Вислови, Конфуцій
39
Учитель наголосив:
— Можна навчати всіх без розбору.
40
Учитель зауважив:
— Коли шляхи неоднакові, не складають разом планів.
41
Учитель сказав:
— Мова має бути тільки виразною.
42
Коли музикант Мянь, прийшовши до вчителя, наблизився до східців, Учитель сказав:
— Це східці!
Підійшовши з ним до розстелених для сидіння циновок, Учитель сказав:
— Це циновки.
Після того як усі всілись, Учитель його повідомив:
— Тут сидить отакий-от, там — такий-от.
Коли музикант Мянь пішов, Цзичжан спитав:
— Так треба поводитися з музикантами?
— Так, саме так й треба допомагати сліпому музикантові, — відповів Учитель.
Глава 16. Молодший
1
Коли Молодший вирішив виступити проти землі Чжуаньюй, Жань Ю і Цзи Лу зустрілися з Конфуцієм і повідомили:
— Молодший вирішив почати бойові дії проти Чжуаньюй.
Конфуцій відповів:
— Але в цьому чи не ти, Цю, і винен? Цар-предок колись зробив Чжуаньюй відповідальним за жертвопринесення горі Дунмен, до того ж ця земля знаходиться на території нашого князівства і захищає його вівтарі. Навіщо ж виступати проти нього?
Жань Ю відповів:
— Наш пан бажає цього, а ми обидва, його підданці, не хочемо.
Конфуцій відповів:
— Цю, у Чжоу Женя є вислів: «Коли ти можеш проявити свої здібності, то залишайся на посту, а не здатен — іди». Навіщо сліпому проводир, що не підтримує його в небезпечному місці і не допомагає встати, коли він падає? Ти говориш неправильно. Хто винен, коли з клітки тікає тигр чи носоріг або ламаються в скриньці панцир черепахи і нефрит?
— Міські мури у землі Чжуаньюй міцні, і вона знаходиться недалеко від Бі, — сказав Жань Ю.
— Якщо зараз не захопити, то в майбутньому напевно принесе біди синам і внукам Молодшого.
Конфуцій заперечив:
— Цю, чеснотливий муж не любить, коли не висловлюють прямо своїх замірів, лише намагаються знайти їм виправдання. Я чув, що того, хто править державою або очолює шляхетний рід, тривожить не відсутність багатства, а його несумірний розподіл, обтяжує не мала кількість народу, а відсутність добробуту. При сумірності нема бідності; коли панує гармонія, нема браку людей; де утверджується добробут, там не буває потрясінь. Отак-от. Тому коли непокірні жителі далеких місцевостей, їх приваблюють тим, що вдосконалюють освіту й мораль; а коли приваблюють, то роблять їхнє життя щасливим. І ось ви обидва, Ю й Цю, хоча і ходите в помічниках у господаря, але жителі далеких місцевостей йому не скоряються, і він не може їх привернути; у країні чвари і розбрат, а він не може її вберегти, та ще й заміряється виступити зі зброєю всередині країни. Молодшим Суням, боюся, треба берегтися не землі Чжуаньюй, а самих себе.
2
Конфуцій сказав:
— Коли під Небесами додержуються путі, то ритуали, музика, каральні війни виходять лише від Сина Неба; коли під Небесами нема путі, то ритуали, музика, каральні війни виходять від князів. Коли виходять від князів, то лише деякі з них не втрачають владу через десять поколінь; коли виходять від сановників, то лише деякі з них не втрачають владу через п’ять колін. Коли доля країни в руках побічних слуг, то лише деякі з них не втрачають владу через три коліна.
Коли під Небесами додержуються путі, сановники не мають найвищої влади.
Коли під Небесами додержуються путі, народ не просторікує.
3
Конфуцій зауважив:
— Уже п’ять поколінь у князівського роду немає реальної влади, і чотири покоління вона перебуває в руках сановників. Тому і змаліли так нащадки трьох родин князя Стовпа.
4
Конфуцій сказав:
— Бувають три корисних друга і три друга, що шкодять. Корисні справедливий друг, щиросердий друг і друг, який багато знає. А шкідливі — улесливий друг, двоєдушний друг і друг красномовний.
5
Конфуцій сказав:
— Є три корисні й три шкідливі радості. Корисно радіти правильно виконаному ритуалу з музикою, розмовам про що-небудь хороше в людях і тому, що дружите з багатьма достойними людьми. Але шкідливо поринати в радості марнославства, неробства й застілля.
6
Конфуцій застерігав:
— Поряд із чеснотливим мужем допускають три помилки: говорити, коли не час говорити, — це нерозважливість; не говорити, коли настав час говорити, — це потайливість; і говорити, не помічаючи його міміки, — це сліпота.
7
Конфуцій сказав:
— Чеснотливий муж виконує три заборони: замолоду, коли гарячі дихання і кров, він уникає насолод; у зрілому віці, коли сильні дихання й кров, він уникає сварок; у старості, коли слабкі дихання й кров, він уникає жадібності.
8
Конфуцій сказав:
— Чеснотливого мужа тричі проймає трепет: він тріпоче перед Повелінням Неба, з трепетом ставиться до великих людей і тріпоче перед словом людей найвищої мудрості. Мала людина, не знаючи Повелінь Неба, перед ними не тріпоче, нешанобливо веде себе з великими людьми й нехтує словом людей найвищої мудрості.
9
Конфуцій сказав:
— Вищий — той, хто знає від народження, наступний — той, хто пізнає в навчанні; далі — той, хто вчиться, коли потрапляє у скруту; а ті, хто й у скруті не вчаться, — люди нижчі.
10
Конфуцій сказав:
— Чеснотливий муж плекає дев’ять дум. Коли дивиться, то думає, чи точно побачив; а чує — думає, чи правильно почув; він думає, чи ласкавий вираз його обличчя, чи звичайні його манери, чи щира мова, чи шанобливе ставлення до справи; сумніваючись, думає про те, щоб порадитись; а коли гнівається, думає про лихі наслідки; і перед тим, як щось надбати, думає про справедливість.
11
Конфуцій сказав:
— «Прагну доброго, ніби боюсь його упустити, а від поганого відскакую мов обпечений». Я здибував таких людей і такі речі чув. «Живу самотньо, шукаючи те, чого прагне серце; роблю те, що справедливо, і тим самим досягаю Путі». Я такі речі чув, але не натрапляв на таких людей.
12
Князь Ци Великий мав тисячу четвірок коней, але в час його смерті народ не міг сказати про нього нічого доброго. Старший Рівний із Молодшим Рівним померли від голоду в передгір’ї Шоуяна, але народ донині згадує їх добром. Отож-бо й воно!
13
Чень Кан спитав Боюя:
— ваш батько казав вам що-небудь особливе?
— Ні! — відповів Боюй. — Але якось, коли батько стояв сам, а я проходив квапливо по двору, він спитав: «Ти вивчаєш
