Покарання - Роман Квант

Вечірка була організована на квартирі одного знайомого, що так люб’язно погодився дати приміщення на всю ніч майже за безкоштовно. Окрім мене та Катюхи, там ще були Надя, Дарця, Валера, Сергій, Іван та Руслан. Тобто, на вечірку збиралося чотири дівчини та чотири хлопця. Це давало мені можливість вибирати собі нормального пацана без понтів, поки їх ще не розібрали, як шаурму у центрі міста.

Сама квартира була простора на чотири кімнати, велика кухня та балкон. Коли ми з Катериною зайшли в квартиру, то там стояв тютюновий дим і лунала гучна музику. Близько десяти пляшок з під пива вже стояли порожніми у кутку. Ми привіталися з усією компанією і сіли за великий темний стіл, на якому вже стояли алкогольні напої. Як раз це мене цікавило найбільше. Бо після сварки з Борисом мені хотілося напитися до чортиків і про усе забути.

Проте, все вийшло не так, як хотілося. Хлопці випили не багато спиртного, чекаючи на нас. Схоже, пияцтво тільки почне набирати оборотів.

— Ну шо, чуваки і чувіхи! Всі тута зібралися шоб забухати і повеселитися. А хтось, можливо, і потрахатися. То ж давайте, вип’ємо за цю гламурну зустріч, — сказав Валера.

Усім без винятку наливали горілку, а тому мені теж довелося перехилити чарчину, щоб алкоголь почав свої активні дії в організмі для знищення усіх психологічних бар’єрів та розкриття внутрішніх резервів, на які твереза людина ніколи не здатна. Я випила горілки і закусила бутербродом.

— Шо ви всі, блядь, як задроти втикаєте! Розкажіть анекдоти, щоб можна було полахати, — втрутився Сергій в кілька хвилинну тишу, яка нагадувала медитацію тібетських лам для відкриття чергової істини. — Ладна, почну з себе. Всі слухайте гоніво. Карочє, приходіт чєл к шлюхє і питає: «Скільки»? «У нас такса 50 доларів». Мужик трішки подумав і каже: «Ладно, давайте хоча б таксу».

Я регочу з усією компанією, наливаючи собі чергову чарчину. Мені тут дуже весело і про Бориса навіть не згадую.

— Вот ще один анекдот, — підключилася Надя до веселої компанії. — Ну, приходить чувак в общагу к одной тєлкі. Ну, вони цілуються, ласкают друг друга. Збуджені. Тут баба і питає його: «Ти вже кінчив»? А пацан каже: «Нє, я тільки на другому курсі».

Ги-ги-ги — понеслося серед нас на всю квартиру.

— Нє, оцей ващє отпад, — сказав Іван. — Карочє, приходить мужик до любовніци. Приніс шампанське, квіти. Дзвінок в двері, на порозі наркоман. «Мужик тобі потрібна зелена фарба»? «Іди на фіг»! Сидять вони, базарять. Знову дзвінок і той самий наркоман. «Мужик, тобі потрібна зелена фарба»? «Та відчепися». Третій раз теж само: зелена фарба. Нарешті, четвертий дзвінок. Мужика це дістало і він взяв у наріка краску, щоб той відчепився. Зачинив двері і думає розважитися з тьолкою. Але знову дзвінок. Наркоман цього разу питає: «Мужик, а на хуя тобі зелена фарба»?

Я вже була трохи п’яною, а тому безконтрольно сміялася. Координація рухів була порушена і я пролила горілку на свій одяг.

— Ну тепер, давайте вип’ємо за наших баб. Щоб ми без них робили.

Валера розлив усім горілки і чергова (не пригадаю, яка за рахунком) чарчина знову потрапила у мій шлунок, все більше затуманюючи свідомість. Далі почалися шалені, безконтрольні, п’яні танці. Лунала голосна музика, але ще більше лунали вигуки напившихся хлопців, яких горілка робила більш дикими із звірячими інстинктами. Мене один раз запрошував Руслан, але його манера тупо танцювати і невдала спроба залізти рукою мені в трусики, страшенно дратувала. Я скаженіла від цього, хоча вже і прийняла певний градус.

— Ципочка, йди до мене. Я хочу з тобою трішки побавитися, — сказав він із шаленим блиском в очах.

Але я розвернулася і пішла в окрему кімнату, щоб відпочити і протверезити, адже ніч розваг лише починається і мені треба бути у формі. Побачивши Катерину, що сиділа у комфортному кріслі з цигаркою в руці, я не дуже здивувалася. Адже десь у цій квартирі і вона повинна знаходитися. То чому їй не знаходитися саме тут…

— Як твої справи? — поцікавилася я у подруги.

— Паскудно.

— Чого втикаєш? Давай розважатися.

Вона відмахнулася рукою. Я підсіла ближче і зазирнула їй в лице. Катя посміхнулася і щось зашепотіла.

— Що? — спитала я і підсунулася до неї ближче, щоб почути слова, які вона ледь чутно промовляє.

Проте, її шепіт не можливо було почути і я підсунулася ще ближче, дивлячись на неї.

Катя несподівано нахилилася до мене і поцілувала в губи. Я оторопіла від такого кроку, але вже відчула її язик у роті і почала відповідати на такий п’яний, випадковий поцілунок. Це мене сильно збуджувало і я відчула, що трусики в мене намокли. А вона почала ще пестити рукою мої груди. Я розуміла, що втрачаю контроль, адже переспати з дівчиною — це найбільша дурниця, яку я ще не робила.

Проте, в наступну мить Катя відсторонилася від мене і подивилася своїм затуманеним поглядом.

— Вибач. Це алкоголь так на мене вплинув.

Я нічого не відповіла. Закурила сигарету і мовчки сиділа, сподіваючись, що цей спонтанний, випадковий поцілунок не зіпсує нашу дружбу.

Навпаки, краще про це раз і назавжди забути. Проте, на мене чекали значно більші проблеми, ніж один невинний поцілунок з подругою, від якого я точно не стану лесбіянкою.

Привіт!

Я здивовано дивлюся на текст, що несподівано виник на папері сам по собі. Такого ж не буває!

Ти хто такий?

Не важливо. Коли прийде час, ми зустрінемося і ти усе зрозумієш.

Що відбувається?

Відбувається те, що ти бачиш.

Але хто ти і що тобі потрібно?

Оце ми і обговоримо, коли зустрінемося.

Контакт із незнайомцем пропав.

Мільйони питань крутилися у моїй голові,