Вислови, Конфуцій
Чень Кан, віддалившись, радісно сказав:
— Питаючи про одне, я дізнався про інше: про Пісні, ритуали і про те, що чеснотливий муж не відчуває близькості до рідного сина.
14
володар удільної землі зве свою жінку «дружиною»; його дружина називає себе «дитинкою»; люди їхнього уділу звуть її «дружиною володаря», а при спілкуванні з людьми інших уділів називають «малим володарем»; а люди інших уділів звуть її «дружиною володаря».
Глава 17. Ян Хо
1
Ян Хо хотів, щоб до нього прийшов Кон-фуцій, але Конфуцій не приходив. Тоді він послав Конфуцію в подарок порося. Знайшовши час, коли Ян Хо не було вдома, Кон-фуцій пішов його відвідати, але несподівано зустрів його по дорозі.
— Підійди до мене, — звернувся до нього Ян Хо, — я хочу з тобою поговорити.
Потім він сказав Конфуцію:
— Може бути названий людяним той, хто, заховавши за пазухою коштовність, спокійно спостерігає, як його країна збивається на манівці? Не може. А може бути названий розумним той, хто прагне поступити на службу, але вже багато разів упускав цю можливість? Не може. Дні й місяці минуть, і з ними роки нас покинуть.
— Згоден, я піду служити, — відповів Кон-фуцій.
2
Учитель сказав:
— Природа кожного з іншим зближає,
Звичка одне від одного віддаляє.
3
Учитель зауважив:
— Ніколи не змінюються тільки найвища мудрість і найбільша глупота.
4
Коли Учитель прийшов в Учен і почув там звуки струн і пісень, він радісно усміхнувся й сказав:
— Навіщо ж різати курку таким великим ножем?
Цзию відповів:
— Я раніше від Вас чув, що, коли чеснотливий муж навчається Путі, він переймається любов’ю до людей, а коли мала людина навчається Путі, нею стає легко керувати.
— Діти! Він правильно каже. Я перед цим казав жартома, — сказав Учитель.
5
Гуншань Норовливий повстав, укріпившись у Бі, і запросив до себе Конфуція. Учитель хотів піти, але Цзилу виказав невдоволення:
— Нема куди йти і не треба. Навіщо вже так необхідно йти до Гуншаня?
Учитель відповів:
— Хіба дарма запросить мене? Якщо мене хто-небудь візьме на службу, то чи не зможу я створити Чжоу на Сході?
6
Цзичжан спитав Учителя про те, що таке людяність. Конфуцій відповів:
— Той буде людяний, хто зможе втілити повсюди в Піднебесній п’ять чеснот.
— Можна спитати, які вони?
— Шанобливість, шляхетність, правдивість, кмітливість, доброта. Шанобливість не накликає приниження, шляхетність підкоряє всіх, правдивість викликає в людей довіру, кмітливість дозволяє досягати успіху, а доброта дає можливість керувати людьми.
7
Бі Сі запросив до себе Учителя, і він хотів піти.
Цзилу сказав:
— Я раніше від вас, Учителю, чув: «Хто особисто чинить лихо, до того чеснотливі мужі не приходять». Бі Сі повстав, укріпившись у Чжунмоу. Як же це можна, щоб ви до нього пішли?
Учитель відповів:
— Правильно, я це казав.
Але чи не говорилось:
Такий твердий, що точиш — і не піддається.
Чи не говорилось:
Такий чистий, що каляєш — і не брудниться.
Хіба я схожий на гарбуза?
Як можна не випробувати мене, тримаючи на припоні?
8
Учитель спитав:
— Ю! Ти чув про шість чеснот, що переходять у шість помилок?
— Ні! — відповів Цзилу.
— Сядь! Я скажу тобі.
Коли прагнуть людяності, але не хочуть навчатись,
То ця помилка приводить до глупоти;
Коли прагнуть проявити свій розум,
але не хочуть навчатись,
То ця помилка веде до зухвалості;
Коли прагнуть бути правдивими, але не хочуть навчатись,
То ця помилка завдає шкоди;
Коли прагнуть щирості, але не хочуть навчатись,
То ця помилка приводить до грубості;
Коли прагнуть бути сміливими, але не хочуть навчатись,
То ця помилка приводить до неспокою;
Коли прагнуть непохитності, але не хочуть навчатись,
То ця помилка приводить до нерозсудливості.
9
Учитель сказав:
— Дітки! Чому ніхто з вас не вивчає Пісень? Пісні можуть впливати навіюванням. У них можна знайти наочні приклади, вони вчать товариськості, допомагають виразити обурення; сприяють поблизу служінню батькам, а на віддалі — володареві. З них дізнаєтесь багато назв птахів, звірів, дерев, трав.
10
Учитель спитав Боюя:
— Ти засвоїв пісні «Чжоунань» і «Шао-нань»? Чи не подібний той, хто не засвоїв цих пісень, людині, що стала лицем до стіни і нічого не бачить?
11
Учитель вигукнув:
— Мовлять, бач, ритуали, ритуали,
Але хіба тут ідеться тільки про нефрити й шовки?
Мовлять, бач, музика, музика,
Але хіба тут ідеться тільки про дзвони та барабани?
12
Учитель запитав:
— Якщо того, хто суворий лише зовні, але насправді несміливий, порівняти з якоюсь нікчемною людиною, хіба не виявиться, що вона подібна до злодія, який прориває пліт чи перелізає через стіну?
13
Учитель сказав:
— Чесноту гублять місцеві святенники.
14
Учитель сказав:
— Хто поширює чутки, той відкинув чесноту.
15
Учитель сказав:
— Як можна разом із ницою людиною служити володарю? Коли вона ще не досягла своєї мети, то тривожиться лише про те, щоб досягти. Коли вже досягла, то тривожиться лише про те, щоб не втратити. Коли тривожиться про те, щоб не втратити, може піти на все.
16
Учитель зауважив:
— У давнину в людей було три вади, яких у наш час уже, мабуть, не знайти! Нестримність у древніх проявлялась у норовливості, сьогодні вона проявляється в розпещеності; погордливість древніх проявлялася в стриманості, сьогодні вона проявляється в злостивості; глупота древніх проявлялася в щирості, сьогодні вона значить тільки брехливість.
17
Учитель казав:
— Людяність рідко поєднується з солодкими речами й улесливим виразом обличчя.
18
Учитель зауважив:
— Погано, коли фіолетовий колір затьмарює яскраво-червоний; погано, коли мелодії уділу Чжен псують високу музику; погано, коли велемовні гублять держави.
19
Учитель сказав:
— Я хотів би не говорити.
— Що ж тоді ми зможемо передати, якщо Ви не будете говорити? — спитав Цзигун.
Учитель відповів:
— А чи каже Небо що-небудь?
Але чергуються в
