Вислови, Конфуцій
20
Учитель сказав:
— Хто обіцяє з легкістю й без сорому, тому тяжко виконати обіцяне.
21
Коли Чень Хен убив князя Простого, Кон-фуцій, омившись, прийшов до двору і сказав князю Скорботної Пам’яті:
— Чень Хен убив свого володаря, прошу його покарати.
— Скажи Главам трьох родин, — відповів князь.
Конфуцій, відійшовши, сказав:
— Я займаю місце за сановниками, тому не смію промовчати. А володар звелів: «Скажи Главам трьох родин».
І він пішов до них і сказав, але вони відповіли відмовою.
— Я займаю місце за сановниками, тому не смів мовчати, — сказав Учитель.
22
Цзилу спитав про те, як служити володарю. Учитель відповів:
— Не бреши і не давай йому спокою.
23
Учитель казав:
— Чеснотливий муж осягає найвище, Мала людина осягає нижче.
24
Учитель сказав:
— У давнину навчались заради вдосконалення себе, Нині навчаються, щоб сподобатись іншим.
25
Цюй Боюй послав одного чоловіка до Кон-фуція.
Сидячи з ним, Конфуцій його спитав:
— Що робить наш пан?
— Пан хотів би, але ще не може, менше схиблювати, — відповів він.
Коли посланець Цюй Боюя вийшов, Учитель вигукнув:
— Який посланець! Який посланець!
26
Учитель казав:
— У справи іншого не вникай,
Коли не на його ти місці.
Учитель Цзен пояснив:
— Чеснотливий муж не думає про те, що не відноситься до нього за становищем.
27
Учитель сказав:
— Чеснотливий муж соромиться багато говорити, а коли діє, то проявляє надмірність.
28
Учитель сказав:
— Троїста путь вирізняє чеснотливого мужа, мені не до снаги:
Людяний не тривожиться,
Тямущий не сумнівається,
Сміливий не боїться.
Цзигун зауважив:
— Учитель це про себе сказав.
29
Цзигун любив давати оцінку людям. Учитель сказав:
— Який ти, мабуть, довершений, Ци!
А в мене для цього нема часу.
30
Учитель сказав:
— Не журися, що тебе ніхто не знає,
А журися через свою недовершеність.
31
Учитель сказав:
— Чи не буде гідною людиною той, хто зможе без упередження й підозріливості заздалегідь прозріти брехню й недовіру?
32
Вейшен Му сказав Конфуцієві:
— Заради чого ти так клопочешся, Цю?
Не інакше як хочеш показати свою красномовність?
— Я не смію бути красномовним, але мені не до вподоби упертюхи, — відповів Кон-фуцій.
33
Учитель казав:
— Коня звуть тисячоверстовим, славлячи його вдачу, а не фізичну силу.
34
Хтось запитав:
— Що, коли за зло платити добром?
Учитель відповів:
— А чим же за добро платити?
Плати за зло по справедливості,
А за добро плати добром.
35
Учитель сказав:
— Який жаль! Ніхто мене не знає.
— Але чому ж Вас ніхто не знає? — спитав Цзигун.
Учитель відповів:
— Не нарікаю на Небо, але не виную людей, працюючи коло нижчого, найвище осягнув. Чи не Небесам і відомий я?
36
Гунбо ляо оббрехав Цзилу перед Молодшим Сунем. Цзифу великий повідомив про це вчителю і додав:
— Гунбо ляо вдалося насправді посіяти сумнів у серці господаря. Але в мене ще стане сил, щоб піддати його публічній страті.
Учитель сказав:
— Чи підуть шляхом, а чи його відкинуть, на те є повеління Неба. Як може Гунбо ляо завадити Небесному велінню?
37
Учитель сказав:
— Кращий віддаляється від світу,
За ним іде утікач із країни,
Наступний уникає погляду,
За ним слідом той, що тікає від слів.
38
Цзилу заночував біля Кам’яної брами. Вранці воротар у нього спитав:
— Ти від кого ідеш?
— Від Конфуція, — відповів Цзилу.
воротар вигукнув:
— Чи не той це, хто продовжує робити те, в чому, як він знає, йому не досягнути успіху?
39
Коли Вчитель, перебуваючи в уділі Вей, бив у кам’яний гонг, якийсь чоловік із плетеницею за плечима проходив повз ворота дому Конфуція і сказав:
— Як тяжко на серці в того, хто так б’є в гонг!
І потім продовжив:
— Які грубі ці звуки! Такі дрібні й набридливі! Ніхто тебе не цінує — то й облиш, оце й усе.
Глибоко — переправлюсь убраний,
А мілко — перейду, піднявши полу.
Учитель відповів:
— Він такий категоричний, що не можу й заперечити!
40
Цзичжан спитав:
— У Книзі сказано: «Пращур Піднесений, дотримуючись жалоби, жив у халупі і не говорив три роки». Що це значить?
Учитель відповів:
— Не тільки він, усі древні так учиняли. Після смерті володаря посадові особи протягом трьох років виходили в своїй діяльності тільки з вказівок першого радника.
41
Учитель сказав:
— Коли правитель любить ритуал, йому легко керувати народом.
42
Цзилу спитав про те, що значить бути чеснотливим мужем. Учитель відповів:
— Це значить удосконалювати себе з благоговінням.
— І це все?
— Удосконалювати себе, щоб тим самим забезпечити добре життя інших.
— І це все?
— Удосконалювати себе, щоб тим самим забезпечити добре життя народу. Чи не саме це так сильно хвилювало ще Яо з Шунем?
43
Дожидаючись Учителя, Юань Жан сидів, розкинувши ноги. Учитель сказав:
— Хто в дитинстві не був сумирний і не слухався старших, дійшовши віку, не зробив нічого, що можна передати нащадкам, і в старості все продовжує жити, не вмирає, — це розбійник.
І вдарив його палкою по нозі.
44
Хлопчик із селища Цюе доповідав Учителю.
Хтось запитав про нього:
— він робить успіхи?
Учитель відповів:
— Судячи з того, що він сідає з нами, ходить нарівні зі старшими за віком, це той, хто шукає скорих результатів, а не справжнього успіху.
Глава 15. Князь чудотворний із уділу Вей
1
Князь Чудотворний з уділу Бей спитав про способи бойового шикування.
Конфуцій відповів:
— Я знаю, як розставити жертовні чаші та посуд, але як вишикувати військо — цього не навчився.
І наступного дня пішов з Бей.
2
У Бчителя, коли він знаходився в Чень, вичерпався запас зерна; усі, хто його супроводжував, похворіли, не могли підвестися. Цзилу був незадоволений, зустрівся з ним і спитав:
— І чеснотливий муж живе в злиднях?
Учитель відповів:
— Чеснотливий муж у злиднях не відступає; мала людина, терплячи злидні, стає розпущеною.
3
Учитель спитав:
— Ци, ти думаєш, що я з тих, хто вивчає багато і все запам’ятовує?
—
