мають бути знищені вже в мить їхньої появи. Потрібне пильне та суворе ставлення до себе, щоб запобігати помилок, а не виправляти їх після того, як вони вже зроблені. Тому текст каже про це так: «Сильна риска — на початку. Плутанина вчинків. Але якщо поставишся до них із серйозністю, осуду не буде».

2

У другій гексаграмі ми вже бачили на інших щаблях, що жовтий колір є символом врівноваженості та серединного розташування риски, яка, як відомо, рухається зсередини назовні. Так і ознака цієї позиції з внутрішнього центру виходить назовні. Ознака другої позиції якнайкраще збігається з якістю цієї гексаграми загалом. Тому текст тут надзвичайно лаконічно каже тільки про сприятливість ситуації навколо людини: «Слабка риска — на другому місці. Жовте сяйво. Початкове щастя».

3

Оскільки третя позиція є кінцем нижньої триграми та переходом до наступної, отже в ній цілком природно з’являється образ заходу, чи буде це захід, який розуміється реально, чи захід, який мається на увазі в переносному сенсі. Тільки середня фраза про пісню, цілком імовірно, є пізнішою вставкою в текст, і тому її достатньо пояснити раціональним чином. Але пісня-акомпанемент такого «постукування по глиняному глечику», можливо, є також мотивом, який зустрічаємо вже в притчах Чжуан-чзи, де йдеться про те, як на схилі своїх днів, поховавши дружину, Чжуан-чзи співав під такий акомпанемент. Отже, текст каже тут: «Сильна риска — на третьому місці. Сяйво сонячного заходу. Якщо не пісня під постукування по глиняному глечику, то зітхання глибокого серця. Нещастя».

4

У першій гексаграмі ми розглядали четверту позицію як сильний, раптовий потяг від минулого до майбутнього. Тут та ж динаміка звучить в афоризмі цієї риски. Все, що було, все, що знайдено на попередніх щаблях, має згоріти і бути відкинутим. Тут ідеться тільки про матеріал, що горить, бо все тут для того, щоб саме горіти, а горіння показане в другій рисці. Тому текст тільки констатує: «Сильна риска — на четвертому місці. Раптом настає це! Згоряння, відмирання, відторгнутість».

5

Якщо нижня триграма розглядає вогонь з точки зору його сяйва, то горішня радше розглядає його з точки зору згоряння, бо це не внутрішня властивість вогню, не сам він, а лише умова його існування. Й оскільки п’ята позиція більше за інших висловлює справжні ознаки горішньої триграми, то тут із особливою силою змальований образ згоряння. Але для наявності вогню згоряння необхідне. Можна тільки співчувати тому, що спалюється. Так, можна тільки співчувати досвіду попереднього пізнання, який служить лише паливом, матеріалом для нового пізнання. Загалом же ситуація, взята в контексті з другою позицією, дає утвердження щасливого результату. Про це каже і текст: «Слабка риска — на п’ятому місці. Виступили сльози, ллються потоком. Але будуть співчутливі зітхання близьких. Щастя».

6

З одного боку, сяйву властиве випромінювання зовні, знищення навколишньої темряви. З іншого боку, горішня риска символізує вихід за межі, поза цю ситуацію. Тому цілком зрозуміло, що текст, сформований в умовах раннього феодалізму, по-своєму висловлює цей настрій: «Сильна риска — нагорі. Царю треба виступити в каральний похід. Буде радість. Йому треба стратити ватажка і спіймати тих, хто не відданий йому. Осуду не буде».

Друга частина

№ 31. Сянь. Взаємодія

Тут починається друга частина «Книги змін». Тому коментаторська література звертає увагу і на ті гексаграми, які починають першу частину і закінчують її, а також на ті гексаграми, які починають другу частину і закінчують її. Якщо в першій частині ми бачили спочатку творчість як перший імпульс до буття, а наступною була гексаграма виконання як здійснення цього творчого задуму, то в кінці першої частини зустрічаємо дві гексаграми. Перша з них — «безодня» (небезпека), що стоїть перед новоствореним предметом, і далі, як подолання цієї небезпеки, — «сяйво». На відміну від першої частини, яка займається головним чином процесом творчості в космосі й є в перекладі мовою гносеології стосунками вже пізнаного та нового акту пізнання, друга частина натомість займається питаннями практики, головним чином суспільної практики людини, в якій передбачається, що вже досягнута певна гармонія між новим актом пізнання і накопиченим раніше досвідом знання. Тут найсуттє­віше — синтез. Це висхідна точка для всієї практичної діяльності. Тому не дивно, що друга частина починається з гексаграми «взаємодія», що може бути також переведена нашим словом «шлюб» у найширшому сенсі цього слова. Далі — перехід до гексаграми «сталість», що трактується як постійний закон дій, що виходять із синтезу, зазначеного раніше. І, що найкраще, друга частина закінчується двома гексаграмами, перша з яких називається «вже кінець», тобто вже досягнуте повне завершення й єдність усього, що мало бути досягнуте протягом ситуацій, охарактеризованих у другій частині, і ця гексаграма переходить у гексаграми, яка називається «ще не кінець». Цим «Книга змін» вказує на те, що той цикл ситуацій, який розглянутий у ній, є лише одним кільцем розвитку, що рухається далі і далі. Інтерпретація цієї (31-ї) гексаграми як шлюбу пояснюється ще і тим, що складові її триграми, якщо розглянути їх із точки зору символіки триграми в сім’ї, символізують молодшу доньку і молодшого сина. Тут поєднуються молодша донька однієї сім’ї та молодший син іншої сім’ї. Це — шлюб. Він має бути плідним і неушкодженим. Тому в тексті зустрічаємо: «Взаємодія.