Вислови, Конфуцій

— Ні! У мене крізь усе проходить одне.

4

Учитель сказав:

— Ю, мало тих, хто розуміє, що таке чеснота.

5

Учитель сказав:

— Чи це не Шунь був, хто правив у бездіяльності? Що ж він робив? Повернувши обличчя прямо на південь, він шанував себе, і тільки!

6

Цзичжан спитав про те, що значить проявити себе.

Учитель відповів:

— Якщо твої слова чесні й правдиві, а вчинки шляхетні й сповнені шаноби, то проявиш себе навіть у землях варварів. Але як зможеш проявити себе, хай навіть і в рідних краях, якщо слова твої брехливі й нечесні, а вчинки позбавлені шляхетності та шаноби? Коли стоїш, то маєш бачити це подумки перед собою, а їдеш у повозці — бачити це, ніби воно прихилилося до поперечини. Тоді тільки й зможеш проявити себе.

Цзичжан записав це на своєму поясі.

7

Учитель сказав:

— Який прямий був хроніст Юй! він був ніби стріла, коли країна йшла по путі, і був ніби стріла, коли країна з путі сходила.

Яким чеснотливим мужем був Цюй Боюй! він ішов служити, коли в країні була путь, і міг приховувати свої здібності, коли в ній не було путі.

8

Учитель сказав:

— Коли не говорите з тим, із ким можна говорити, то втрачаєте таланти; а коли говорите з тим, із ким говорити не можна, то витрачаєте слова дарма. Але розумний нікого не втрачає і не витрачає слів дарма.

9

Учитель казав:

— Мужі високих помислів і ті, хто повні людяності, не погодяться заради збереження свого життя завдати шкоди людяності, але можуть лише пожертвувати собою, щоб до кінця бути людяними.

10

Цзигун спитав про те, як здобути людяність.

Учитель відповів:

— Ремісник спочатку обов’язково нагострить інструмент, щоб успішно виконати свою роботу.

Коли живеш у який-небудь країні, служи лише найдостойнішим з її сановників і веди дружбу з її найлюдянішими мужами.

11

Янь Юань спитав про те, як треба управляти країною. Учитель відповів:

— Додержуйся сезонів дому Ся, їзди в повозці дому Інь,

Носи шапку дому Чжоу, використовуй у музиці танець «весняний». відкидай наспіви Чжен І не зближайся з тими, хто красномовний. Наспіви Чжен розпусні,

Красномовні ж — небезпечні.

12

Учитель казав:

— Коли не відають далеких дум,

То не уникнуть близького смутку.

13

— Усе скінчено! Мені не траплявся ще той, хто любив би чесноту так само сильно, як чуттєві насолоди.

14

Учитель сказав:

— Чи це Другий був із Цзанів Освічений, хто займав свій пост по-злодійськи? він знав про чудові якості Милостивого з люся, але не прагнув служити з ним разом при дворі.

15

Учитель казав:

— Коли вимогливі до себе й поблажливі до інших, то не викликають злості.

16

Учитель сказав:

— Я не знаю, як мені бути з тим, хто не питає себе повсякчас: «Як же бути? Як же бути? »

17

Учитель зауважив:

— Як важко бути разом весь день і захоплено мудрувати, не починаючи жодної мови про справедливість!

18

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж бачить у справедливості неприкрашену суть. Ритуали використовуються, щоб утілити її в учинках, смиренність — щоб дати їй проявитися, а щирість — щоб досягнути в ній досконалості. Чеснотливий муж саме такий!

19

Учитель казав:

— Чеснотливий муж журиться через свою недосконалість, він не журиться через те, що невідомий людям.

20

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж боїться, що помре він і не буде його ім’я уславлене.

21

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж вимогливий до себе,

Мала людина вимоглива до інших.

22

Учитель казав:

— Чеснотливий муж, усвідомлюючи свою вищість, нікому її не показує, він легко сходиться з людьми, але лишається безстороннім.

23

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж не підносить нікого за слова, але не нехтує і словами через те, хто їх каже!

24

Цзигун спитав:

— Чи знайдеться одне таке слово, якого можна було б додержуватися все життя?

Учитель відповів:

— А чи не таке співчуття?

Чого собі не побажаєш,

Того не роби й іншим.

25

Учитель сказав:

— Кого я, спілкуючись із людьми, хвалив або лаяв?

Якщо я хвалив, то лише того, хто був випробуваний.

Завдяки цим простим людям Три династії і йшли прямим шляхом.

26

Учитель сказав:

— Власник коня дає його іншим об’їздити. Я ще бачив, як хроністи залишали пропуски в сумнівних місцях. Але в наш час це, на жаль, уже не трапляється.

27

Учитель казав:

— Солодкою мовою затьмарюють чесноту, а невелика нетерплячка може завадити великим замірам.

28

Учитель сказав:

— Коли кого-небудь усі ненавидять,

Це вимагає перевірки;

Коли кого-небудь усі люблять,

Це вимагає перевірки.

29

Учитель сказав:

— Людина здатна зробити путь великою,

Але великою людину робить не путь.

30

Учитель казав:

— Лише те — помилка,

Що не виправляється.

31

Учитель зізнавався:

— Я днями цілими не їв і всі ночі не спав — усе думав, але дарма, корисніше — навчатись.

32

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж стримить лише до путі, але не турбується про свій прожиток. Буває, голодують, працюючи коло поля; буває, дістають заплату, коли звертаються до науки. Чеснотливий муж тривожиться про те, щоб віднайти путь, він не тривожиться про свою бідність.

33

Учитель сказав:

— Утратять неодмінно, навіть якщо здобудуть, те, для чого розуму вистачає, але людяності, щоб зберігати, не досить. Може вистачати для цього розуму і людяності, але якщо управляти без суворої пристойності, народ не сповниться шаноби. Коли вистачає і розуму, і людяності і правлять, дотримуючись суворої пристойності, але не спонукають діяти за допомогою обрядів, то досконалості ще нема.

34

Учитель пояснив:

— Чеснотливий муж нецінний у малому, але йому до снаги все велике; малим людям не до снаги все велике, але вони цінні в малому.

35

Учитель сказав:

— Людяність для людей важливіша, ніж вода з вогнем. Я бачив тих, що гинули від води з вогнем, але ніколи не бачив, щоб хто-небудь загинув від людяності.

36

Учитель закликав:

— Не поступайся можливістю бути людяним навіть своєму наставнику.

37

Учитель зауважив:

— Чеснотливий муж твердий у принципах, але не впертий.

38

Учитель сказав:

— Коли служать володарю, ставляться шанобливо