Щиголь - Донна Тартт

— Це для нього дуже зручно, — люб’язно промовив Лусіус Рів, — що він залишив усі бізнесові моменти в крамниці на вас. Він має майстерню, де виготовляє всі ці підробки, але вмиває руки й надає вам цілковиту свободу дій, коли їх треба продати.

— Я зробив вам пропозицію. Я не маю наміру сидіти з вами й вислуховувати все це.

— Чому ж тоді ви досі сидите?

Я анітрохи не сумнівався, Гобі вкрай здивувався б, якби довідався, що я продаю його «підробнички» як оригінали. По-перше, багато з його найцікавіших творчих зусиль рясніли дрібними неточностями, такими собі майже жартами, і він далеко не завжди був таким самим старанним до своїх матеріалів, як той, хто виготовляє умисні підробки. Але я примудрявся легко обманювати навіть найдосвідченіших покупців, якщо продавав товар на двадцять відсотків дешевше за його реальну ціну. Люди полюбляють вважати, що вони здійснили вигідну оборудку. У чотирьох випадках із п’яти вони схильні дивитися повз те, чого не хочуть бачити. Я знав, як привернути увагу людей до рідкісних властивостей товару, демонстрував їм ручним способом обрізаний шпон, майстерно нанесену патину, шляхетні шрами, я водив пальцем по елегантних вигинах (які сам Гобарт називав лініями краси), щоб відвернути погляд від перероблених частин спинки, де в сильному світлі покупець міг помітити розбіжність зернистості. Я уникав показувати клієнтам дно меблів, тоді як Гобі відразу кидався це робити, — прагнучи поділитися з покупцем своїми знаннями, як правило, на шкоду собі. Але на той випадок, якби хтось захотів туди подивитись, я дбав про те, щоб підлога навколо експоната була дуже, дуже брудною і щоб кишеньковий ліхтарик, яким я присвічував, світив дуже й дуже слабко. У Нью-Йорку було чимало людей із грішми й багато декораторів, підштовхуваних часом, які, коли покажеш фотографію речі, схожої на потрібну їм, в аукціонному каталозі, з радістю були готові її купити, як їм здавалося, досить дешево, а надто якщо гроші, котрі вони витрачали, належали не їм. Ще одним трюком, розрахованим на те, щоб одурити досвідченішого покупця, було запхати експонат десь у куток крамниці, обсипати його пилюкою з пилососа (моментальна старовина!) й дозволити доскіпливому покупцеві розкопати його самому — погляньте, у цьому смітті справжня канапа «Шератон»! В обмані цього ґатунку, який давав мені неабияку втіху, весь фокус був у тому, щоб прикинутися безмовним, здаватися знудженим, не відриватися від своєї книжки, поводитися так, ніби я не знаю, що в мене є, і створювати в них враження, що вони обманюють мене. Навіть якщо їхні руки тремтіли від збудження, навіть коли вони вдавали, ніби не квапляться, хоч насправді бігли до банку, щоб зняти там чималу суму. Якщо покупець був значною особою або мав тісні зв’язки з Гобі, я міг завжди заявити, що експонат не продається. Коротке й сухе «не продається» було також дуже зручною фразою в розмові з незнайомим клієнтом, бо вона не тільки більше спонукала того покупця, якого я розшукував, зробити покупку за готівку і якомога скоріше, а й давала мені підстави скасувати оборудку, коли щось піде не так. Гобі міг піднятися нагору в незручну хвилину, і саме це було головним «не так». Місіс Дефріз могла зазирнути до крамниці, коли я її там не чекав, й одного разу зазирнула — й мені довелося скасувати покупку, яку було вже майже укладено, на превелике невдоволення дружини кінорежисера, що стомилася чекати й пішла геть, більше ніколи не повернувшись. Без ультрафіолетового проміння та лабораторного аналізу більша частина підробок Гобі була невидима для неозброєного ока; і хоча до нього приходили чимало серйозних колекціонерів, серед них було також багато людей, які, наприклад, не знали, що не існувало такої речі, як похиле люстро королеви Анни. І навіть якщо хтось із них мав досить розуму, щоб виявити невідповідність стилю різьблення або тип дерева, анахронічний для майстра або періоду, мені вдавалося раз або двічі одурити навіть таких. Мовляв, ці меблі було виготовлено для спеціального замовника, а тому, якщо говорити всерйоз, вони коштують набагато дорожче, аніж меблі звичайні.

У збудженому та схвильованому стані я майже несвідомо збочив на стежку до Ставка, де ми з Енді часто сиділи у своїх теплих куртках зимовими днями, коли навчалися в початковій школі й чекали на мою матір, яка мала забрати нас із зоопарку або повести в кіно — рівно о сімнадцятій на нашому місці! Але, на жаль, тепер я найчастіше сидів там, чекаючи на велосипедиста Джерома, у якого купував наркотики. Пігулки, які я вкрав у Ксандри стільки років тому, спрямували мене на погану дорогу: оксі, роксі, морфій, а коли щастило добути, то й дилаудид. Я купував ці наркотики протягом років на вулицях, а в останні місяці встановив для себе такий порядок, здебільшого дотримуючись його: один день приймаю наркотики, другий — ні (насправді я їх приймав і в ті інші дні в маленьких дозах, які рятували мене від нудоти), але хоч сьогодні офіційно й був «вихідний день», я почувався дедалі гірше, і та горілка, яку я випив із Платтом, уже вивітрилась, і хоч я знав, що сьогодні нічого з собою не маю, а проте знов і знов обмацував себе, мої руки тяглися до пальта й до кишень піджака.

У коледжі я не досяг великих чи взагалі будь-яких успіхів. Роки, які я прожив у Веґасі, відучили мене працювати по-справжньому; і коли нарешті я одержав диплом, мені був двадцять один рік (я мусив провчитися шість років замість сподіваних чотирьох) і мої оцінки були досить скромними. Я закінчив без будь-яких відзнак.

— Чесно кажучи, я не бачу для тебе жодної перспективи здобути магістерський ступінь, — сказав мені соцпедагог. — А надто з огляду на те, що ти не зможеш навчатися без стипендії.

Але така перспектива мене не збентежила, я вже знав, що робитиму. Моя кар’єра торгівця антикваріатом почалася приблизно в сімнадцять років, коли я опинився нагорі сходів в один із тих рідкісних днів, коли Гобі вирішив відкрити крамницю. На той час я почав усвідомлювати всю серйозність його фінансових проблем. Гриша мав абсолютну рацію, коли говорив про тяжкі наслідки, що можуть спіткати Гобі, якщо він і далі виготовлятиме меблі, не продаючи їх («Він іще сидітиме у своїй крамниці, фарбуючи-стругаючи, коли йому